Справа № 1819/1530/12 р.
Провадження № 2/589/19/13
26.09.2013 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Стародубцевої Л.О., з участю секретаря судового засідання Бойко М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Шостка матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на будинок шляхом виселення з нього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнення з відповідачів судових витрат по справі,
-та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3 та Шосткинська міська державна нотаріальна контора про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, про виділ за покійною ОСОБА_6 1/2 частини будинку, про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності на 3/8 частину будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_6, про визнання свідоцтва про право власності частково недійсним,
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на будинок шляхом виселення з нього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнення з відповідачів судових витрат по справі, мотивуючи тим, що ОСОБА_1, є власником житлового будинку № 11 по вулиці Пархоменко в м. Шостка Сумської області, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Шосткинське МБТІ», який йому дістався по спадщині за законом після смерті його матері ОСОБА_7, яка померла 17 січня 1986 року.
З 22 липня 1972 року по 30.05.1999 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 та від цього шлюбу має троє дорослих дітей: ОСОБА_8 (дівоча ОСОБА_6) ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3,
Він разом зі своєю дружиною ОСОБА_6, проживали та були прописані в спірному будинку з 07 травня 1986 року по день смерті - 30 травня 1999 року.
В 2007 році він надав свій житловий будинок для постійного проживання та користування всім будинком в повному обсязі разом з ним його донці ОСОБА_2, та її чоловіку ОСОБА_3,- відповідачам по справі без реєстрації в житловому будинку, а тому вони в ньому не зареєстровані. З початку проживання між ним та відповідачами все було гаразд та між ними були близькі відносини.Вони разом харчувалися, а також він довіряв їм свою банківську картку на отримання грошових коштів. Відповідачі витратили на ремонт будинку свої грошові кошти від продажу своєї однокімнатної квартири та приймали і приймають участь по оплаті комунальних послуг по утриманню будинку.
Однак через два роки такого проживання у них виник конфлікт з приводу його грошей, які знаходилися на його банківській картці, а також в подальшому починаючи з 2011 року у них почалися конфлікти з приводу користування будинком та траплялись випадки коли йому доводилось ночувати поза межами свого будинку. Для того, щоб припинити сварки та конфлікти він вирішив продати будинок та придбати собі окреме житло у вигляді квартири.
У зв'язку з цим, він завчасно звернувся до відповідачів з вимогою про виселення з його будинку до 15 січня 2012 року. Ця письмова вимога була відповідачами отримана згідно поштового повідомлення 09 листопада 2011 року, але не виконана по день звернення до суду з цим позовом. Відповідачі проживаючі в будинку чинять перешкоди в огляді будинку покупцями, що обмежує його право на володіння, користування і розпорядження та при цьому послався на ч. 1 статті 317 ЦК України та на ст.150 та ст. 169 ЖК України та Конституцію України.
Пояснив, що на даний час у нього є ключі від будинку, а ключів від сараю та від гаражу немає. На даний час із-за конфліктних ситуацій він проживає в іншому місці, а не в своєму будинку.
З приводу перешкод він звертався до міліції щодо притягнення до відповідальності свою доньку ОСОБА_2, та її чоловіка ОСОБА_3, які своїми діями перешкоджають йому користуватись спірним будинком про що свідчить постанова ДІМ Шосткинського МВ УМВС від 21.09.2011 р., про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 296 КК України відносно ОСОБА_2, та її чоловіка ОСОБА_3
В судовому засіданні ОСОБА_1, та його представник - адвокат ОСОБА_8, свої позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності на будинок шляхом виселення з нього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнення з відповідачів судових витрат по справі підтримали, а зустрічний позов ОСОБА_8 (дівоча ОСОБА_6) О.Б., ОСОБА_4, та ОСОБА_5, не визнали в повному обсязі, просять відмовити в його задоволенні та при цьому посилаючись на ч. ч. 3, 4 ст. 10, п. 6 ч. 2 ст. 119, 57-60, 130, 131 ЦПК України, ст.ст.24, 25, 28 КпШС Української РСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, пояснили, що ОСОБА_1 та покійна ОСОБА_6 (мати позивачів) перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 липня 1972 року по 30 травня 1999 року (дня смерті ОСОБА_6І.). Після смерті дружини у шлюбі не перебував. Увесь час він зі своєю дружиною проживали у спірному будинку та були в ньому прописані. ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є доньками ОСОБА_1 та покійної ОСОБА_6 На той час, коли в 1986 році померла власниця цього будинку мати ОСОБА_1 і відповідно бабуся позивачів - ОСОБА_10, будинок загальною площею 61.6 кв.м та житловою площею 50.3 кв.м складався з - кухні, площею 11.3 кв.м. позначеної на плані літерою «1-1», житлової кімнати, площею 11.3 кв.м. позначеної на плані літерою «1-2», житлової кімнати площею 8.5 кв.м. позначеної на плані літерою «1-3».житлової кімнати площею 20.3 кв.м. позначеної на плані літерою «1 -4», житлової кімнати площею 9.9 кв.м. позначеної на плані літерою «1-5» та надвірних будівель.
Спадщину після смерті ОСОБА_10 приняв саме ОСОБА_1, тобто син після покійної матері, а тому це дозволило отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєструвати на себе право власності на спірний житловий будинок.
Після смерті ОСОБА_10 в будинок провели газ, зробили прибудову до будинку та підняли дах.
Твердження позивачів по зустрічному позову про те, що після смерті ОСОБА_10, у той час коли ОСОБА_1, став власником будинку, він та його нині покійна дружина ОСОБА_6 начебто за спільні кошти та за рахунок спільної праці повністю перебудували, реконструювали та добудували спірний будинок та зазначені надвірні будівлі, тобто цінність будинку істотно збільшилась в наслідок трудових і грошових затрат обох з подружжя, то відповідно до ст. 25 КпШС, чинного на час збільшення цінності майна, цей будинок може бути визнаний судом спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ч. 2 ст. 28 КпІІІС в разі поділу майна, яке с спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними та посилання позивачів на те, що законом не передбачені обмеження стосовно виділу частки померлої в спільному майні подружжя за позовом спадкоємців та те, що позивачі нарівні з батьком, тобто ОСОБА_1, прийняли спадщину, що відкрилась по смерті ОСОБА_6, то за кожним з них має бути визнано право власності на 1/8 частку спірного домоволодіння, а частка ОСОБА_1, на їх думку має зменшитись з цілої часті до 5/8 часток, на думку позивача ОСОБА_1, не відповідає дійсності, а тому не має під собою правової підстави виходячи з наступного.
Посилання позивачів за зустрічним позовом про те, що до смерті ОСОБА_10 будинок не мав добудови та не здійснювалась реконструкція, що нібито підтверджується довідкою МБТІ від 14.11.1986 р. за № 268, яку виготовила МБТІ при реєстрації договору дарування 1/4 частини будинку, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_10, оформленого і зареєстрованого в реєстрі за № 2041 не можуть вважатись обґрунтованими та такими, що підтверджують той факт, що реконструкція, перепланування та добудова проводилась саме в період часу з 1987 р. по 1995 р. з наступних підстав, оскільки як видно з свідоцтва про справо на спадщину від 22.05.1996 р. ОСОБА_1 зареєстрував в МБТІ договір дарування 28.07.1983 р. і не звертався для реєстрації цього договору в МБТІ 14.11.1986 р. Крім того, з матеріалів БТІ вбачається, що будь-яке замовлення щодо інвентаризації в листопаді 1986 р. ОСОБА_1 не робилось, акт виконаних робіт МБТІ в листопаді 1986 р. не складався. Наявність в матеріалах БТІ незрозумілого документу з датою «14 ноября 86», який навіть неможливо назвати й довідкою може свідчити про можливу помилку працівників МБТІ або проведення інвентаризації без виходу на місце тощо.
Натомість про те, що спірний будинок був успадкований ОСОБА_1 в тому стані та площі, яка є на даний час та реконструювався за час життя спадкодавця - ОСОБА_10, свідчать наступні докази та факти:
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Шосткинської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 від 22.05.1996 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2-968 спадкоємцем майна гр. ОСОБА_10 є її син ОСОБА_1 Спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями, житлова площа, якого 52,5 кв.м.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 успадкований після смерті своєї матері будинок в тій площі, яка існує й зараз і нотаріусом при оформлені спадщини були перевірені всі документи, які підтверджують те, що саме ОСОБА_10 за час життя належав будинок № 11 по вул. Пархоменко в м. Шостка житлова площа, якого 52,5 кв.м.
Згідно рішення виконкому Шосткинської міської ради № 196 від 17.04.1984 р. «Про дозвіл громадянам міста будівництва на існуючих земельних ділянках» дозволено ОСОБА_10 переобладнати кухню під житлову площу, здійснити до будинку прибудову веранди розміром 2,0 х 4,50 м., трьохстінка розміром 4,0 х 5,0 м під кухню і ванну, сіни розміром 2,50 х 4,0 м. Стіни з блоків, дах залізний. Проект на будівництво і виписку з рішення отримати в технічному бюро та будівництво закінчити 18.04.1985 р.
З наведеного вбачається, що саме матір відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_10, ще за життя отримувала дозвіл на здійснення перепланувань, реконструкції та добудови будинку на відведеній їй для цього земельній ділянці. Саме ОСОБА_10 займалась виготовленням проекту, безпосередньо здійсненням будівництва та здачею завершеного будівництва в експлуатацію.
Згідно рішення виконкому Шосткинської міської ради № 197 від 17.04.1984 р. «Про самовільне будівництво громадянам міста» ОСОБА_10 побудувала сарай 5,30 х 12,80 м. та їй видано дозвіл на володіння та користування здійсненою будівлею.
Вказаним доказом підтверджено ту обставину, що ще за життя ОСОБА_10 здійснювала відповідну реконструкцію та добудови спірного домоволодіння на відведеній їй земельній ділянці.
Щодо посилання позивачів за зустрічним позовом як на підставу своїх вимог на ст. 25 КпШС України, зазначили, що з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 (22.05.1996 р.) і до часу смерті (30.05.1999 р.), що становить три роки, дружина ОСОБА_1 та матір позивачів за зустрічним позовом - ОСОБА_6 не зверталась до суду з вимогами про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя.
Вказаний факт свідчить про те, що ОСОБА_6 погодилась з тим, що спадкове майно належить виключно її чоловіку та втратила право на звернення до суду з позовом про визнання будинку спільною сумісною власністю.
Правовий режим, на який поширюються положення ст. 25 КпШС України, встановлюється лише щодо майна яке є виключно у власності одного з подружжя.
Право власності на спірне домоволодіння ОСОБА_1 набув лише після 22.05.1996 року, коли отримав свідоцтво про право на спадщину та здійснив державну реєстрацію своїх прав.
Тому ОСОБА_1, та його представник вважають, що саме виключно з цієї дати можуть при наявності певних обставин поширюватись на спірні відносини положення ст. 25 КпШС України, оскільки до цього часу ОСОБА_1 не був власником спірного будинку.
Однак, станом на 22.05.1996 р. будинок вже мав прибудови та реконструкції і житлову площу 52,5 кв.м.
Таким чином, якщо б навіть ОСОБА_1 та ОСОБА_6 здійснювали будівництво, зазначених у зустрічній позовній заяві, будівель то вказані дії не охоплюються положеннями ст. 25 КпШС України, а є діями, які направлені на збереження спадкового майна та при цьому послалися на Ухвалу ВССУ від 28.08.2013 р. № 6- 19366св 13 та на Ухвалу ВССУ від 26.12.2012 р. № 6-42369св12, а також на Пленум ВССУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ - Постанова № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» що право власності на самочинно збудовані споруди, будівлі не набувають як особи, що їх збудували та і їх спадкоємці.
Ні, ОСОБА_1, ні ОСОБА_6 дозвіл на реконструкцію, перепланування та добудову на земельній ділянці не видавався.
Такий дозвіл видавався лише ОСОБА_10, яка і здійснювала за своє життя будівництво.
Якщо б ОСОБА_1 та ОСОБА_6 здійснювали будівництво, зазначених у зустрічній позовній заяві, будівель то вказане будівництво могло бути лише самочинним та не створює жодних правових наслідків як права власності, так і спадкування.
Що стосується доводів позивача за зустрічним позовом щодо безпосередньої участі у збільшенні цінності будинку за рахунок будівництва та поліпшення ОСОБА_6, то в цій частині ОСОБА_1 та його представник послалися на роз'яснення, в п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок», згідно з якими така участь дає право вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування затрат на будівництво.
Щодо виділення за покійною ОСОБА_6 та встановлення факту їй на праві власності 1/2 частки будинку № 11 по вул. Пархоменко в м. Шостка та визнання за позивачами в порядку спадкування за законом після померлої 30.05.1999 р. матері ОСОБА_6 право власності по 1/8 частині за кожною житлового будинку з надвірними будівлями № 11 по вул. Пархоменко в м. Шостка, загальною площею 99,8 кв.м., житловою площею 52,5 кв.м. зазначили, що ця вимога єнеобґрунтованою, оскільки у відповідності з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний згідно зі ст. 25 КпШС України спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох. При цьому на суму вартості будинку до його поліпшення збільшується частка одного з подружжя, якому він належав, у тому числі і у випадках, коли суд відступає від начала рівності часток подружжя в спільній сумісній власності з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей або інтересів одного з подружжя.
За таких обставин ОСОБА_1, та його представник ОСОБА_8, вважають, що ці докази повністю спростовують твердження позивачів щодо здійснення реконструкції будинку та будівництво господарських споруд ним та покійною дружиною за спільні кошти вже після смерті матері ОСОБА_12
Крім цього, відповідно до статті 24 КпШС Української РСР, що діяв на виникнення спірних правовідносин, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Так як спірний житловий будинок хоча і був отриманий ним у власність під час перебування у шлюбі з матір'ю позивачів, але це відбулось внаслідок спадкування, а тому цей будинок є його особистою власністю (роздільне майно) і ніякої частини в ньому ОСОБА_6 немає і ніколи не було, а відтак ніякої спадщини після смерті ОСОБА_6 на яку можуть претендувати позивачі немає.
Крім цього позивачі жодним чином не довели не тільки факт спільних трудових або ж грошовихвитрат на спірний будинок, але взагалі не довели факту істотного його збільшення у цінності внаслідок цього.
На час смерті дружини позивача всі їхні діти а саме, дочки: ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були прописані та знаходилися в спадковому будинку.
Крім цього, позивачами був пропущений строк позовної давності, оскільки з моменту отримання ОСОБА_1, свідоцтва про право на спадщину, 22.05.1996р., і до звернення позивачів до суду пройшло 16 років, крім цього позивачі не могли не знати про цей факт, оскільки батько їх прописував в будинок і позивачі не надали цьому доказів та при цьому послався на ст. 71 ЦК УРСР 1963 р., та ст. 257, 214 ЦК України 2003 р., щодо позовної давності у три роки.
Позивачами не надано доказів щодо добудови та збільшення цінності майна в наслідок праці або грошових затрат другого подружжя або їх обох, не підтверджено цей факт і свідками які були допитані в судовому засіданні, оскільки свідки достовірно не підтвердили цей факт та прийняття у будівництві ОСОБА_6- матері позивачів.
Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_8 (дівоча ОСОБА_6) О.Б., ОСОБА_6 І,Б., та ОСОБА_5, звернулисьсь до суду з позовом до ОСОБА_1, та просять суд:
1. Визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності на спадщину по закону, видане 22.05.1996 року Шосткинською міською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1, номер спадкової справи № 239, зареєстровано у реєстрі за № 2-968, в частині визначення належності за померлою ОСОБА_10 52,5 кв.м житлової площі житлового будинку № 11 по вул. Пархоменко в м. Шостка Сумської області та встановити, що житлова площа будинку, який належав померлій ОСОБА_10, на час її смерті становила 50,3 кв.м.
2. Визнати житловий будинок з надвірними будівлями № 11 по вул. Пархоменко в м. Шостка спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
3. Виділити за покійною ОСОБА_6 та встановити факт їй на праві власності 1/2 частини будинку № 11 по вул. Пархоменко по вул. Шостка.
4. Встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини післяпомерлої 30.05.1999 року матері ОСОБА_6.
5. Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після померлої 30.05.1999 року матері ОСОБА_6 право власності по 1/8 частині за кожною житлового будинку з надвірними будівлями № 11 по вул. Пархоменко в м. Шостка, загальною площею 99,8 кв.м, житловою площею 52,5 кв.м.
6. Стягнути з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 17738 грн., 11 коп., які складаються з судового збору за подання:
- зустрічного позову - 1984 грн.,60 коп;
- забезпечення позову - 536 грн.,50 коп;
- будівельна експертиза - 15217 грн.,00 коп.
Свої позовні вимоги мотивують тим, щона день смерті власника спірного житлового будинку ОСОБА_10 Aнісімівни17.01.1986 р., спірний житловий будинок, позначений на схематичному плані літерою «А-1», мав житлову площу 50,3 кв.м, загальну площу 61,6 кв.м, оцінка житлового будинку складала 5081 радянських руб., також на земельній ділянці площею 2168 кв.м., знаходились надвірні будівлі. Загальна оцінка житлового будинку та надвірних будівель станом на 14.11.1986 року складала 7335 радянських рублів, що підтверджується довідкою МБТІ від 14.11.1986 року № 268, яку МБТІ виготовила при реєстрації договору дарування 1/4 частини житлового будинку, укладеного 28.07.1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_10, та оформленого й зареєстрованого в реєстрі № 2041 Шосткинською міською державною нотаріальною конторою.
Правовстановлюючі документи на спірний житловий будинок, які видавались його власникам до смерті ОСОБА_10 підтверджують розміри житлової площі будинку 50,3 кв.м і загальну площу 61,6 кв.м. Сам будинок на той час складався з кухні площею 11,3 кв.м, позначеної на плані літерою «1-1», житлової кімнати, площею 11,3 кв.м, позначеної на плані літерою «1-2», житлової кімнати площею 8,5 кв.м, позначеної на плані літерою «1-3», житлової кімнати площею 20,3 кв.м, позначеної на плані літерою «1-4», житлової кімнати площею 9,9 кв.м, позначеної на плані літерою «1-5» та надвірних будівель - чотирьох сараїв, літньої кухні, гаражу, погребу, огорожі.
