79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.03.09 Справа№ 4/169
Господарський суд Львівської області у складі судді Гриців В.М. при секретарі Москалі Р.М. з участю представника позивача Левик С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до приватного підприємства „Любов-Сервіс” та фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача за власні кошти привести приміщення павільйону на АДРЕСА_1 у м. Львові до попереднього стану
Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства „Любов-Сервіс”, просить суд зобов'язати відповідача (як власника павільйону) за власні кошти привести приміщення павільйону на АДРЕСА_1 у м. Львові до попереднього стану. Мотивує позовні вимоги наступним.
Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області з виходом на місце зафіксовано самовільно виконані ремонтні роботи торгового павільйону наАДРЕСА_1, а саме: замінено існуючі огороджуючі конструкції торгового павільйону на нові, а також проведено реконструкцію приміщення, позначеного на технічному паспорті літерою 2, із влаштуванням фундаменту на місці існуючої припаяної металевої конструкції. За вказане правопорушення директора ПП „Любов-Сервіс” - ОСОБА_1притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 96 КпАП у вигляді штрафу в сумі 170 грн. та видано припис про приведення приміщення до попереднього стану. На даний припис інспекції державного архітектурного контролю відповідач не відреагував. 07 липня 2008 року ЛКП „Центральне” подало на розгляд міжвідомчої комісії пакет документів щодо самовільно проведених робіт і 29 липня 2008 року міжвідомча комісія Галицького району (протокол № 24, параграф 22) вирішила зобов'язати ПП „Любов-Сервіс” - власника павільйону загальною площею 35, 3 кв. м. на АДРЕСА_1 - привести приміщення павільйону до попереднього стану з підстав відсутності дозвільних документів та захоплення земельної ділянки. 18 серпня 2008 року розпорядженням №731 Галицька районна адміністрація затвердила вказаний висновок міжвідомчої комісії та дала термін для добровільного виконання розпорядження до 15 вересня 2008 року. Вимоги розпорядження районної адміністрації не виконано, про що 15 вересня 2008 року ЛКП „Центральне” складено відповідний акт.
Представник приватного підприємства „Любов-Сервіс” надав суду відзив на позов, позовні вимоги заперечує з тих підстав, що ПП „Любов-Сервіс” не є власником павільйону, що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, оскільки 21 жовтня 2008 року продало його фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу приміщення павільйону по АДРЕСА_1 у м.Львові. ПП „Любов-Сервіс” також повідомило суд, що не здійснювало самовільного будівництва, а провело ремонт зовнішньої стіни павільйону.
У зв'язку із зміною власника павільйону позивач звернувся до суду з клопотанням первісного відповідача замінити на належного відповідача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. Суд ухвалою від 26 лютого 2009 року на підставі ст. 24 ГПК України залучив фізичну особу -підприємця ОСОБА_1до участі у справі відповідачем як власника спірного павільйону.
Представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог, докази надіслання її відповідачу. Просить суд зобов'язати фізичну особу-підприємця - ОСОБА_1за власні кошти привести приміщення павільйону на АДРЕСА_1 у м. Львові до попереднього стану, а саме: демонтувати замінені огороджуючі конструкції; демонтувати влаштований фундамент (для приміщення, позначеного у технічному паспорті під літ.2) більшого розміру та встановити металеву конструкцію попереднього розміру (3,1 кв.м.). Мотивує позовні вимоги тим, що згідно припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 20.05.2008р., листа начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 23.06.2008 року №06/1344-с/з-307-04/44, акту обстеження ЛКП «Центральне»нежитлових приміщень АДРЕСА_1 від 02.07.2008р. встановлено, що ОСОБА_1. виконано ремонтні роботи торгового павільйону на АДРЕСА_1 у м. Львові, а саме демонтовано існуючі огороджуючі конструкції торгового павільйону та замінено їх на нові; здійснено реконструкцію приміщення, позначеного на технічному паспорті під літ. 2, із влаштуванням фундаменту більшого розміру на місці існуючої припаяної металевої конструкції.
Позивач як на правову підставу позовних вимог зсилається на ст.376 ЦК України „Самочинне будівництво”. На неодноразові вимоги суду уточнити правові підстави звернення Галицької районної адміністрації з позовом представник позивача пояснила суду, що ПП „Любов-сервіс”:
1. здійснило перебудову павільйону без отримання відповідного дозволу,
2. при цьому захопило належну територіальній громаді м.Львова земельну ділянку.
