Справа № 583/1584/14-ц
2/583/570/15
21 липня 2015 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Ільченко В.М.
при секретарі Вербі Н.О.
за участю позивача ОСОБА_1
його представника ОСОБА_2
представника Охтирської міськради Божко Л.В.
представника управління Держземагенства Шевченко Ю.
представника відповідача ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Охтирської міської ради, ОСОБА_6, третя особа управління Дерземагенства в Охтирському районі Сумської області про скасування рішення Охтирської міської ради та визнання державного акту на землю недійсним,
20.04.2015 року прийнято до розгляду провадження за зазначеним позовом. Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідно до договору дарування, посвідченого 12.09.2013 року, він являється власником квартири АДРЕСА_1. Власником квартири № 1 в зазначеному будинку є ОСОБА_6 Попередній власник квартири № 2 - батько позивача, у серпні 2013 року звертався до Охтирської міської ради з заявою про приватизацію земельної ділянки за зазначеною адресою, та збираючи необхідні документи, отримав довідку КП «Охтирське МБТІ» № 250 від 06.08.2013 року, згідно якої ідеальна частка квартири № 2 складає ? частину. Однак, стало відомо, що відповідно до рішень Охтирської міської ради від 30.12.1993 року № 611, від 05.07.2005 року, свідоцтва про спадщину від 05.02.1998 року, ОСОБА_6 передана у спільну часткову власність земельна ділянка площею 0,064 га та виданий державний акт про право власності на земельну ділянку. Загальна площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 складає 0,1 га. Позивач вважає, що таким чином порушується його право на приватизацію частини земельної ділянки відповідно до ідеальної частки у власності на будинок, яка складає ? частину, про що він дізнався з відповіді управління Держземагенства 22.04.2014 року, в зв'язку з чим порушує питання про поновлення терміну для звернення до суду; визнання незаконним та скасування рішення Охтирської міської ради від 05.07.2005 року про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки площею 0,064 га по АДРЕСА_1; визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю площею 0,0640 га по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_6
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_6 заперечив проти заявлених вимог з тих підстав, що позивач є неналежним, на даний час строк позовної давності пропущений і відсутні поважні причини для його поновлення, крім того, на час здійснення приватизації розрахунок ідеальних долей був здійснений виходячи з вартості належних часток, а тому вимоги позивача є безпідставними.
Представник відповідача Охтирської міської ради до суду не з'явився, згідно заяви просить слухати справу у його відсутність, однак в судовому засіданні 09.06.2015 року проти позову заперечив, оскільки відповідно до рішення виконкому Охтирської міської ради народних депутатів № 611 від 30.12.1993 року відповідно до ст. 67 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 розміром 550 кв.м., при цьому законодавством не вимагалося здійснення промірів земельної ділянки. Згідно рішення 28 сесії 4 скликання Охтирської міської ради від 05.07.2005 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам України» внесено уточнення в розміри площ земельних ділянок, переданих у приватну власність громадянам, виявлені при проведенні робіт по складанню державних актів на право приватної власності на землю та затверджено технічну документацію із землеустрою. Площа земельної ділянки ОСОБА_6 була уточнена у розмірі та становила 0,0640 га. Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землею і на право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі було виготовлене технічне завдання, яке відповідало вимогам чинного законодавства. Під час розробки технічної документації зі складання державного акту ОСОБА_6 було отримано довідку Охтирського МБТІ від 14.12.2004 року № 441, згідно якої квартира АДРЕСА_2 займає площу 38,1 кв.м., що складає 64/100 ідеальної частки від загальної площі будинку. Крім того, при розробці технічної документації зі складання державного акта на земельну ділянку складено акт погодження закріплення в натурі меж земельної ділянки з підписами всіх суміжних землевласників ( землекористувачів). Частиною 4 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції від 11.01.2005 року визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Вважає, що при складанні державного акта були дотримані всі вимоги чинного законодавства, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.
