ун. № 759/6143/15-ц
пр. № 2/759/3558/15
16 липня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кривов'яза А.П.
при секретарі - Тищенко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач зареєстрований, але без поважних причин не проживає у зазначеній квартирі та не сплачує комунальні послуги. В зв'язку з чим позивачі вважають, що відповідач втратив право на користування жилим приміщенням.
У судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності, на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивачів по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами від 17.04.2015року, у спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано: ОСОБА_1, ОСОБА_2, донька співвласника, ОСОБА_3, онука співвласника, ОСОБА_4 чоловік доньки, ОСОБА_5, онук.
Відповідно до свідоцтво про право власності на житло від 23.05.1997 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності : ОСОБА_6- 1/6 частина , ОСОБА_1 -1/6 частина, ОСОБА_7 -1/6 частина, ОСОБА_4 - 1/6 частина, ОСОБА_8 - 1/6 частина, ОСОБА_3 - 1/6 частина. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, на яку посилаються позивачі як на підставу своїх позовних вимог, член сім»ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, відсутні будь-які правові підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування зазначеною квартирою, оскільки зазначена правова норма передбачає порядок та умови втрати права користування житлом саме члена сім»ї власника житла, а не співвласника, як у даному випадку.
Згідно з вимогами ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
За таких обставин, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні не надано достатньо доказів, також відповідач по справі є співвласником даної квартири що є неможливим для задоволення позову та визнання його втратившим права користування жилим приміщенням.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 , 226 ЦПК України, суд,-
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів.
Суддя: