01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.04.2009 № 10/157
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2008
у справі № 10/157 (суддя
за позовом ТОВ "Ромстал Україна"
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
про стягнення заборгованості 12810,94 грн.
Розпорядженнями В.о.голови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 № 01-23/1/2 та від 06.04.2009 № 01-23/1/2 склад колегії суддів змінювався.
Ухвалою В.о.голови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 строк розгляду апеляційної скарги продовжено.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 24.02.2009, 10.03.2009, 31.03.2009 розгляд апеляційної скарги відкладався на 10.03.2009, 31.03.2009, 14.04.2009 відповідно.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008 у справі № 10/157 позов задоволено; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 12 810,94 грн. боргу, 128,11 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не надав суду доказів сплати за товар, отриманий згідно зі спірним договором № 27/05 від 11.04.05, саме за вказаними позивачем видатковими накладними та рахунками-фактурами, на загальну суму 12 810,94 грн., що заявлено до стягнення; посилання відповідача на існування між сторонами додаткової угоди до договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 27/05 про реструктуризацію спірного боргу, укладеного шляхом обміну листами, суд не приймає до уваги, виходячи з того, що ОСОБА_2., яким підписано лист про готовність надати розстрочку, не мав повноважень щодо укладення додаткової угоди до договору про реструктуризацію боргу, крім того, зміст листів не дозволяє визначити умови, на яких укладена додаткова угода.
Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008 у справі № 10/157 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача тільки частково, на суму 810,94 грн.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Заявник вважає, що судом неправомірно не було враховано сплату ним коштів у розмірі 12 000 грн. у рахунок погашення боргу за спірними накладними.
Заявник посилається на те, що заборгованість за накладними, на які вказує позивач в уточненні до позовної заяви, увійшли до заборгованості, що існувала станом на 01.01. та 01.02.2006, що підтверджується актами звірки розрахунків, за якими за відповідачем по товарному кредиту карточки № 361 обліковується борг на суму 16 375 грн, а по карточці № 3772 "Консигнація та відповідальне зберігання" - борг на суму 63 665,85 грн.; оплата спірних накладних здійснювалась відповідачем за платіжними дорученнями № 35 від 25.04.2006 на суму 4 000 грн. та від 20.07.2006 на суму 8 000 грн., згідно із домовленістю про реструктуризацію боргу, досягнутою шляхом обміну листами між сторонами.
На думку заявника, виходячи із положень ст.193 ГК України, умови, що звичайно ставляться, - це погашення заборгованості, що виникла раніше, тому, навіть якщо припустити, що у платіжних дорученнях і не були вказані конкретні накладні, то зазначення призначенням платежу погашення заборгованості по 361-му рахунку свідчить про те, що позивач за рахунок цих коштів повинен був погасити заборгованість, яка виникла найраніше, тобто за 2005р., а не гасити поточну заборгованість, тим більше, що поточної заборгованості не існувало.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що ОСОБА_2. не мав повноважень на укладення будь-яких угод про реструктуризацію боргу в межах м.Києва; оскільки у платіжному дорученні від 20.07.2006 № 35 відсутні посилання на накладні, які оплачуються за цим платіжним дорученням, відповідачем була погашена поточна заборгованість.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 24.02.2009 від сторін були витребувані письмові пояснення та документи.
Позивач у письмових поясненнях від 10.03.2009 та 14.04.2009 вказав, зокрема, про те, що позивачем договір купівлі-продажу від 11.04.05 № 27/05 було введено в базу бухгалтерського обліку, якою присвоєно договору індивідуальний номер - № РУ-0000057, який вказується у видаткових накладних позивача, будь-які додаткові угоди до договору від 11.04.05 № 27/05 між сторонами не укладались.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення позивача, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до вимог позовної заяви та із врахуванням наданих позивачем 21.10.2008, 11.12.2008 заяв про уточнення позовних вимог, у порядку ст.22 ГПК України, позивачем пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача 12 810,94 грн. боргу у зв'язку з несплатою за товар, поставлений позивачем згідно із договором купівлі-продажу від 11.04.2005 № 27/05 та одержаний відповідачем за видатковими накладними №№ : 0005970 від 21.11.05, -5071 від 22.10.05, -5194 від 27.10.05, -5195 від 27.10.05, -5127 від 25.10.05, -5126 від 25.10.05, -5671 від 10.11.05, -5503 від 04.11.05, -5404 від 02.11.05, -6901 від 22.12.05, 5053 від 21.10.05 і судових витрат.