На вимогу ухвали суду від 16.12.2008р. обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»надіслало суду реєстраційну справу на павільйону на АДРЕСА_1 у м. Львові загальною площею 35,3 кв.м. Згідно матеріалів реєстраційної справи приватне підприємство „Любов-сервіс” 21 жовтня 2008 року продало фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1. приміщення павільйону загальною площею 35,3 кв.м., що знаходиться у м.Львові по АДРЕСА_1. 22 жовтня 2008 року на підставі рішення реєстратора Садівської Н.С. проведено державну реєстрацію права власності на згаданий павільон за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. Суд константує, що згідно акту біжучих змін (реєстраційна справа (папка №141) павільйону за адресою: м.Львів, АДРЕСА_1, арк. 29), складеного 07 жовтня 2008 року ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” з метою виявлення біжучих змін в планах земельної ділянки, поверхових планах при обстеженні в натурі згаданого павільйону змін не виявлено, загальна площа становить 35,3 кв.м.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1. у судове засіданя не з'явилася, відзиву на позов не надала.
Відповідно до положень ст. 75 ГПК України, враховуючи тривалий судовий розгляд справи та кількість проведених судових засідань, суд ухвалює розглянути справу за наявними у ній доказами.
Заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи докази у їх сукупності суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Галицької районної адміністрації Львівської міської ради повністю з наступних підстав.
Відповідно до положень п.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Пунктом 2 ст. 376 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Закон визначає два випадки, за яких самовільне будівництво підлягає знесенню:
- якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (п.4 376 ЦК України);
- у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Відповідно до вимог ст.ст.33,34,43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, при зверненні до суду із позовом саме на позивача покладено обов'язок довести суду належними засобами доказування той факт, що саме відповідач здійснив самовільне будівництво шляхом добудови без оформлення дозвільних документів приміщення павільйону у м.Львові по АДРЕСА_1, при цьому захопив належну позивачу земельну ділянку у м.Львові по АДРЕСА_1, а тому павільйон слід привести у попередній стан шляхом знесення добудови.
Судом при огляді матеріалів інвентаризаційної справи встановлено, що приватне підприємство „Любов-сервіс” утворене в результаті реорганізації ТзОВ „Львівське підприємство торгівлі „Добрий господар-2”. Згідно долучених до відзиву ПП „Любов-сервіс” документів товариству з обмеженою відповідальністю „Львівське підприємство торгівлі „Добрий господар-2” 04.12.1997р. надано в постійне (безстрокове) користування земельну ділянку площею 0,0080 га, категорія земель - землі громадської забудови.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до ст. 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Таким чином, органи місцевого самоврядування є суб'єктами земельних відносин, здійснюючи регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства. У таких земельних відносинах вони здійснюють установлені для них функції і повноваження.
Згідно п. "є" ст. 12 Земельного кодексу України здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства належить до виключної компетенції міської ради. Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Поняття "самовільне зайняття земельних ділянок" визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Земельний кодекс України (п.2 ст.188) також визначає, що порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. Таким є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Спеціально уповноваженим органом у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до ст. 9 вказаного Закону є Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи, до повноважень якої згідно ст. 6 Закону належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання юридичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок, вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
З вищеперелічених норм законодавства випливає висновок, що належними доказами самовільного захоплення земельної ділянки відповідачем, зокрема, є:
- акт перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні ПП „Любов-сервіс” земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 в м.Львів, оскільки саме Львівська міська рада (чи уповноважений нею виконавчий орган, напр. управління земельних ресурсів тощо) згідно п. "є" ст. 12 Земельного кодексу України зобов'язана здійснювати контроль за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства;
- складений на підставі ст.ст.6,10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель акт перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні ПП „Любов-Сервіс” земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 в м. Львові чи протокол про адміністративне правопорушення, вчинене посадовими особами відповідача у сфері використання землі.
Суд константує, що позивач, незважаючи на проведення у даній судовій справі семи судових засідань, не надав суду належних доказів, що підтверджують факт самовільного захоплення приватним підприємством „Любов-Сервіс” земельної ділянки у м.Львові по АДРЕСА_1 шляхом добудови торгівельного павільйону, а отже -не довів своїх тверджень.
Окрім того, незважаючи на неодноразові вимоги суду позивач не пояснив, на виконання яких саме його повноважень (власних чи делегованих) подано позов та не надав суду підтверджуючих документів.
Щодо позовних вимог позивача до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, мотивованих самовільним захопленням відповідачем земельної ділянки, то такі є безпідставними. Фізична особа -підприємець ОСОБА_1. набула павільйон, що знаходиться у м.Львові по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 21.10.2008р., а відповідно до положень ст. 377 ЦК України до набувача перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщений павільйон, та частиною ділянки, яка надана для його обслуговування (всього -0,0080 га).
Щодо тверджень позивача про проведення приватним підприємством „Любов-Сервіс” ремонтних робіт без отримання на це дозволу суд константує наступне. Позивач доводить свої твердження наступними документами:
1. Акт-попередження від 15.04.2008р. ЛКП „Центральне”, виданий ОСОБА_1з приводу самочинної реконструкції павільйону;
2. Постанова №349г від 12.06.2008р. по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1, директор ПП „Любов-Сервіс”, здіснила передбачене ч.3 ст.96 КпАП адміністративне правопорушення -ремонт торгового павільйону по АДРЕСА_1 без відповідного дозволу органу влади та без дозволу інспекції ДАБК;
3. Акт від 15.09.2008р. комісії ЛКП „Центральне”, згідно якого громадянка ОСОБА_1. не виконала розпорядження Галицької райадміністрації №731 від 18.08.2008р. та не привела самовільно перепланований павільйон по АДРЕСА_1 в попередній стан.