Це підтверджується Свідоцтвом про право власності ОСОБА_10 на 1/2 частину спірного житлового будинку, виданого Шосткинською міською державною нотаріальною конторою від 14.07.1983 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1979 та Свідоцтвом про право на спадкування ОСОБА_10 та ОСОБА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_13, виданого Шосткинською міською державною нотаріальною конторою від 14.07.1983 року, зареєстрован. в реєстрі за № 1977.
Також такі розміри житлового будинку на день смерті ОСОБА_10 підтверджуються документами МБТІ.
Моментом відкриття спадщини є смерть особи. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тому з часу смерті ОСОБА_10, припинилося її право власності на земельну ділянку, а томудо спадкоємців жилого будинку, інших будівель і споруд перейшло правокористування земельною ділянкою та на якій вони розміщені як одне ціле, що є невідємною головною річчю.
Дозвіл на будівництво було, а тому в даному випадку має значення не кому було його надано, а до якого будинку був наданий такий дозвіл, а тому це не є самочинним будівництвом.
В період з 1986 р. по 1995 р., фактично спільними зусиллями та за спільні кошти під час перебування в офіційному шлюбі батьки позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 збудували добудову житлової прибудови, позначеної на плані літерою «А2-1», та перепланували будинок, в результаті перепланування - кухня «1-6» перепланована в житлову кімнату площею 11,3 кв.м (для чого закладено вхідні двері, поставлене вікно, відремонтовані стіни як ззовні, так і внутрішні), викопаний та повністю облаштований під житловим будинком погріб «ПГ», віконний пройом в кімнаті «1-2» перероблений під двері в житлову прибудову «А2-1», по всьому будинку подружжя ОСОБА_6 провели автономне газове опалення, водопровід, облаштували ванну кімнату, туалет, нову кухню з кухонними приладами, котельню та виконали всі роботи по капітальному ремонту будинку - внутрішнє та зовнішнє облаштування будинку, підняли стелі, перекрили новий дах, розібрали старі надвірні будівлі, в результаті чого житлова площа будинку стала складати 52,5 кв.м, а загальна площа стала складати 99,8 кв.м, в порівнянні зі старими розмірами житлової площі будинку 50,3 кв.м та загальної площі будинку 61,6 кв.м.
Повна реконструкція будинку та капітальний ремонт зроблений по всій площі будинку, основна будівля будинку теж перебудована, внаслідок чого повністю збільшилась висота житлового приміщення в цілому та зведений під один дах, а тому реконструкція будинку та капітальний ремонт затронув всі несучі конструкції по всій його площі, а тому на думку позивачів обрахування по Інструкціїї на яку посилаються ОСОБА_1 та його адвокат в даному випадку є безпідставним.
Ці обставини підтверджуються документами МБТІ станом на 1995 рік, коли 14 березня 1995 року ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського МБТІ із заявкою № 449 провестиурахування поточних змін та відобразити їх на плані будинку. В матеріалах МБТІ значиться рік побудови житлової будівлі та проведених перебудов в будинку - 1995 рік.
Дійсна вартість будинку станом на 17.03.1995 року стала складати 292 661 455 крб., з яких вартість основної частини житлового будинку, позначеного на плані літерою «А-1», склала 89 035 716 крб., вартість житлової прибудови «А1 -1» склала 71 168 854 крб., вартість житлової прибудови «А2-1» склала 104 270 625 крб., вартість погреба «ПГ» під житловою прибудовою склала 28 186 260 крб.
Таким чином, нові розміри житлового будинку в результаті проведеної подружжям ОСОБА_1 - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в період з 1986 р. по 1995 р. не можуть бути зазначені в Свідоцтві про право на спадщину по закону від 22.05.1996 р., на ім'я ОСОБА_1 після померлої 17.01.1986 р. ОСОБА_10, так як збільшена площа, прибудови та інше, проведені після її смерті.
Тому позивачі за зустрічним позовом вважають зазначений розмір житлової площі спірного будинку 52,5 кв.м на день смерті ОСОБА_10 Анісімівниу Свідоцтві про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1, виданого Шосткинською міською державною нотаріальною конторою 22.05.1996 року, неправильним та незаконним.
Про такий неправильний розмір житлової площі у Свідоцтві вони дізнались тільки під час попереднього засідання 09.07.2012 р. по даній справі. До цього часу даного Свідоцтва в них не було, вони його не бачили та не знали, який розмір житлової площі будинку зазначений в цьому Свідоцтві, тому просять суд врахувати цю обставину і вважати початком перебігу строку позовної давності для їхніх вимог стосовно визнання даного Свідоцтва частково недійсним з 09.07.2012 року.
Для померлої ОСОБА_6, - матері позивачів позовна давність не починалась. Вона могла і не використовувати його, оскільки для неї таке право вже існувало т.я. вона приймала участь у збільшенні цінності спірного майна, і це є фактом, а позовна давність застосовується тільки для строку, а не для факту.
Позивачі вважають, так як цінність будинку істотно збільшилась в наслідок трудових і грошових затрат обох з подружжя ОСОБА_6, то відповідно до ст. 25 КпШС, чинного на час збільшення цінності майна, що також підтверджується матеріалами судово-будівельної експертизи, то цей будинок може бути визнаний судом спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та при цьому послалися на ст. 27 КпШС подружжя можуть укладати між собою всі дозволені законом майнові угоди. Проте угоди між ними, спрямовані на обмеження майнових прав жінки, чоловіка або дітей недійсні і не обов'язкові ні для подружжя, ні для третіх осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Законом не передбачені обмеження стосовно виділу частки померлої в спільному майні подружжя за позовом спадкоємців. Все це дає підставу на виділення за покійною ОСОБА_6 1/2 частки спірного будинку, а також на визнання за позивачами права власності на 3/8 частки в домоволодінні, кожному позивачу - по 1/8 частині в порядку спадкування за законом після мерлої матері, виходячи з наступного:
Позивачі та відповідач - діти та чоловік ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги після її смерті. За життя мати заповіт не складала.
Позивачі проживали та були прописані разом з батьками у спірному будинку, а тому відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) ящо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
На день смерті матері позивачів ОСОБА_6, 30.05.1999 року, всі троє позивачів фактично проживали будинку - ОСОБА_2 проживала без прописки, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в будинку не тільки фактично проживали, а і були прописані. Спадщину після смерті матері кожна з них прийняла за правилами ст.ст. 548, 549 ЦК України (1963 р ). Від прийняття спадщини жодна не відмовлялась.
