Іменем України
19.02.09 Справа №9/355/06-22/268/07-7/292/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача-1: Горобей О.О., дов. № 31875 від 11.12.2008 р.;
Проценко А.Ю., дов. № 31885 від 11.12.2008 р.
відповідача-2: Сергач К.О., дов. № 14-33/182-8415 від 30.12.2008 р.
відповідача-3: Сергач К.О., дов. № 28-22/90-257 від 10.01.2009 р.
прокуратури: Шульга О.А., посв. № 80 від 10.07.2007 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2008р. у справі № 9/355/06-22/268/07-7/292/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», м. Мелітополь Запорізької області
до відповідача-1 Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя
до відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідача-3 Державного казначейства України, м. Київ
про стягнення 82964 грн. 20 коп.
за участю прокурора
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», м. Мелітополь Запорізької області, (далі - позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Державної виконавчої служби в Жовтневому районі м. Запоріжжя (правонаступником якої є Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя) (далі - відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, м. Запоріжжя, (далі - відповідач-2) 82964 грн. 20 коп. відшкодування матеріальної шкоди за невиконання рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2003 р. у справі № 8/74/03.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 01.10.2008 р. у справі № 9/355/06-22/268/07-7/292/08 (суддя Кутіщева Н.С.) позовні вимоги задовольнив частково, з відповідача-1 на користь позивача стягнув 82964 грн. 20 коп. шкоди, 829 грн. 64 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнення доручено провести відповідачу-2 з розрахункових рахунків відповідача-1 в порядку, передбаченому нормами діючого законодавства. До відповідача-2 в позові відмовлено. Рішення мотивовано наступним.
Матеріалами справи підтверджена неправомірність дій та наявність вини в діях відповідача-1, оскільки останнім було невчасно вжито всіх передбачених законом заходів щодо виявлення майна боржника, в результаті чого майно, яке належало боржнику, було реалізовано, таким чином позивачу було завдано збитки у вигляді неповернутої суми боргу в розмірі 82964 грн. 20 коп. Керуючись ст. 56, 19, 95 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. ст. 1166, 1173 ЦК України, ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження», положеннями Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», суд першої інстанції дійшов висновку, що шкода (збитки), заподіяна органом державної влади, повинна відшкодовуватися за рахунок коштів бюджету, передбачених для цього органу, а останній зобов'язаний вжити всіх заходів, щоб забезпечити відповідні асигнування на цю ціль.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач-1 в поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову до відповідача-1 відмовити в повному обсязі. Відповідач-1 зазначає, що стягнення з органу ДВС коштів в сумі 82964 грн. 20 коп. є необґрунтованим, у зв'язку з тим, що сума позовних вимог значно перевищує вартість проданого ТОВ «Свертальф» майна. Відповідач-1 вказує, що державним виконавцем були проведені всі необхідні виконавчі дії по перевірці майнового стану боржника, було встановлено відсутність боржника та його майна, у зв'язку з чим державним виконавцем не було проведено опис майна, а були складені відповідні акти державного виконавця.
Апеляційна скарга відповідача-1 прийнята до розгляду, який призначено в судовому засіданні 11.12.2008 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2341 від 10.12.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого - Коробки Н.Д., суддів: Кагітіної Л.П., Шевченко Т.М.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. залучено до участі у справі Державне казначейство України в якості відповідача-3, розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.01.2009 р.
Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2008 р. у справі № 9/355/06-22/268/07-7/292/08 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача-1 - без задоволення. Позивач вважає, що згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення, прийняті іменем України, є обов'язковими для виконання на всій території України. Також у додаткових письмових поясненнях від 14.01.2009 р. позивач уточнив, що сума позовних вимог складає 82964 грн. 20 коп.
Відповідач-2 у своїх поясненнях вказує, що шкода (збитки), заподіяна органом державної влади, повинна відшкодовуватись за рахунок коштів бюджету, передбачених для цього органу, а останній зобов'язаний вжити всіх заходів, щоб забезпечити відповідні асигнування на цю ціль.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 84 від 22.01.2009 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого - Коробки Н.Д., суддів: Кагітіної Л.П., Яценко О.М.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19.02.2009 р., у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі.
