"19" січня 2011 р.справа № 2а-2703/10/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Сафронової С.В. Божко Л.А.
при секретарі судового засідання: Щербатому І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 Ісаєвича, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2010 року у справі № 2а-2703/10/1170 за позовом ОСОБА_1 Ісаєвича, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Ленінського районного суду м. Кіровограда, третя особа: Державне казначейство України про невиконання посадовими особами органу державної влади конституційних обов'язків та відшкодування державою моральної шкоди,-
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 Ісаєвич просить скасувати ухвалу судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2010 року, якою відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 Ісаєвича, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кіровського районного суду м. Кіровограда, у зв'язку з тим, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Апелянт посилається на те, що висновок суду про відмову у відкритті провадження у даній справі суперечить нормам чинного законодавства України.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Статтею 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Частиною 2 цієї статті визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (в редакції Закону чинного на час постановлення оскарженого рішення).
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є незгода позивачів з процесуальними діями посадових осіб Кіровського районного суду м. Кіровограда, яка виражається в несвоєчасності направлення апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції.
Отже, оскаржувані позивачем дії суду є процесуальними, а не управлінськими, вчиненні при виконанні ним своїх обов'язків по здійсненню правосуддя, і тому їх законність може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом. В порядку адміністративного провадження можуть бути оскаржені лише рішення, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Законність процесуальних актів, дій або бездіяльності суду, вчинених при розгляді конкретної справи не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Відповідно до ст.102 Закону України «Про судоустрій України», для вирішення питань внутрішньої діяльності суддів в Україні діє суддівське самоврядування -самостійне колективне вирішення зазначених питань професійними суддями. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, а також інші питання, що безпосередньо непов'язані із здійсненням правосуддя. Скарги на дії чи бездіяльність суддів при розгляді ними судових справ, у разі наявності відповідних на те причин, встановлених законом, розглядаються відповідними органами і посадовими особами, які наділені правом ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів, з урахуванням при цьому положень Законів України «Про статус суддів»та «Про Вищу раду юстиції»(в редакції Закону чинного на час постановлення оскарженого рішення).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (в редакції Закону чинного на час постановлення оскарженого рішення).
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Ісаєвича, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2010 року у справі № 2а-2703/10/1170-залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Л.А. Божко