Незважаючи на те, що позивачка ОСОБА_2 на день смерті матері не була прописана у спірному будинку, однак вона прийняла спадщину, так як фактично проживала в будинку з дня смерті матері до лютого 2000 року, потім в лютому 2007 року повернулась в спірний будинок та постійно проживає в ньому з членами сім'ї до даного часу. Виписка ОСОБА_2 із будинку була пов'язана з переводами по військовій службі її чоловіка ОСОБА_3 Позивачка ОСОБА_2, як і інші позивачі, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном матері - з дня її смерті і на протязі восьми місяців, коли ОСОБА_2 фактично проживала у спірному будинку, позивачка користувалась будинком, обробляла земельну ділянку, користувалась речами матері, частину яких вона забрала для особистого володіння - одяг, постільну білизну, рушники, предмети побуту. ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком у будинку провели роботи з його благоустрою - поклеїли шпалери, змінили обналічку, пофарбували батареї, вікна, двері, замінили розетки, люстри. Все це дає свідчить про факт прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_2 після померлої матері.
Відповідач ОСОБА_1 теж успадкував після померлої своєї жінки ОСОБА_6 1/8 частину будинку і разом зі своєю 1/2 частиною будинку у підсумку його частка складає 5/8.
Щодо відповідності будівельним та протипожежним нормам збудованого майна позивачі послалися на висновок відділу містобудування та архітектури від 26.09.2013 р., та на висновок Шосткинського міскрайонного відділу управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області від 25.09.2013 р., які свідчать про перевірку будинку та споруд на місці відповідними службами та їх відповідність містобудівним, протипожежним нормам та правилам експлуатації будинку, які свідчать, що збудоване майно не порушує прав інших осіб, а також відсутність конфлікту між власниками земельних ділянок, а порушення які зазначені в матеріалах експертизи, враховуючи, що експерт в своєму висновку посилається на будівельні норми, що поширюються на нові і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України, а в даному випадку будівля існувала ще в 50-х роках, тому саме в даному випадку коректніше було б застосувати ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», який діяв на момент будівництва прибудови, тому зазначені експертом порушення є незначними і не принциповими.
В судовому засіданні позивачі по зустрічному позову ОСОБА_8 (дівоча ОСОБА_6) О.Б., ОСОБА_4, та ОСОБА_5, та представник ОСОБА_4, та ОСОБА_5,- ОСОБА_16,підтримали свій зустрічний позов в повному обсязі, мотивуючи тими ж самими обставинами, а первинного позову ОСОБА_1, не визнали, мотивуючи тим, що ОСОБА_1, надав ОСОБА_2, та її чоловіку ОСОБА_3, спірний будинок для постійного проживання в ньому та користування ним в повному обсязі без обмеження строку. Вони спільно тривалий час проживали, були пов'язані спільним побутом,разом харчувалися та між ними встановилися відносини які притаманні ознакам членам сім'ї та ОСОБА_1, надав в розпорядження житловий будинок, не забороняв ремонтні роботи в будинку, який був у занедбаному стані, а за таких обставин не можуть бути виселені на тій підставі, що воно потрібно самому власнику.
Третя особа ОСОБА_3, підтримує позивачів по зустрічному позову.
Представник третьої особи Шосткинської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав лист в якому просить розглянути справу без його участі, у вирішенні спору покладаються на суд.
Суд вважає можливим слухати справу у відсутності Шосткинської міської державної нотаріальної контори, оскільки в матеріалах справи є достатньо про взаємовідносини сторін. Сторони не заперечують.
В судовому засіданні в якості свідків були допитані: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, пояснили наступне:
Зокрема свідок ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_4 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 і добре знає їхню сім'ю, бувала та буває у них вдома, приймала участь у похоронах ОСОБА_12 та ОСОБА_6 Бабусю ОСОБА_12 хоронили зі старого дерев'яного будинку, вхід в який був по сходцях. Гараж та сарай були збудовані ще при житті бабусі до 1983 року. Будівельні роботи будинку почалися вже після похорон бабусі ОСОБА_20, прибудована прибудова до будинку в результаті чого був піднятий дах будинку та зведений під один дах з прибудовою, старий вхід закладений, а збудований новий, будинок обкладений білою цеглою, розширені та замінені вікна, в будинку встановлені ванна, туалет, а також проведені газ, водопровід, та газове опалення будинку, зроблений підвал.
Дружина ОСОБА_1, ОСОБА_6, приймала участь в будівельних, ремонтних роботах та реконструкції будинку. Діти на час смерті своєї матері ОСОБА_6 проживали в спадковому будинку та після смерті користувались спадковим майном.
Свідок ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_5 пояснила, що вона давно знає сім'ю ОСОБА_6, оскільки разом працювала з покійною дружиною позивача ОСОБА_1, ОСОБА_6, часто бувала у них вдома, приймала участь у похоронах бабусі ОСОБА_12 та ОСОБА_6 та дала аналогічні покази свідку ОСОБА_17
Свідок ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_2 дав свідчення з урахуванням його віку. Зокрема пояснив, що знає сім'ю ОСОБА_6, оскільки є їхнім сусідом, пам'ятає, що раніше у них був старий дерев'яний будинок, а прибудову до будинку та решту ремонтних робіт проводили вже після смерті бабусі.
Допитана в судовому засіданні керівник інженерної групи БТІ ОСОБА_21 надала суду для огляду інвентарну справу на спірний будинок 1949 року та пояснила, що основна частина дерев'яного будинку збудована до революції. Власником будинку був ОСОБА_13. В 1962 році зроблена дерев'яна прибудова на 2-і житлові кімнати. В 1983 році спадщину оформила ОСОБА_10 на 1/4частину та ОСОБА_1 на 1/4 частину. Всього 3/4 ч. В 1986, 1995,1996 роках ОСОБА_1 брав довідки на будинок в БТІ, а в 22.05.1996 році оформив спадщину після смерті матері на себе на все майно. В 1986 році технік не повинний був виходити на місце для складання довідки. Вона, як технік була на огляді будинку в 1995 році і бачила нову прибудову до будинку, в наслідок чого будинок значно збільшився в об'ємі, старий будинок був капітально відремонтований, а нова прибудова тільки була збудована десь в 90-х роках, а зі слів самого ОСОБА_1 в 1995 році, тому цю дату вона вказала в технічному паспорті і це не суперечило дійсним обставинам. Будинок значно збільшився у своїй цінності по відношенню до його вартості до капітального ремонту і добудови.