Позивач, незважаючи на те, що судом проведено у справі сім судових засідань, не надав суду правовстановлюючих документів ЛКП „Центральне” чи будь-яких інших документів, що підтверджують статус та повноваження цього суб'єкта. Тому акти цього підприємства з приводу встановлення факту наявності самовільного перепланування спірного павільйону не приймаються судом як належні докази проведення такого перепланування.
З долученої до матеріалів справи виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що керівником приватного підприємства „Любов-Сервіс” є Ясниська Стефанія Іванівна. З урахуванням наведеного суд не розцінює постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1., яка не є посадовою особою відповідача, належним доказом здійснення приватним підприємством „Любов-Сервіс” самовільного будівництва.
Судом для повноти розгляду справи витребовувалась реєстраційна справа павільйону на АДРЕСА_1 у м. Львові загальною площею 35,3 кв.м. Згідно матеріалів надісланої суду ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»реєстраційної справи право власності на приміщення павільйону на АДРЕСА_1 загальною площею 35,3 кв.м. оформлене за ПП „Любов-Сервіс” розпорядженням голови Галицької районної адміністрації №1342 від 19.09.2006р. (враховуючи перереєстрацію ТзОВ „Львівське підприємство торгівлі „Добрий господар-2” в ПП „Любов-Сервіс”). Приватне підприємство „Любов-сервіс” 06 жовтня 2008 року звернулося до ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” із заявою про видачу витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у м.Львові. Для видачі витягу працівниками ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” проведено обстеження в натурі спірного павільйону за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 з метою виявлення біжучих змін в планах земельної ділянки, поверхових планах та складено акт біжучих змін від 07.10.2008р. Згідно згаданого акту при обстеженні в натурі згаданого павільйону змін не виявлено, загальна площа становить 35,3 кв.м., знос 50%, вартість 10163 грн. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №20496602 від 07.10.2008р. приміщення павільйону належить приватному підприємству „Любов-Сервіс”, загальна площа павільйону становить 35,3 кв.м.; в графі „самовільно прибудованого:, площа:” про наявність самовільної прибудови та її площі не вказано.
Отже, твердження позивача про здійснення приватним підприємством „Любов-Сервіс” самовільної добудови павільйону по АДРЕСА_1 у м.Львові спростовуються матеріалами реєстраційної справи. Суд ухвалами тричі повідомляв позивача про встановлені за наслідками огляду реєстраційної справи фактичні обставини справи. Однак позивач не висловився з приводу долучених до матеріалів реєстраційної справи документів (копії яких долучено до матеріалів судової справи), не повідомив суд про оскарження дій посадових осіб чи реєстратора ОКП ЛОР „БТІ та ЕО”, які встановили відсутність змін площі спірного павільйону та видали ПП „Любов-Сервіс” вищеописаний витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження павільйону загальною площею 35,3 кв.м.
З урахуванням наведеного, суду не надано належних доказів здійснення приватним підприємством „Любов-Сервіс” самовільного будівництва (добудови павільйону поза межами існуючої конструкції).
21 жовтня 2008 року приватне підприємство „Любов-Сервіс” продало фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1. приміщення павільйону загальною площею 35,3 кв.м., що знаходиться у м.Львові по АДРЕСА_1. 22 жовтня 2008 року на підставі рішення реєстратора Садівської Н.С. проведено державну реєстрацію права власності на згаданий павільон за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. Галицька районна адміністрація надала суду заяву про уточнення позовних вимог, просить суд зобов'язати фізичну особу - підприємця - ОСОБА_1за власні кошти привести приміщення павільйону на АДРЕСА_1 у м. Львові до попереднього стану, а саме: демонтувати замінені огороджуючі конструкції; демонтувати влаштований фундамент (для приміщення, позначеного у технічному паспорті під літ.2) більшого розміру та встановити металеву конструкцію попереднього розміру (3,1 кв.м.). Позивач стверджує, що самовільне будівництво виявлене ЛКП „Центральне” у квітні 2008 року. Відповідно до положень ст. 376 ЦК України самовільно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Як встановлено судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1. стала власником спірного павільйону 22 жовтня 2008 року. Тому позовні вимоги до нового власника павільйону про приведення нерухомого майна до попереднього стану (шляхом знесення добудови) є незаконним та безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради у задоволенні позову до приватного підприємства „Любов-Сервіс” за їх недоведеністю, а до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1. за їх безпідставністю.
Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Гриців В.М.