Представник третьої особи проти позову заперечила, зазначивши, що загальна площа земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, складає 0,10 га. Рішенням від 30.12.1993 року чоловіку ОСОБА_6 було передано 550 кв.м., однак площі підлягали уточненню. Під час виготовлення технічної документації ОСОБА_6 була надана довідка про ідеальну частку у будинку, яка складала 64/100. Рішенням від 2005 року було уточнено розмір площі земельної ділянки відповідно до ідеальної частки, що склало 0,0640 га, та був виданий державний акт, реальний поділ земельної ділянки не здійснювався. До цього часу за іншим співвласником державний акт не реєструвався. Вважає, що підстави для скасування державного акту відсутні.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що квартира АДРЕСА_1 належала його батькам. Будинок був відомчий, в наступному переданий житлово-комунальному господарству міста. ОСОБА_6 добудовували будинок, його батьки добудов не здійснювали. Ще на початку 80-х років у дворі поставили паркан зі штахетника, потім натягнули сітку, бо ОСОБА_6 тримали курей, однак спору з приводу порядку користування земельною ділянкою не було. Після смерті батька він деякий час проживав у квартирі, після чого подарував її ОСОБА_9 На той час ОСОБА_6 приватизувала землю, він свою частину не приватизував і дарував лише квартиру, попередивши, що земля не приватизована.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_6 її мати. Будинок по АДРЕСА_1 був відомчий, на 2 квартири. Після проведення капітального ремонту у 1983 році їх квартира стала трикімнатною. Потім батьки побудували тамбур. Свою квартиру вони приватизували шляхом викупу 3 кімнат, кухні та коридору. Потім приватизували землю. Сусіди не забажали приватизувати землю. В 2005 році вона допомогла матері отримати державний акт. При проведенні приватизації складали акт погодження меж, підписували всі сусіди. Коли помер старий сусід, спадкоємець подарував квартиру, про що їм стало відомо значно пізніше. Новий власник не мав претензій.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що являється працівником БТІ. В 2013році за зверненням власника квартири № 2 ОСОБА_9 йому була надана довідка про те,що ідеальна частка квартири в будинку АДРЕСА_1 складає 1/2частину в капітальних стінах будинку. Дійсно, в матеріалах інвентарної справи мається довідка, видана ОСОБА_6, згідно якої ідеальна частка квартири № 1 за зазначеною адресою складає 64/100, однак розрахунок був проведений помилково, виходячи з вартості квартир, хоча частки необхідно було рахувати в капітальних стінах будинку. Чому саме розрахунок часток потрібно здійснювати саме так, пояснити не може. Так склалася практика.
Суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів інвентарної справи, двоквартирний будинок по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, площею 1100м2, належав до об'єктів державної власності. Частка квартири № 1 в будинку складала 52/100, частка квартири № 2 - 48/100. Земельна ділянка була виділена під забудову відповідно до рішення виконкому Охтирської міської ради народних депутатів від 20.01.1958 року. Земельна ділянка перебувала у спільному користуванні, сторони не оспорюють, що з 80-х років в дворі будинку частково побудований паркан і користування земельними ділянками відбувалося з урахуванням цього паркану, хоча фактично площа, яка перебувала в користуванні мешканців квартири № 1 та № 2 не визначалася.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14.08.1990 року, укладеного між ним та виконкомом Охтирської міськради народних депутатів, ОСОБА_7 купив квартиру № 1 за зазначеною адресою, ставши її власником, частка квартири в будинку складала 52/100. При цьому, ОСОБА_7 придбав трикімнатну квартиру, загальною площею 53,8 м2, житловою площею 38,1 м2. Як вбачається з акту комісії від 23.05.1990 року, затвердженого зам. голови міськвиконкому, було встановлено, що ОСОБА_7 здійснив будівництво сараю, погреба, ворот, паркану, колодязя, туалету, водопроводу за власні кошти, тому зазначені об'єкти в оцінку не включалися.
Рішенням виконкому Охтирської міськради № 611 від 30.12.1993 року, відповідно до Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року № 15-92 ОСОБА_7 передана у приватну власність земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 550 м2 з зазначенням, що площі земельних ділянок будуть уточнені при видачі актів на право приватної власності на землю.
Після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 в порядку спадкування набула право власності на 3-кімнатну квартиру, жил. площею 38,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 та передану у власність ОСОБА_7 частину земельної ділянки, державний акт на яку на той час ще не був виготовлений.
19.05.2004 року ОСОБА_6 звернулася з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою. При цьому, станом на 13.12.2004 року Охтирським МБТІ було здійснено розрахунок вартості квартири № 1, яка склала 16666 грн., виходячи з чого зазначено ідеальну частку 64/100 частини. З врахуванням зазначеної довідки, після виготовлення технічної документації рішенням Охтирської міської ради 28 сесії 4 скликання від 05.07.2005 року затверджено технічну документацію та внесено уточнення в розміри площ земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_6 було передано 0,0640 га по АДРЕСА_2.
