ун. № 759/5713/15-ц
пр. № 2/759/3446/15
15 липня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кривов'яза А.П.
при секретарі - Тищенко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну порядку користування квартирою, суд,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача та просить змінити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме: встановити спільний порядок користування усією квартирою між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючи на ті обставини, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні належною йому кімнатою.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість. До суду надіслала також заперечення проти позовної заяви.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно договору дарування від 19.06.2008 року позивач ОСОБА_1 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1. Зазначена ? частини квартири була йому подарована ОСОБА_3 (а.с.39-40)
Решта ? частини спірної квартири належить відповідачу по справі ОСОБА_2
Згідно з вимогами ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва від 02 жовтня 2006 року, що набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду м.Києва від 19.02.2007р., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, вселено ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1 та встановлено порядок користування спірною квартирою, відповідно до якого ОСОБА_4 виділено у користування кімнату розміром 14,8кв.м., ОСОБА_2 виділено у користування іншу кімнату розміром 14.8кв.м. з балконом, місця загального користування залишено у спільному користуванні. (а.с.35-37)
Крім того, відповідно до рішення суду від 01.12.2010 року позивача по даній справі ОСОБА_1 було вселено до даної квартири АДРЕСА_1. (а.с.27-28)
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, між позивачем та відповідачем, як співвласниками квартири АДРЕСА_1 виникають суперечки та не порозуміння з приводу користування, утримання та збереження спірної квартири.
Відповідно до ст. ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
На підставі зазначеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні даного позову, оскільки він є необґрунтованим та таким, що не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 355, 356, 358 ЦК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну порядку користування квартирою та встановлення спільного порядку користування квартирою відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .
Суддя :