Державне казначейство України (далі - відповідач-3) у своїх поясненнях вказує, що Державне казначейство не є головним розпорядником бюджетних коштів, не несе відповідальності за дії органів державної виконавчої служби та не обслуговує рахунки Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя.
Прокурор в своїх поясненнях зазначив, що в будь-якому випадку позов не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки не доведено причинний зв'язок між діями відповідача-1 і заявленими збитками, автомобілі були значно дешевшими, ніж задоволена сума позовних вимог. Крім того, на думку прокурора, твердження суду першої інстанції про те, що шкода має стягуватись за рахунок коштів передбачених у державному бюджеті на органи, які допустили порушення, є довільним трактуванням закону, яке не передбачено жодним нормативним актом. Також прокурором вказано, що в разі задоволення позову вказана вимога має бути направлена до Державного бюджету України.
В судовому засіданні 19.02.2009 р. присутні представники сторін і прокурор підтримали свої доводи та заперечення.
Представник позивача в судове засідання 19.02.2009 р. не з'явився, про причину неявки не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся із застосуванням засобів технічного забезпечення.
По закінченні судового засідання, за згодою присутніх представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.03.2003 р. у справі № 8/74/03 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” (позивач у даній справі) до товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД вирішено стягнути з останнього на користь позивача 77484 грн. 39 коп. основного боргу, 4540 грн. 57 коп. неустойки, 938 грн. 24 коп. судових витрат. Всього - 82964 грн. 20 коп. На виконання вищезазначеного рішення господарським судом Запорізької області 14.03.2003 р. видано наказ № 8/74/03 зі строком пред'явлення до виконання до 14.06.2003 р.
14.04.2003 р. позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції. Постановою державного виконавця - Мірошниченко О.О. від 14.04.2003р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 8/74/03р. (а.с. 75, т. 2).
В процесі виконавчого провадження злочинними діями посадової особи ВДВС Жовтневого РУЮ було завдано майнову шкоду стягувачу - позивачу.
Начальник РВ ДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя направлено відповідні вимоги до ЗМ БТІ та ВДАІ Жовтневого РОЗГУ УМВД України в Запорізькій області, ДПІ Жовтневого району м. Запоріжжя, щодо надання інформації про наявність об'єктів рухомого та нерухомого майна, наявних рахунків у ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД (а.с. 65, 72, 73,74, т. 2).
Залученими до справи копіями постанов державного виконавця Мірошниченко О.О., підтверджується арешт коштів боржника, які були винесені за період часу з 31.07.2003 р. по 13.10.2003 р., та листи з банківських установ про повернення зазначених постанов без виконання, оскільки грошові кошти на рахунках ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД відсутні.
Державним виконавцем ВДВС Жовтневого РУЮ винесено постанову від 12.09.2003 р. серія АА № 068372 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 62, т. 2), постановлено накласти арешт на весь автотранспорт, що належить ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД. Однак, як вбачається із змісту листа Запорізького МРЕВ УДАЇ №14014 від 15.09.2003р., зазначену постанову повернуто без виконання, оскільки згідно з електронною базою данних УДАЇ УМВС України в Запорізькій області станом на 17.09.2003 р. за ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД транспортних засобів не зареєстровано.
ОП ЗМ БТІ листом №4404 від 06.10.2003р., повідомило державну виконавчу службу про те, що право власності на об'єкти нерухомості в м. Запоріжжя за ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД не зареєстровано.
Постановою державного виконавця - Мірошниченко О.О. від 30.12.2005р. (а.с. 57, т. 2) закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу від 14.03.2003р. виданого господарським судом Запорізької області, оскільки було встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області № 21/236 від 16.08.2005 р. ТОВ “УФ “Свертальф” ЛТД було визнано банкрутом, призначений арбітражний керуючий та відкрита ліквідаційна процедура.
