79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.03.09 Справа№ 21/267
За позовом: ФОП ОСОБА_1., м.Борислав
до відповідача: ДП “Будівництво “ТзОВ “ТКС-Євробуд”, м.Львів
про стягнення 61691 грн.
Cуддя Масловська Л.З.
Представники:
від позивача - ОСОБА_2. - представник
від відповідача - Гальчинський С.О. - представник
Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки відповідно до ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено ФОП ОСОБА_1., м.Борислав до ДП “Будівництво “ТзОВ “ТКС-Євробуд”, м.Львів про стягнення 61691 грн.
Ухвалою господарського суду від 05.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.01.2009 року.
Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору по суті розгляд справи відкладався ухвалами суду від 13.01.2009 року, 10.02.2009 року та 23.02.2009 року та в судових засідання оголошувалися перерви до 20.01.2009 року та 27.02.2009 року.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав. В судове засідання подав заяву про уточнення позовних вимог №12/3 від 06.03.2009 року, просить стягнути з відповідача 18240,20 грн. основного боргу, 1759 грн. інфляційних втрат, 372 грн. 3% річних, 3025 грн. витрат на правову допомогу та судові витрати, в частині стягнення 33092 грн. просить залишити без розгляду.
Відповідач в судове засідання з'явився, проти позову заперечив частково, основний борг визнав в сумі 18240 грн. та відповідно нараховані штрафні санкції.
Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представників сторін, суд встановив.
05 березня 2008 року між ФОП ОСОБА_1. та ДП “Будівництво “ТзОВ “ТКС-Євробуд” укладено договір про надання транспортних послуг.
Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до п.1 договору перевізник взяв на себе зобов'язання доставити наданий йому для перевезення вантаж (згідно з транспортною накладною) до пункту призначення, а замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу суму згідно виставлених рахунків.
Згідно п. 3 договору плата за надання послуг автотранспортом нараховується ПП ОСОБА_1. за відпрацьовані години та пробіг кіломентрів згідно встановлених планово-розрахункових цін узгоджених сторонами. Нарахування за надані послуги проводиться з дня підписання акту приймання-здачі замовника (п.4). Перерахування оплати замовником проводиться щомісячно 12-го числа поточного місяця.
На виконання вищевказаного договору позивач надав транспорті послуги по перевезенню вантажів у строки, передбачені договором, що підтверджується актами прийняття виконаних робіт на загальну суму 190922,20 грн., як стверджує позивач.
Порушуючи договірні зобов'язання відповідач здійснив лише часткову оплату за надані послуги, сплативши лише 139590 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 51332 грн.
Однак, в судовому засіданні відповідач заперечив ряд актів прийняття виконаних робіт, представлених позивачем, а саме, №54 від 01.04.2008 року, №51 від 11.04.2008 року, №60 від 30.04.2008 року, №72 від 16.05.2008 року, №74 від 22.05.2008 року, №95 від 12.06.2008 року, №103 від 13.06.2008 року, посилаючись на те, що зазначені в них надані транспортні послуги позивачем відповідачу не надавалися та спірних актів прийняття виконаних робіт у відповідача у наявності немає.
В судове засідання 06.03.2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в частині стягнення основного боргу у сумі 33092 грн. відмовився, просить стягнути з відповідача суму боргу, що становить 18240,20 грн., яку відповідач не заперечує, в частині стягнення 33092 грн. просить залишити без розгляду.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку ФОП ОСОБА_1. звернувся до ТзОВ ДП «Будівництво»ТзОВ “ТКС-Євробуд” з вимогою №32/06 від 15 червня 2008 року проханням оплатити основний борг в сумі 56332 грн. (в порядку ст.530 ЦК України), яку останній залишив без відповіді.
Суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 18240,20 грн. обгрунтований матеріалами справи (двосторонніми актами прийняття виконаних робіт) та підлягає стягненню, щодо стягнення суми 33092 грн. слід залишити без розгляду у зв'язку із неподанням витребуваних судом документів, необхідних для вирішення спору в цій частині.
Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, позивач нарахував відповідачу 1759 грн. інфляційних втрат та 372 грн. 3% річних у відповідності до уточненої суми основного боргу.
Крім того, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в сумі 3025 грн.
Згідно з вимогами ст.220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов”язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Частина 3 ст.216 ГК України передбачає, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того чи є застереження про це в договорі
В силу ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб”єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктом, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Судом встановлено, що у зв'язку з необхідністю звернення до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, позивач несе додаткові витрати на оплату послуг юридичної фірми згідно укладеного договору від 15.10.2008 року, що відповідно до вимог ст.225 ГК України відноситься до збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.
Доказом понесення позивачем додаткових витрат у вигляді оплати юридичної допомоги є платіжне доручення №564 від 10.11.2008 р.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо відшкодування понесених останнім збитків у вигляді додаткових витрат на оплату юридичних послуг задоволити.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити частково у відповідності до заяви про уточнення позовних вимог, пропорційно до задоволених вимог.
Судові витрати покласти на відповідача, пропорційно до задоволених вимог у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 11, 625, 627, 638, 639 ЦК України, ст. 33, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. В частині стягнення 33092 грн. залишити без розгляду.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Будівництво»ТзОВ «ТКС-Євробуд», м.Львів, вул.Кн.Ольги, 1-5 (р/р 26003157773800 АКІБ «УкрСибБанк», МФО 351005, ЗКПО 34596915) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська обл., м.Борислав, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1 в Бориславському відділенні ЛОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, ідент НОМЕР_2) - 18240,20 грн. боргу, 1759 грн. інфляційних втрат, 372 грн. 3% річних, 3025 грн. витрат на правову допомогу, 216,33 державного мита та 40,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Масловська Л.З.