01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.04.2009 № 34/369
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Давидович В.М. (за довір.),
від відповідача: ОСОБА_2. (за довір.),
від третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зерновафірма"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2008
у справі № 34/369 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зерновафірма"
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
третя особа позивача
третя особа відповідача ОСОБА_3
про визнання договору недійсним
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання Договору №1/03.03.08 від 3 березня 2008 р. недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року у справі №34/369 в позові відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, у справі прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування власної позиції апелянт вказує на помилковість висновків господарського суду та зазначає, що між сторонами не було досягнуто домовленості по всім істотнім умовам, а тому спірний договір не можна вважати укладеним. Грошові кошти, які відповідач вважає авансом, були перераховані позивачем помилково, що підтверджується направленим останньому листом від 25.04.2008 р.
Відповідач проти поданої апеляційної скарги заперечує, вважає її доводи необґрунтованими, а тому просить залишити її без задоволення. Оскаржуване рішення вважає законним, тому просить залишити його без змін.
В обґрунтування власної позиції відповідач вказує на те, що спірний договір був укладений шляхом факсимільного зв'язку, погодженням ескізів меблів представниками сторін, прийняттям до виконання замовлення. Відповідач також посилається на рішення господарського суду у справі №35/329, під час розгляду якої був встановлений факт укладення між сторонами спірного Договору, предметом якого є виготовлення та встановлення меблів на суму 25 286 грн.
Ухвалою суду від 04.03.2009 р. підприємця ОСОБА_3. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Третьою особою надані суду письмові заперечення на подану апеляційну скаргу, в яких останній вказує на укладення між підприємцями ОСОБА_3. та ОСОБА_1. договору про спільну діяльність №1/09/08 від 09.01.2008 р.
Згідно предмету вказаного договору, сторони взяли на себе зобов'язання виконувати спільні замовлення і замовлення один одного по спільній діяльності, приймати кошти один одного, виставляти рахунки-фактури для замовників один одного. В межах дії цього договору, 03.03.2008 р. між підприємцем ОСОБА_1. та позивачем був укладений оспорюваних договір. На підставі укладеного між підприємцями договору про спільну діяльність, 04.03.08 р. підприємцем ОСОБА_3. (третьою особою) був виставлений позивачу рахунок-фактуру на оплату між кімнатних перегородок та меблів на суму 25286 грн., що відповідає ціні, вказаній в п.3.1. оспорюваного договору, який був частково оплачений позивачем, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 17700,20 грн. на рахунок підприємця ОСОБА_3. після погодження сторонами шляхом факсимільного зв'язку ескізів меблів, в період з 17 по 29 березня 2008 р. підприємцями ОСОБА_1. та ОСОБА_3. були встановлені меблі та між кімнатні перегородки в приміщенні позивача.
ОСОБА_3. також зазначає, що на виконання умов договору про спільну діяльність та оспорюваного договору, 08.08.2008 р. платіжним дорученням №582 ним були перераховані підприємцю ОСОБА_1. грошові кошти в сумі 17700,20 грн. Третя особа посилається на те, що позивачем не були виконані належним чином договірні зобов'язання щодо проведення повного і своєчасного розрахунку за виконані підприємцями роботи, оскільки позивач остаточно не розрахувався, заборгованість склала 7585,80 грн.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованих висновків та правомірно відмовив в позові, враховуючи наступне.
Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що 04.03.2008 підприємцем ОСОБА_3. було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000023 на оплату робіт по виготовленню міжкімнатної перегородки та меблів на загальну вартість 25 286,00 грн. Зазначене здійснювалося в межах дії укладеного між підприємцями ОСОБА_3. та ОСОБА_1. договору про спільну діяльність №1/09/08 від 09.01.2008 р., умовами якого передбачена можливість виконувати спільні замовлення і замовлення один одного по спільній діяльності, приймати кошти один одного, виставляти рахунки-фактури для замовників один одного.
05.03.2008 позивач перерахував грошові кошти в сумі 17 700,20 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_3згідно платіжного доручення від 05.03.2008. №1658.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2008 позивач направив на адресу відповідача лист з повідомленням про помилкову сплату 17 700,20 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_3. згідно платіжного доручення №1658 від 04.03.2008 та просив повернути дані кошти протягом п'яти банківських днів.