Вислухавши пояснення сторін, представників, свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, за первинним позовом задоволенню не підлягають, а зустрічний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1, є власником житлового будинку № 11 по вулиці Пархоменко в м. Шостка Сумської області, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Шосткинське МБТІ», який йому дістався по спадщині за законом після смерті його матері ОСОБА_7, яка померла 17 січня 1986 року.
В 2007 році ОСОБА_1, надав спірний житловий будинок для постійного проживання в ньому та користування ним в повному обсязі без обмеження строкуразом з ним його донці ОСОБА_2, та її чоловіку ОСОБА_3,- відповідачам по справі.
Тривалий час ( два роки) ОСОБА_1, його дочка ОСОБА_2, та її чоловік ОСОБА_3, спільно проживали, між ними були близькі відносини, всі були пов'язані спільним побутом, разом харчувалися. ОСОБА_1, надав ОСОБА_2, та її чоловіку ОСОБА_3, в розпорядження житловий будинок, не забороняв ремонтні роботи в будинку, який був у занедбаному стані. ОСОБА_2, та її чоловік ОСОБА_3, для поліпшення стану будинку витратили кошти від продажу своєї однокімнатної квартири та приймали і приймають участь в утриманні будинку по сплаті комунальних платежів. Тому аналізуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що між ними встановилися відносини які притаманні ознакам членам сім'ї, тобто, ОСОБА_2, та її чоловік ОСОБА_3,правомірно користуються житлом, а тому не можуть бути виселені на тій підставі, що воно потрібно самому власнику. Таке виселення суперечить правилам ч. 4 ст. 9 ЖК України, а тому, вимоги про виселення у порядку усунення перешкод у користуванні житлом є безпідставними.
В судовому засіданні не встановлено обставин відповідно до ст. 157 ЖК України щодо переліку випадків виселення.
З припиненням сімейних правовідносин із власником житлового помешкання колишні члени його сім'ї не втрачають права користування ним, а тому посилання ОСОБА_1, на ст. 169 ЖК України є безпідставним.
Щодо посилання ОСОБА_1, на перешкоди, то в судовому засіданні даного факту не встановлено, що також підтверджується й постановою ДІМ Шосткинського МВ УМВС від 21.09.2011 р., про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 296 КК України відносно ОСОБА_2, та її чоловіка ОСОБА_3, а тому не проживання ОСОБА_1 у спірному будинку суд розцінює, як причину з особистих міркувань.
Зустрічний позов на думку суду підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
З оглянутих в судовому засіданні матеріалів справи встановлено наступне.
На день смерті власника спірного житлового будинку ОСОБА_10 Aнісімівни17.01.1986 р., спірний житловий будинок, позначений на схематичному плані літерою «А-1», мав житлову площу 50,3 кв.м, загальну площу 61,6 кв.м, оцінка житлового будинку складала 5081 радянських руб., також на земельній ділянці площею 2168 кв.м., знаходились надвірні будівлі. Загальна оцінка житлового будинку та надвірних будівель станом на 14.11.1986 року складала 7335 радянських рублів, що підтверджується довідкою МБТІ від 14.11.1986 року № 268, яку МБТІ виготовила при реєстрації договору дарування 1/4 частини житлового будинку, укладеного 28.07.1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_10, та оформленого й зареєстрованого в реєстрі № 2041 Шосткинською міською державною нотаріальною конторою.
Правовстановлюючі документи на спірний житловий будинок, які видавались його власникам до смерті ОСОБА_10 підтверджують розміри житлової площі будинку 50,3 кв.м і загальну площу 61,6 кв.м. Сам будинок на той час складався з кухні площею 11,3 кв.м, позначеної на плані літерою «1-1», житлової кімнати, площею 11,3 кв.м, позначеної на плані літерою «1-2», житлової кімнати площею 8,5 кв.м, позначеної на плані літерою «1-3», житлової кімнати площею 20,3 кв.м, позначеної на плані літерою «1-4», житлової кімнати площею 9,9 кв.м, позначеної на плані літерою «1-5» та надвірних будівель - чотирьох сараїв, літньої кухні, гаражу, погребу, огорожі.
Це підтверджується Свідоцтвом про право власності ОСОБА_10 на 1/2 частину спірного житлового будинку, виданого Шосткинською міською державною нотаріальною конторою від 14.07.1983 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1979 та Свідоцтвом про право на спадкування ОСОБА_10 та ОСОБА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_13, виданого Шосткинською міською державною нотаріальною конторою від 14.07.1983 року, зареєстрован. в реєстрі за № 1977.
Також такі розміри житлового будинку на день смерті ОСОБА_10 підтверджуються документами МБТІ.
Часом відкриття спадщини є смерть особи- Школьної І.А. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тому з часу смерті ОСОБА_10, припинилося її право власності на земельну ділянку, а тому до спадкоємців жилого будинку, інших будівель і споруд перейшло право користування земельною ділянкою та на якій вони розміщені як одне ціле, що є невідємною головною річчю.
В 1995 році були узаконені та внесені у інвентарну справу, а в 1996 році пройшли державну реєстрацію прибудова.
Дозвіл на будівництво був наданий відповідним чином у відповідності до діючого на той час законодавства, а тому в даному випадку має значення не кому було його видано, а до якого будинку такий дозвіл був наданий, а тому суд вважає, що це не є самочинним будівництвом.
