Справа № 758/4991/15-ц
Категорія 38
22 липня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Шаховніної М. О. ,
при секретарі - Якимович К. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Волга-2», Київської міської ради, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту та визнання права власності,
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Волга-2», третя особа - державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори про встановлення факту та визнання права власності.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_2, після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1, яка була отримана на підставі ордеру № НОМЕР_1 від 08.08.1983 року.
Позивачка вказала, що відповідно до норм діючого законодавства та у встановлені строки вона звернувся до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на квартири за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із тим, що вона не надала правовстановлюючий документ на дану квартиру.
Посилаючись на те, що були порушені права на спадкування за законом, просить встановити факт належності на праві власності квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на дану квартиру.
У судовому засіданні, ухвалою Подільського районного суду м. Києва, не виходячи до нарадчої кімнати, було залучено до участі у справі в якості співвідповідача Київську міську раду та замінено третю особу з Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори на Головне управління юстиції в м. Києві.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити. Пояснила, що позивачка була позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті свого батька, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спірну квартиру, оскільки батько за життя не встиг зареєструвати своє право власності у відповідних органах реєстрації.
Представник Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направили до суду пояснення по справі, в яких просять слухати справу у відсутність їх представників та на підставі поданих стороною доказів, прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства щодо визнання права власності, що стосується вимог про встановлення факту належності на праві власності квартири за позивачем - просили відмовити (а.с. 54-55).
Представник Голового управління юстиції в м. Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 серпня 1983 року на підставі рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів ОСОБА_2, як члену ЖБК «Волга-2» була надана кооперативна квартира за адресою: АДРЕСА_1 на сім'ю з одного чоловіка (а.с. 12).
У судовому засіданні встановлено, що позивачка є донькою ОСОБА_2 (а.с. 6)
Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер (а.с. 5).
16 вересня 2014 року позивачка, у строки передбачені ЦК України, направила до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 ( а.с. 9).
Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 (а.с. 45-52).
25 лютого 2015 року нотаріальна контора надала позивачці відмову у видачі свідоцтва про право власності на квартиру, у зв'язку із тим, що не надано правовстановлюючий документ, який би підтверджував право власності на спірну квартиру (а.с. 11).
Як пояснила у судовому засіданні представник позивачки, після смерті спадкодавця інших спадкоємців крім позивачки немає.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 належать до спадкоємців за законом.
Відповідно до копії спадкової справи ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька.
Враховуючи неможливість видачі Свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру, питання про визнання права власності підлягає вирішенню у судовому порядку.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У ч. 5 ст. 1268 ЦК України зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення права на спадщину у спадкоємця, яке пов'язується з її прийняттям, як майного права зумовляює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не дійсним його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про власність" (чинній на час придбання майна) визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Згідно довідки ЖБК «Волга-2» ОСОБА_2 повністю сплатив суму пайового внеску за спірну квартиру (а.с. 13).
Як роз'яснено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті члена житлово-будівельного кооперативу, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.
Оскільки ОСОБА_2 сплатив пайовий внесок у повному обсязі, то до складу спадщини, яка залишилася після його смерті входить спірна квартира.
Враховуючи, що ОСОБА_1 в інший спосіб, крім звернутися з позовом до суду про визнання права власності в порядку спадкування, захистити своє порушене право не може, суд вважає, що позов в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 обґрунтований та підлягає задоволенню.
Щодо вимог про встановлення факту належності на праві власності квартири, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даних вимог виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається з позовної заяви, метою встановлення юридичного факту є отримання свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру.
Судом встановлено, що спадкодавцем ОСОБА_2 пайовий внесок було внесено повністю, тому до складу спадщини включається відповідно квартира.
А тому, позовні вимоги, які заявляються позивачем щодо встановлення факту належності на праві власності спірної квартири не потребує встановленню у судовому порядку, оскільки квартира належала спадкодавцю на підставі ордеру від 08.08.1983 року № НОМЕР_1 серія Ж.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 384, 392, 1216, 1218, 1222, 1261, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 58, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_1, що становить 32,4 кв.м. загальної площі, 16,9 кв.м. житлової площі, після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М. О. Шаховніна