Згідно із п.1.1 договору купівлі-продажу із відстрочкою платежу № 17/05 від 11.04.2005 позивач, за договором продавець, зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, за договором покупця, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товари, на умовах, вказаних у даному договорі.
Відповідно до п.2.2 договору № 27/05 поставка товарів здійснюється на підставі видаткової накладної.
Пунктом 4.5 договору № 27/05 передбачено, що формою оплати є оплата з відстрочкою платежу; строк відстрочки платежу по оплаті товарів становить 18 календарних днів з моменту відвантаження товару.
Відповідачем за вищевказаними позивачем видатковими накладними одержано від позивача товарів на загальну суму 12 810,00 грн., про що свідчать підписи про одержання товарів на зазначених накладних, копії яких додані до позовної заяви.
Докази здійснення оплати товарів, одержаних відповідачем по зазначених видаткових накладних, відсутні.
Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Така ж норма закріплена і у ст.526 ЦК України.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки зі змісту листа відповідача від 22.02.2006 за № 3/02 та відповіді на цей лист, за підписом виконавчого директора позивача без номера і дати, не вбачається ані того, що автори листів мали на увазі заборгованість за товари, поставлені саме по видаткових накладних, щодо яких заявлені вимоги позивача, ані того, що строк виконання зобов'язання відповідача оплатити товари настає пізніше, ніж строк, коли був пред'явлений позов, то немає підстав для висновку, що зазначені листи мають значення для даної справи.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.
Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, оскільки згідно із п.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, зарєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 377/8976, безготівкові розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді, то саме відповідні розрахункові документи є належними доказами здійснення розрахунків між сторонами, а не акти звірки розрахунків, які до розрахункових документів не відносяться.
Таким чином, не мають сили доказу відсутності заборгованості у відповідача за одержані по згаданим видатковим накладним товари такі документи, як копія акту звірки взаєморозрахунків з 01.01.08 по 31.01.08, у якому вказано лише одну цифру - початкове сальдо -558,88 грн., акти звірки на 01.02.2006, у яких зазначені також лише у обох частинах цифри - 16 375,78 та 63 665,85 (а.с.13, 14, т.2), інші акти звірки.
Наявний у справі примірник акту звірки взаєморозрахунків з 01.01.05 по 31.12.05 ( а.с.133, 2т.) хоча і має дані щодо накладних та платіжних документів, проте не може мати навіть інформативного значення для справи, оскільки не всі дані цього акту сторонами погоджено: за даними позивача заборгованість відповідача становить 16 375,78 грн., а за даними відповідача - 11 063,30 грн., також є розбіжності між даними сторін щодо кількості одержаних відповідачем товарів.
Згідно із ч.1 ст.1090 ЦК України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.
У п.3.8 глави 3."Розрахунки із застосуванням платіжних доручень" згаданої Інструкції встановлено, зокрема, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
У платіжному дорученні № 35 від 25.04.2006 про перерахування 4 000,00 грн. у графі: "Призначення платежу" відповідачем зазначено: "Погашення дебіторської заборгованості по карточці рахунку 361 за березень 2006р. ПДВ-666,67", а у платіжному дорученні від 20.07.2006 про перерахування 8 000,00 грн. відповідно вказано - " Погашення заборгованості по карточці рахунку 361 за червень 2006 ПДВ-1 333,34".
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 893/4186, зі змінами, на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги; рахунок 36 має субрахунки, зокрема, 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями".
Таким чином відповідачем у зазначених платіжних дорученнях від 25.04.06 та 20.07.06 не було надано інформації щодо того, оплата яких саме товарів здійснена.
Зміст графи: "Призначення платежу" у вказаних платіжних дорученнях від 25.04.06 та від 20.07.06 не дає підстави для твердження, що перерахована за цими платіжними дорученнями загальна сума 12 000,00 грн. повинна була бути зарахована позивачем саме в рахунок погашення заборгованості за тавари, одержані відповідачем за вищезгаданими видатковими накладними.
Твердження заявника про те, що заборгованість за вказаними видатковими накладними виникла раніше від заборгованості по решті видаткових накладних, є голослівним, не підтвердженим матеріалами справи, тому висновок заявника стосовно того, що за відсутності у призначенні платежу платіжного доручення конкретних накладних, позивач повинен був зарахувати платежі у рахунок погашення заборгованості саме по вищезгаданих накладних, є таким, що не грунтується на матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам законодавства та грунтується на матеріалах справи, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008 у справі № 10/157 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2.Справу № 10/157 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
23.04.09 (відправлено)