Право власності в порядку приватизації державного житлового фонду № 2 по АДРЕСА_1 загальною площею 44,3 м2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, посвідченого виконкомом Охтирської міськради 18.08.2000 року набув ОСОБА_12
Після його смерті в порядку спадкування за законом право власності на зазначену квартиру набув ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим держнотаріусом Охтирської міської держнотконтори 16.08.2004 року. Спадкове майно оцінене в 9506 грн. відповідно до розрахунку вартості квартири, здійсненого Охтирським МБТ 23.07.2004 року.
Відповідно до договору дарування, посвідченого Охтирською міською держнотконторою 10.12.2004 року, реєстровий 1-1224, ОСОБА_13 подарував ОСОБА_9 квартиру № 2 по АДРЕСА_1, загальною площею 44,2 м2, житловою - 28,5 м2, до якої належить ? ч. сараю «Б», погріб «Г», вбиральня «Д», огорожа 3, ? ч. колодязя, вартістю 9506 грн.
Відповідно до положень ст. 120 ЗК України в редакції, чинній на час придбання квартири, перехід права власності на земельну ділянку або її частину при переході права власності на будівлю і споруду, здійснюється на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Однак, як вбачається з договору дарування, а також підтверджується показами свідка ОСОБА_8, відбулося дарування квартири без земельної ділянки, оскільки ОСОБА_8 не був власником земельної ділянки. Разом з тим, також відсутні докази укладення ОСОБА_9 договору користування земельної ділянки після придбання квартири.
В серпні 2013 року ОСОБА_9 звернувся до управління Держземагенства в Охтирському районі з метою приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1. При підготовці необхідного пакету документів ним була отримана довідка КП «Охтирське МБТІ» від 06.08.2013 року № 250 про те, що ідеальна частка в домоволодінні складає ? частину.
07.08.2013 року ОСОБА_9 звернувся до міського голови м. Охтирка з заявою про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки відповідно до ідеальної частки ? по АДРЕСА_1. Доказів вирішення зазначеної заяви матеріали справи не містять.
12.09.2013 року ОСОБА_9 подарував квартиру позивачу, що підтверджується договором дарування, посвідченим держнотаріусом міської держнотконтори, реєстровий № 1-505. На час виникнення зазначених правовідносин положення ст. 120 ЗК України передбачали припинення при переході права власності на будинок, будівлю або споруду права власності, користування, земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності, користування на будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
З заявою про приватизацію земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не звертався.
Як на підставу своїх вимог щодо неправомірності рішення про затвердження технічної документації та недійсності державного акта позивач посилається на положення ст. 89 ЗК України, згідно якої у спільній сумісній власності перебувають ділянки, зокрема, співвласників житлового будинку.
Разом з тим, на час передачі ОСОБА_7 права власності земельне законодавство не містило такої норми і на час прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність квартира № 2 перебувала у державній власності.
Крім того, позивачем не порушується питання про скасування рішення від 30.12.1993 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7, на підставі та у виконання якого була виготовлена технічна документація на земельну ділянку та прийняте рішення про її затвердження.
На час виготовлення технічної документації власник квартири № 2 - ОСОБА_8 підписав акт погодження та закріплення в натурі зовнішніх меж земельної ділянки, доказів того, що ОСОБА_8 заперечував проти розміру ідеальних часток суду не надано.
Також позивачем не надано доказів того, що станом на 2004 рік ідеальні частки у будинку були іншими.
Посилання позивача на покази свідка ОСОБА_11, як працівника БТІ, яка пояснила, що розрахунок ідеальних часток на даний час здійснюється в капітальних стінах будинку, не може бути прийняте судом до уваги, оскільки зазначений порядок визначений Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 55 від 18.06.2007 року, яким затверджено Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна та може бути застосований лише з зазначеного часу.
Твердження позивача, що розрахунок ідеальної частки в 2004 році був здійснений помилково не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Крім того, сторони не заперечують, що реальний виділ належної відповідачці частини земельної ділянки не здійснювався.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 11, 15, 58-60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення - в той же строк з часу отримання його копії.
Суддя Охтирського міськрайсуду
Сумської області В.М. Ільченко