Суд також приймає до уваги покази допитаного в судовому засіданні керівника інженерної групи БТІ ОСОБА_21 та оглянутої в судовому засіданні інвентарної справи на спірний будинок 1949 року в частині доказів щодо часу прибудови з яких вбачається, що основна частина дерев'яного будинку збудована до революції. Власником будинку був ОСОБА_13. В 1962 році зроблена дерев'яна прибудова на 2-і житлові кімнати. В 1983 році спадщину оформила ОСОБА_10 на 1/4 частину та ОСОБА_1 на 1/4 частину. Всього 3/4 ч. В 1986, 1995,1996 роках ОСОБА_1 брав довідки на будинок в БТІ, а в 22.05.1996 році оформив спадщину після смерті матері на себе на все майно. В 1986 році технік не повинний був виходити на місце для складання довідки. Вона, як технік була на огляді будинку в 1995 році і бачила нову прибудову до будинку, в наслідок чого будинок значно збільшився в об'ємі, старий будинок був капітально відремонтований, а нова прибудова тільки була збудована десь в 90-х роках, а зі слів самого ОСОБА_1 в 1995 році, тому цю дату вона вказала в технічному паспорті і це не суперечило дійсним обставинам. Будинок значно збільшився у своїй цінності по відношенню до його вартості до капітального ремонту і добудови.
Суд вважає таким, що доведеним факт того, що в період з 1986 р. по 1995 р., фактично спільними зусиллями та за спільні кошти під час перебування в офіційному шлюбі батьки позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 збудували добудову житлової прибудови, позначеної на плані літерою «А2-1», та перепланували будинок, в результаті перепланування - кухня «1-6» перепланована в житлову кімнату площею 11,3 кв.м (для чого закладено вхідні двері, поставлене вікно, відремонтовані стіни як ззовні, так і внутрішні), викопаний та повністю облаштований під житловим будинком погріб «ПГ», віконний пройом в кімнаті «1-2» перероблений під двері в житлову прибудову «А2-1», по всьому будинку подружжя ОСОБА_6 провели автономне газове опалення, водопровід, облаштували ванну кімнату, туалет, нову кухню з кухонними приладами, котельню та виконали всі роботи по капітальному ремонту будинку - внутрішнє та зовнішнє облаштування будинку, підняли стелі, перекрили новий дах, розібрали старі надвірні будівлі, в результаті чого житлова площа будинку стала складати 52,5 кв.м, а загальна площа стала складати 99,8 кв.м, в порівнянні зі старими розмірами житлової площі будинку 50,3 кв.м та загальної площі будинку 61,6 кв.м., виходячи з наступного.
З 22 липня 1972 року по 30.05.1999 року ОСОБА_1, перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. Він разом зі своєю дружиною ОСОБА_6, проживали та були прописані в спірному будинку з 07 травня 1986 року по день смерті - 30 травня 1999 року.
В судовому засіданні факт спільних зусиль подружжя щодо добудови житлової прибудови та перепланування будинку підтверджений допитаними в судовому засіданні свідками: саме свідки ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_5, однозначно і беззаперечно та детально дали пояснення про стан старого дерев'яного будинку за життя ОСОБА_10 Анісімівни- матері ОСОБА_1, та початок і стан будівельних робот після похорон бабусі ОСОБА_12, з участю дружини ОСОБА_1- ОСОБА_6,: прибудована прибудова до будинку в результаті чого був піднятий дах будинку та зведений під один дах з прибудовою, старий вхід закладений, а збудований новий, будинок обкладений білою цеглою, розширені та замінені вікна, в будинку встановлені ванна, туалет, а також проведені газ, водопровід, та газове опалення будинку, зроблений підвал.
Щодо свідка ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_2, то він дав свідчення з урахуванням його віку. Зокрема також пояснив, що знає сім'ю ОСОБА_6, оскільки є їхнім сусідом, пам'ятає, що раніше у них був старий дерев'яний будинок, а прибудову до будинку та решту ремонтних робіт проводили вже після смерті бабусі.
Також ці обставини підтверджуються документами МБТІ станом на 1995 рік, коли 14 березня 1995 року ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського МБТІ із заявкою № 449 провести урахування поточних змін та відобразити їх на плані будинку. В матеріалах МБТІ значиться рік побудови житлової будівлі та проведених перебудов в будинку - 1995 рік.
Дійсна вартість будинку станом на 17.03.1995 року стала складати 292 661 455 крб., з яких вартість основної частини житлового будинку, позначеного на плані літерою «А-1», склала 89 035 716 крб., вартість житлової прибудови «А1 -1» склала 71 168 854 крб., вартість житлової прибудови «А2-1» склала 104 270 625 крб., вартість погреба «ПГ» під житловою прибудовою склала 28 186 260 крб.
Таким чином, нові розміри житлового будинку в результаті проведеної подружжям ОСОБА_1 - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в період з 1986 р. по 1995 р. не можуть бути зазначені в Свідоцтві про право на спадщину по закону від 22.05.1996 р., на ім'я ОСОБА_1 після померлої 17.01.1986 р. ОСОБА_10, так як збільшена площа, прибудови та інше, проведені після її смерті.
Тому, суд вважає доведеним позивачами за зустрічним позовом, те, що зазначений розмір житлової площі спірного будинку 52,5 кв.м на день смерті ОСОБА_10 у Свідоцтві про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1, виданого Шосткинською міською державною нотаріальною конторою 22.05.1996 року, неправильним та незаконним.
Суд погоджується з доводами позивачів за зустрічним позовом, що про такий неправильний розмір житлової площі у Свідоцтві вони дізнались тільки під час попереднього засідання 09.07.2012 р. по даній справі. До цього часу даного Свідоцтва в них не було, вони його не бачили та не знали, який розмір житлової площі будинку зазначений в цьому Свідоцтві, тому суд врахувє цю обставину і вважає початком перебігу строку позовної давності для їхніх вимог стосовно визнання даного Свідоцтва частково недійсним з 09.07.2012 року.
Для померлої ОСОБА_6, - матері позивачів позовна давність не починалась. Вона могла і не використовувати його, оскільки для неї таке право вже існувало т.я. вона приймала участь у збільшенні цінності спірного майна, і це є фактом, а позовна давність застосовується тільки для строку, а не для факту.
З врахуванням матеріалів судово-будівельної експертизи, які свідчать про збільшення вартості спірного житлового будинку, а саме без поліпшень- у тому стані, який будинок був на 1986 рік-142026 грн.
Після здійснення перепланування, переобладнання та добудови житлового будинку. У тому стані, який він був на 1995 рік складає - 273433 грн.
Загальна сума збільшення вартості житлового будинку в результаті проведеного поліпшення (переобладнання, добудова та інші будівельні роботи) складає 131407 грн., а частка збільшення вартості домоволодіння дорівнює 52/100 частини, що є значною частиною.