Постановою Жовтневого районного суду від 05.07.2005 р. (а.с. 11, т. 1), прийнятою за результатами розгляду кримінальної справи по звинуваченню державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ Мірошниченко Ольги Олександрівни, встановлено, що в наслідок неналежного виконання Мірошниченко О.О. своїх службових обов'язків у зв'язку з несумлінним ставленням до них ТОВ “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” (позивачу у справі) було нанесено шкоду у вигляді не повернення боргу на загальну суму 82.964,20 грн., що потягло тяжкі наслідки. При цьому судом встановлено, що Мірошниченко О.О. не прийняла достатніх заходів для встановлення банківських рахунків і майна боржника, не наклала арешт на його майно. 25.06.2003 р. та 29.08.2003 р. автомобілі марки «ІЖ - 2126» та «Nissan Maxima», належні боржнику на праві власності, були продані, а отримані від продажу кошти були використані для власних потреб. Жовтневим районним судом також встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке майно, на яке може бути звернено стягнення, грошових коштів на рахунках немає, підприємство свою господарську діяльність не веде.
Таким чином, на думку позивача, незаконними діями працівника ВДВС Жовтневого РУЮ йому була заподіяна шкода в сумі 82964 грн. 20 коп.
Стягнення майнової шкоди у розмірі 82964 грн. 20 коп. було предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, прокурора, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково за рахунок держави, в силу наступного:
Статтями 15,16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно ст. 1174 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статтею 86 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
В даному випадку, умовою настання відповідальності, передбаченої ст. 1174 Цивільного кодексу України, є неправомірні дії (бездіяльність) посадової особи або службової особи, при здійсненні своїх повноважень. При цьому, деліктна відповідальність за даною нормою наступає незалежно від вини органу державної влади або місцевого самоврядування. Підставою для настання деліктної відповідальності, може бути лише наявність певних елементів, а саме: шкода, незаконність рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи, причинний зв'язок між ними.
Тобто, для настання відповідальності держави у вигляді відшкодування потерпілій особі шкоди повинно мати місце таке діяння (або бездіяльність), в даному випадку державного виконавця під час виконання рішення, яке потягло спричинення шкоди, а саме втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Так колегією суддів встановлено, що під час виконавчого провадження з примусового виконання наказу №8/74/03 у боржника ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД було наявне майно. Зазначений факт встановлено судом на підставі залученого до справи листа Запорізького МРЕВ УДАЇ України в Запорізькій області №10/13-1184р від 21.11.2003р. (а.с. 59, т. 2). Згідно із вказаним листом, МРЕВ направило на адресу ВДВС Жовтневого РУЮ ксерокопії підстав зняття з обліку автомобілів, які згідно з базою даних УДАЇ УМВС України в Запорізькій області належали боржнику ТОВ “УФ “Свертальф” ЛТД: ІЖ-2126 державний номер НОМЕР_1знятий з обліку 25.06.2003 року; NISSAN MAXIMA держномер НОМЕР_2знятий з обліку 29.08.2003 р. Слід зазначити, що МРЕВ підготувало лист на підставі запиту ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя за №14636 від 26.09.2003р.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що неправомірність дій та наявність вини в діях відповідача-1 підтверджена матеріалами справи, оскільки останнім було невчасно вжито всіх передбачених законом заходів щодо виявлення майна боржника ТОВ “УФ “Свертальф” ЛТД та накладення на нього арешту, в результаті чого майно яке належало боржнику, а саме автомобіль NISSAN MAXIMA держномер НОМЕР_2 та автомобіль ІЖ-2126 державний номер НОМЕР_1були зняті з обліку та реалізовані.
Незаконність дій працівника ВДВС Жовтневого РУЮ підтверджується також постановою Жовтневого районного суду від 05.07.2005 р.
Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Постановою Жовтневого районного суду від 05.07.2005 р. встановлено, що посадова особа ВДВС Жовтневого РУЮ - Мірошниченко О.О. була визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 Кримінального кодексу України.
