"17" січня 2011 р.
справа № 2а-3330/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Руденко М.А. Мірошниченка М.В.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року по справі № 2а-3330/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІ-ТРЕЙД»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя про скасування акту та зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «АКСІ-ТРЕЙД»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним акт про анулювання реєстрації платника ПДВ №207 від 25.05.2010 року винесеного ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя та анулювати його повністю; зобов'язати ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відновити реєстрацію платника ПДВ ТОВ «АКСІ-ТРЕЙД»з моменту проведення анулювання свідоцтва з 25.05.2010 року та направити постанову суду, яка набрала законної сили до ДПА України для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що рішення відповідача не узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до вимог підпункту «в» пункту 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
При звірці показників податкової звітності по ТОВ «АКСІ-ТРЕЙД»(результати автоматизованого співставлення) було встановлено факти декларування податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту.
Вказані обставини є іншою причиною, яка, з огляду на приписи підпункту «в»пункту 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) стала підставою для анулювання реєстрації платником ПДВ.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що ТОВ «АКСІ-ТРЕЙД» з 11.07.2003 року зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №11713908.
26.05.2010р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя складено Акт №207, в якому прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Згідно з вказаним актом, підставою для прийняття рішення, є встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість -постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання. В якості правової підстави для прийняття рішення, зазначено пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Правомірність та обґрунтованість рішення ДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) не містить у собі таких підстав для анулювання реєстрації платника податку, як не декларування податкових зобов'язань. У зв'язку з чим, приймаючи оскаржене рішення, відповідач діяв не у спосіб та не на підставі, що визначені Законом N 168/97-ВР.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
За позицією контролюючого органу, підставою для анулювання реєстрації Позивача платником ПДВ на підставі пп. «в»пункту 9.8 ст.9 Закону (168/97-ВР) стали саме «інші причини».
Такими, за змістом апеляційної скарги, є виявлений факт декларування податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту за березень 2010 року, квітень 2010 року.
Вказана позиція заявника апеляційної скарги, на думку колегії суддів, є помилковою з наступних підстав.
Згідно з пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
В контексті наведеної норми тезу «з будь-яких інших причин»слід розуміти як будь-який інший особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (168/97-ВР).
Тобто, вказані у наведеній нормі Закону (168/97-ВР) інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.
Водночас, наведена норма права не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в пункті 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) «Про податок на додану вартість».
Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом (168/97-ВР) та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) не містив у собі таких підстав для анулювання реєстрації платника податку, як не декларування податкових зобов'язань.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що в межах доводів апеляційної скарги, підстав для скасування судового рішення не існує, суд першої інстанції в достатньому обсязі з'ясував обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року по справі № 2а-3330/10/0870 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 19.01.2011р.).
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: М.А. Руденко
Суддя: М.В. Мірошниченко