Тобто, проведена повна реконструкція будинку та капітальний ремонт зроблений по всій площі будинку, основна будівля будинку теж перебудована, внаслідок чого повністю збільшилась висота житлового приміщення в цілому та зведений під один дах, реконструкція будинку та капітальний ремонт затронув всі несучі конструкції по всій його площі, а тому на думку суду доводи та посилання ОСОБА_1 та його представника щодо обрахування по Інструкціїї щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55в даному випадку є безпідставним.
Так як цінність будинку істотно збільшилась в наслідок трудових і грошових затрат обох з подружжя ОСОБА_1, то відповідно до ст. 25 КпШС, чинного на час збільшення цінності майна, то цей будинок може бути визнаний судом спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Відповідно до ч. 2 ст. 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Законом не передбачені обмеження стосовно виділу частки померлої в спільному майні подружжя за позовом спадкоємців. Все це дає підставу на виділення за покійною ОСОБА_6 1/2 частки спірного будинку, а також на визнання за позивачами права власності на 3/8 частки в домоволодінні, кожному позивачу - по 1/8 частині в порядку спадкування за законом після мерлої матері, виходячи з наступного:
Позивачі та відповідач - діти та чоловік ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги після її смерті. За життя мати заповіт не складала.
Позивачі проживали та були прописані разом з батьками у спірному будинку, а тому відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) ящо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
На день смерті матері позивачів ОСОБА_6, 30.05.1999 року, всі троє позивачів фактично проживали будинку - ОСОБА_2 проживала без прописки, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в будинку не тільки фактично проживали, а і були прописані. Спадщину після смерті матері кожна з них прийняла за правилами ст.ст. 548, 549 ЦК України (1963 р ). Від прийняття спадщини жодна не відмовлялась.
Незважаючи на те, що позивачка ОСОБА_2 на день смерті матері не була прописана у спірному будинку, однак вона прийняла спадщину, так як фактично проживала в будинку з дня смерті матері до лютого 2000 року, потім в лютому 2007 року повернулась в спірний будинок та постійно проживає в ньому з членами сім'ї до даного часу. Виписка ОСОБА_2 із будинку була пов'язана з переводами по військовій службі її чоловіка ОСОБА_3 Позивачка ОСОБА_2, як і інші позивачі, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном матері - з дня її смерті і на протязі восьми місяців, коли ОСОБА_2 фактично проживала у спірному будинку, позивачка користувалась будинком, обробляла земельну ділянку, користувалась речами матері. Факт прийняття спадщини також підтверджений допитаними у судовому засіданні вищезазначеними свідками.
ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком у будинку провели роботи з його благоустрою - поклеїли шпалери, змінили обналічку, пофарбували батареї, вікна, двері, замінили розетки, люстри. Все це дає свідчить про факт прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_2 після померлої матері.
Відповідач ОСОБА_1 теж успадкував після померлої своєї жінки ОСОБА_6 1/8 частину будинку і разом зі своєю 1/2 частиною будинку у підсумку його частка складає 5/8.
Щодо відповідності будівельним та протипожежним нормам збудованого майна, суд вважає можливим прийняти до уваги висновок відділу містобудування та архітектури від 26.09.2013 р., та на висновок Шосткинського міскрайонного відділу управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області від 25.09.2013 р., які свідчать про перевірку будинку та споруд на місці відповідними службами та їх відповідність містобудівним, протипожежним нормам та правилам експлуатації будинку, які свідчать, що збудоване майно не порушує прав інших осіб, а також відсутність конфлікту між власниками земельних ділянок, а порушення які зазначені в матеріалах експертизи, враховуючи, що експерт в своєму висновку посилається на будівельні норми, що поширюються на нові і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України, а в даному випадку будівля існувала ще в 50-х роках, тому саме в даному випадку коректніше було б застосувати ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», який діяв на момент будівництва прибудови, тому зазначені експертом порушення є незначними і не принциповими.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України, суд вважає, що з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2, підлягають стягненню судові витрати в сумі 17 738 грн.11 коп.які складаються з судового збору за подання:
- зустрічного позову - 1984 грн.,60 коп;
- забезпечення позову - 536 грн.,50 коп;
- будівельна експертиза - 15217 грн.,00 коп.
Керуючись ст.ст.10,11,60,207,208-209,212-215,218,223 ЦПК України, ст. 548, 549 ЦК України (1963 р.), ст. 25,ч. 2 ст. 28 КпШС, ч. 4 ст. 9,157 ЖК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на будинок № 11 по вул. Пархоменко в м. Шостка Сумської області шляхом виселення з нього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнення з відповідачів судових витрат,
-а зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Шосткинська міська державна нотаріальна контора про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, про виділ за покійною ОСОБА_6 1/2 частини будинку, про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності на 3/8 частину будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_6, про визнання свідоцтва про право власності частково недійсним та стягнення судових витрат задовольнити.
1. Визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності на спадщину за законом, видане 22.05.1996 року Шосткинською міською державною нотаріальною конторою ім'я ОСОБА_1, номер спадкової справи № 239, зареєстровано у реєстрі за № 2-968, в частині визначення належності за померлою ОСОБА_7 52,5 кв.м житлової площі житлового будинку № 11 по вул. Пархоменко в Шостка Сумської області та встановити, що житлова площа будинку, який належав померлій ОСОБА_10, на час її смерті становила 50,3 кв.м.
2. Визнати житловий будинок з надвірними будівлями № 11 по вул. Пархоменко в Шостка спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
3. Виділити за покійною ОСОБА_6 та встановити факт їй на праві власності 1/2 частини будинку № 11 по вул. Пархоменко по вул. Шостка.
4. Встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після померлої 30.05.1999 року матері ОСОБА_6.
5. Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після померлої 30.05.1999 року матері ОСОБА_6 право власності по 1/8 частині за кожною житлового будинку з надвірними будівлями № 11 по вул. Пархоменко в м. Шостка, загальною площею 99,8 кв.м, житловою площею 52,5 кв.м.
6. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 17 738 грн.11 коп.
Відповідно до ст. 218 ЦПК України сторони можуть ознайомитися з повним рішенням суду 01 жовтня 2013 року.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особам, які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом цього строку з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
У разі оскарження рішення, якщо воно не було скасованим, воно набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_22