Статями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди”, у вирішенні спорів про відшкодування, шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід врахувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника, тощо.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не доведено в повному обсязі розмір заявленої майнової шкоди. З біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний НОМЕР_3від 29.08.2003 р. (копія міститься в матеріалах справи) вбачається, що автомобіль NISSAN MAXIMA держномер НОМЕР_2було продано за 20261 грн. 05 коп. Щодо автомобіля ІЖ-2126 державний номер НОМЕР_1ніяких відомостей сторонами не надано, хоча Запорізьким апеляційним господарським судом неодноразово розгляд апеляційної скарги відкладався, відповідні докази було витребувано від сторін.
Отже, враховуючи викладене, позивачем доведено розмір майнової шкоди тільки в сумі 20261 грн. 05 коп.
Як встановлено колегією суддів, внаслідок неправомірних дій, які встановлені постановою районного суду, а саме в результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків державним виконавцем Мірошниченко О.О. стягувач - позивач у справі не отримав грошові кошти, які йому належать, чим спричинено позивачу реальну шкоду у вигляді втрати грошових коштів в сумі 20.261,05 грн.
Шкода в спірній сумі є саме безпосереднім наслідком дій державного виконавця. Порушення майнових прав позивача міститься в причинному зв'язку з протиправною поведінкою вищевказаної особи.
Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено наявність шкоди в розмірі 20261 грн. 05 коп., протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Як зазначено вище, шкода заподіяна позивачу державним виконавцем ВДВС Жовтневого РУЮ.
Ліквідація Відділу державної виконавчої служби Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя під час реформування системи органів державної виконавчої служби не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди, завданої неправомірними діями відділу Державної виконавчої служби, який ліквідовано.
Відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем, здійснюється за рахунок держави, отже господарським судам немає підстав припиняти провадження у справі або відмовляти в позові у зв'язку з ліквідацією відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Зазначена позиція викладена в рекомендаціях президії Вищого господарського суду України, від 29.12.2007 N 04-5/239.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установити, що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства України. Безспірне списання коштів з рахунку державного бюджету здійснюється виключно органами Державного казначейства України за черговістю надходження рішень за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань. Установити, що відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2009 році за вимогою органів державної виконавчої служби здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, в такому порядку: Державне казначейство України у терміни, визначені у приписі, списує у безспірному порядку на користь зазначеної фізичної особи встановлену до відшкодування суму коштів з єдиного казначейського рахунку; відшкодовані суми обліковуються Державним казначейством
України та відображаються у звітності про виконання державного бюджету; у разі потреби у таких видатках понад обсяг бюджетних призначень в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету або внесення змін до закону про Державний бюджет України. До прийняття спеціального закону у 2009 році списання коштів з бюджету за рішеннями судів щодо відшкодування вартості конфіскованого та безхазяйного майна, що перейшло у власність держави, для юридичних осіб здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна.
Також відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 609 рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну.
Отже, при вирішенні зазначених спорів господарському суду слід залучати до участі у справі відповідні державні органи, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами, як іншого відповідача.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 20261 грн. 05 коп. майнової шкоди, завданої Жовтневим відділом Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, підлягають задоволенню за рахунок Державного бюджету України через Державне казначейство України.
В задоволенні позовних вимог до Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області слід відмовити, оскільки ним права позивача не порушено.
Враховуючи, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2008 р. у справі № 9/355/06-22/268/07-7/292/08 слід скасувати частково.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя, задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2008 р. у справі № 9/355/06-22/268/07-7/292/08 скасувати частково. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державне казначейство України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», м. Мелітополь Запорізької області, 20261 грн. 05 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої Жовтневим відділом Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя, 202 грн. 61 коп. державного мита, 28 грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Відносно Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя, в позові відмовити.
Відносно Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, м. Запоріжжя, в позові відмовити.»
Видачу відповідного наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.