Однак, оскільки відповідач відмовився повернути вказані кошти та наполіг на правомірності їх зарахування в рахунок оплати укладеного між сторонами договору №1/03.03.08 від 03.03.2008 р. та укладеного між підприємцями договору про спільну діяльність, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, посилаючись на відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин та безпідставне отримання відповідачем вказаних коштів.
Платіжним дорученням №582 від 08.08.08 р. підприємець ОСОБА_3. перерахував підприємцю ОСОБА_1. отримані грошові кошти в сумі 17 700,20 грн. в межах дії договору про спільну діяльність (згідно виписки з рахунку).
Згідно положень ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судова колегія звертає увагу на рішення Господарського суду м. Києва у справі №35/329 (яке набрало законної сили згідно ст. 84 ГПК України) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна торгово - зернова фірма» до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3; 2) Фізичної особи - підприємцяОСОБА_1 про стягнення 17 700,20 грн. авансової передплати та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємцяОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна торгово - зернова фірма» про стягнення 7 585,80 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №35/329 в задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі, зустрічний позов задоволено.
За результатами розгляду спору у даній справі господарським судом встановлено, що 03 березня 2008 р. між сторонами було укладено Договір №1/03.03.2008.
У відповідності до предмету укладеного Договору №1/03.03.2008 (п.1.1.) замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) зобов'язався виготовити та встановити за вказівкою замовника вироби згідно ескізів.
13 березня 2008 сторони шляхом факсимільного зв'язку погодили
ескізи меблів, ескізи відправлялися з тел/факсу НОМЕР_1, що відповідає номеру, вказаному позивачем (Замовником) у позовній заяві в якості засобу зв'язку, та були посвідчені
печаткою позивача (Замовника).
Пунктом 2.6 Договору було обумовлено, що дата початку монтажних робіт - 17-29 березня 2008 року.
В ході розгляду спору у справі №35/329 господарський суд дійшов висновку, у відповідності до вимог п.3.2 Договору позивачем було здійснено попередню оплату замовлення в сумі 17 700,20 грн. згідно рахунку-фактури №СФ-0000023 від 04.03.2008, платіжним дорученням №1658 від 05.03.2008 вказану суму було перераховано відповідачу.
Крім того, господарський суд дійшов висновку, що згідно п.3.3 Договору, замовник (позивач) зобов'язаний сплатити залишок вартості виготовлених меблів, а саме 7 585,80 грн. за один день до дати встановлення замовлення, тобто не пізніше 16 березня 2008 р. Оскільки відповідачем були виконані повністю договірні зобов'язання, виготовлені та встановлені меблі (згідно акту приймання-передачі).
Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає відсутніми підстави для визнання даного договору недійсним у відповідності до положень ст.ст.203, 207, 215 ЦК України, оскільки позивачем належних доказів невідповідності оспорюваного Договору вказаним положенням законодавства суду не надано.
Згідно положень ст. 638 ЦК України (положення якої кореспондуються зі ст.180 ГК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 181 ГК України, якою визначено загальний порядок укладення господарських договорів, встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Враховуючи встановлені господарським судом обставини справи під час розгляду спору, колегія не приймає до уваги заперечення позивача про не укладення спірного договору між сторонами, з огляду на те, що обраний порядок укладення договору та наступне погодження ескізів відбувалося шляхом факсимільного зв'язку, що не суперечить вимогам чинного законодавства, що ставляться зазвичай до укладення договорів даного виду (договорів підряду). На примірнику спірного договору міститься відтиск печатки позивача. А в ході розгляду спору колегією було з'ясовано, що роботи за оспорюваних договором виконувалися обома підприємцями ОСОБА_3. та ОСОБА_1. у відповідності до укладеного між ними договору про спільну діяльність. Крім того, позивачем не спростовано доводів відповідача щодо неналежного виконання зобов'язань за даним договором, та проведення повного розрахунку за виконані роботи.
Оскільки скаржником належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, тому апеляційна скарга визнається необгрунтованою, і задоволенню не підлягає.
З огляду на вищевикладене, колегія вважає, що оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна торгово-зернова фірма» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2008 року у справі №34/369 залишити без змін.
3. Матеріали справи №34/369 повернути до Господарьского суду м.Києва.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді