ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
05.12.08 Справа № 8/83
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Дзержинського міста Ровеньки Луганської області,
до Комунального підприємства «ЖЕК», місто Ровеньки Луганської області, -
про стягнення 19660 грн. 56 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.
при секретарі судових засідань Краснопольській Т.Б.,
в присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - приватний підприємець, - паспорт НОМЕР_1, вид. Ровеньківським МВ УМВСУ у Луганській області 27.10.2000 року;
від відповідача - не з'явився, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:
боргу у сумі 17175,40 грн., який утворився внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №б/н, укладеного між сторонами 08.01.08 року; збитків, спричинених інфляційними процесами, у сумі 2125,65 грн. та 3% річних у сумі 359,51 грн., а всього 19660,56 грн.;
витрат по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено з 21 листопада до 05 грудня 2008 року -у зв'язку з неявкою відповідача.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.
Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позов не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань.
Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи, юридичною адресою відповідача є місто Ровеньки, вул. Гагаріна, 3-а Луганської області.
07.11.08 року за вих. № 1051 та 25.11.08 року за вих. № 418 судом на цю адресу спрямовано ухвали про призначення справи до судового слухання
Оператором поштового зв'язку повернуто до суду письмове повідомлення про вручення уповноваженій особі відповідача першої ухвали суду, однак, незважаючи на це, відповідач не з'явився до першого судового засідання, без пояснення причин; друге поштове відправлення оператором поштового зв'язку до суду не повернуто.
Згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу чи особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення
У зв'язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, - в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника, письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.
Докази наявності будь-якої з перелічених обставин у справі відсутні, що свідчить про факт отримання відповідачем другого поштового відправлення.
Будь-які інші дані про місцезнаходження відповідача у суду відсутні.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань, а тому справу відповідно до ч.3 ст.22 і ст.ст. 43 та 75 ГПК України розглянуто за відсутності відповідача, - наявними в ній матеріалами.
І.Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.
08.01.08 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1(Продавець), - з одного боку, - та Комунальним підприємством «ЖЕК»(Покупець), - з іншого боку, - укладено договір купівлі №б/н, який, згідно домовленості сторін, регулює їх взаємовідносини при здійсненні ними операцій купівлі-продажу (п.1.1); асортимент, кількість, ціна товару визначаються згідно накладним (п.1.2).
Розрахунки здійснюються сторонами у безготівковій формі (п.2.2), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.2.3) впродовж 30 днів (п.2.3).
Договір є чинним до 31.12.08 року (п.4.1).
У випадку виникнення спорів сторони керуються чинним законодавством України (п.5.1).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Продавець 31.01.08 року відпустив на користь Покупця товарно-матеріальні цінності в асортименті на загальну суму 19175,40 грн., що підтверджується:
видатковою накладною №1 від 31.01.08 року на вказану суму, з підписом уповноваженої особи Покупця про отримання цінностей;
рахунком №1 від 31.01.08 року на суму 19175,40 грн., який позивач виставив відповідачу;
довіреністю НБД №877679 від 31.01.08 року на ім'я ОСОБА_2 -на право отримання вищеназваних товарно-матеріальних цінностей.
Позивач стверджує, що відповідач вжив заходів до часткового погашення боргу на загальну суму 2000,00 грн.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи акту взаємозвірки, здійсненої сторонами за цим спором, станом на 18.11.08 року відповідач визнав наявність боргу перед позивачем у сумі 17175,40 грн.
Відповідач цей доказ не спростував, позов не оспорив, документального підтвердження факту повного чи часткового погашення боргу до суду не надав..
ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.
Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.
Тобто відповідач, отримавши від позивача товарно-матеріальні цінності на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором 30-денний строк оплатити їх вартість, однак не зробив цього.
Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.
Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.
Так, статтею 691ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Отримавши від позивача спірний товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пункту 2.3 договору, тобто у 30-тиденний термін оплатити його вартість.
Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.
Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.
Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно статті 625 ЦКУ, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила закон.
На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623-625, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕК», ідентифікаційний код 32148574, яке знаходиться за адресою: місто Ровеньки, кв. Гагаріна, 3-а, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає з адресою: АДРЕСА_1, - борг у сумі 19660 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 56 коп., у тому числі: основний платіж у сумі 17175 грн. 40 коп., інфляційні нарахування у сумі 2125 грн. 65 коп. та 3% річних у сумі 359 грн. 51 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 61 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 05.12.2008 року за згодою позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 08 грудня 2008 року.
Суддя А.П.Середа