33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 липня 2015 року Справа № 924/271/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Мамченко Ю.А. ,
судді Дужич С.П.
при секретарі Баклан Н.С.,
розглянувши апеляційну скаргу приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.15 р. у справі № 924/271/15
за позовом приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" (с.Білобожниця Чортківського району Тернопільської області)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" (м.Воличиськ Хмельницької області)
про стягнення 85125,39 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Р ішенням господарського суду Хмельницької області від 14.04.15р. у справі №924/271/15 (суддя Яроцький А.М.) відмовлено у позові приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" про стягнення 85125,39 грн.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами, позивач звернувся до неналежного відповідача (арк.справи 80-82).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - приватне агропромислове підприємство "Білобожницьке" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№1754/15 від 15.06.2015р., арк.справи 98).
Скаржник зазначає, що в лютому 2008р. ПАП "Білобожницьке" та ПП "Агропром" уклали договір поставки засобів захисту рослин №2/2-2008 ЛВ, згідно умов якого позивач одержав від відповідача товар - засоби захисту рослин на суму 364226,40 грн.
В 2008 році підприємство посіяло кукурудзу на площі 326,00 га, а для захисту цієї культури від бур'янів було придбано специфічні препарати Рамзес, Діамант, Альфа Лип на загальну суму 51447,20 гривень, внесення яких почалося в червні в фазі рослин 3-5 листочків, одночасно на контрольній ділянці за участю представника компанії (Костранець Р.І.), проведено контрольне внесення препаратів згідно договору купівлі-продажу (акт контрольного внесення №10 від 02.06.2008р.).
При повторному обстеженні обробленої ділянки 21.06.2008р. виявлено, що препарати є неякісними, що підтверджено актом №10. Скаржник вважає, що таким чином доведено неякісність поставленого товару, що випливає з п.3.1.5 договору.
За цей період фаза розвитку кукурудзи вже не дозволила вносити будь-які засоби захисту рослин, або їх внесення було вже ризиковано, в результаті чого посіви до осені стали сильно забур'янені і підприємство одержало 9,5 цнт/га при плановій врожайності 40,0 цнт/га або неодержало продукції на 855,00 тонн на суму 855 тис. грн.
30.05.2012р. приватне підприємством "Агропром" (первісний кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №02-02/08 ЛВВ, згідно п. 1.4. якого до ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" переходять всі без винятку права та обов'язки первісного кредитора ПП "Агропром", тобто ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" є правонаступником ПП "Агропром".
Отже, посилаючись на те, що товар поставлений за договором №2/2-2008 ЛВ неякісний, ПАП "Білобожницьке" просило стягнути з ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", як правонаступника ПП "Агропром", 85 125,39 грн. шкоди, однак, рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.04.2015р. у позові відмовлено.
На підставі викладеного, апелянт просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.2015р. у справі №924/271/15.
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. відновлено ПАП «Білобожницьке» строк на подання апеляційної скарги, останню прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 22.07.2015р. (арк.справи 97).
Відповідач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№16920/15 від 15.07.2015р.), в якому заперечує проти доводів скаржника.
Стверджує, що згідно договору відступлення права вимоги №02-02/08 ЛВВ від 30.05.2012р. право грошової вимоги відступлено відповідно до п.1.1., п.1.3. Договору та п. 1.5. якими передбачено перехід лише права грошової вимоги, тому, ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» не є належним відповідачем по справі.
Зазначає, що сторонами (постачальником - ПП «Агропром» та покупцем - ПСП «Білобожницьке»), відповідно до п.3.2.4. договору поставки, було передбачено, що покупець зобов'язаний за 2 дні до застосування товару повідомити постачальника, щоб той надав представника для актування першого внесення препарату (обов'язково в письмовій формі). Доказів такого повідомлення правонаступник не отримав від ПП «Агропром» та позивачем ніяких документів надано не було. Позивач не надав належних доказів на підтвердження факту вчасного та належного повідомлення представника постачальника, а доданий позивачем акт від 18.05.2012р. суперечить домовленості закріпленій п.3.2.6. Договору поставки. Тобто, ПП «Агропром» не знало про внесення препарату та його подальшому повторне внесення.
Також вважає, що збитки є недоведеними, оскільки скаржником не надано підтверджуючих документів на показники планової врожайності та фактично одержаної.
Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.2015р. у справі №924/271/15 вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач надіслав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника (арк.справи 145).
В судове засідання суду апеляційної інстанції 22.07.2015р. представник відповідача не з'явився, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому законом порядку (арк.справи 138).
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
25.02.2008р. ПАП "Білобожницьке" (покупець) та ПП "Агропром" (постачальник) уклали договір поставки №2/2-2008 ЛВ, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.
Пункт 1.3 договору передбачає, що якість товару відповідає сертифікату якості підприємства-виробника.
Постачальник, в свою чергу, зобов'язаний надати покупцю сертифікат якості (або завірену належним чином копію) на товар, що поставляється. Підписання накладної (видаткової, товарної, товарно-транспортної) підтверджує факт отримання покупцем відповідного сертифіката якості (або завіреної належним чином копії) (п. 3.1.3. договору).
Згідно п.3.1.4. договору постачальник зобов'язаний надати консультації по застосуванню товару, зазначеного в додатку даного договору та обов'язково надати представника для актування першого внесення препарату, згідно повідомлення від покупця.
Пунктом 3.2.4. договору сторони погодили, що постачальник має бути повідомлений покупцем за 2 дні до застосування товару для того, щоб той надав представника для актування першого внесення препарату (обов'язково в письмовій формі).
Згідно п.3.1.5. договору, заактовані результати застосування товару, підписані представниками сторін, можуть виступати підтвердженням якості або неякісності представленого товару.
Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при наявності), а також відсутності ознак пошкодження або псування товару, а у випадку їх виявлення письмово заявити постачальнику про виявлені недоліки. При відсутності такої заяви у вказаний термін товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості (п. 4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору встановлено, що товар вважається відвантаженим постачальником та прийнятим покупцем: по кількості - відповідно до кількості одиниць виміру, вказаних в накладній; по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника.
Пунктом 4.3. договору, сторонами передбачено, що акт про приховані недоліки товару повинен бути складений покупцем з дотриманням вимог Інструкції по порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості №П-7. Акт складається з обов'язковою участю представника Постачальника та експерта територіального органу Торговельно-Промислової Палати України.
Претензії покупця розглядаються постачальником і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умові дотримання покупцем вимог п.п.4.1, 4.3, а також вимог інструкцій виробника, інших нормативних документів по транспортуванню, зберіганню, визначенню якості та застосуванню товару (п. 4.4. договору).
Пунктом 4.5. договору визначено, що у випадку визнання претензії покупця щодо кількості та/або якості товару обґрунтованою, постачальник здійснює його допоставку, проводить заміну неякісного товару або повертає покупцеві грошові кошти в сумі, що дорівнює вартості недопоставленого чи неякісного товару.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.01.2010р. у справі №2/107-1849, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010р., задоволено позов приватного підприємства «Агропром» та стягнуто з приватного агропромислового підприємства «Білобожницьке» на користь позивача 232614,71 грн. за матеріальні цінності, 2326,14 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову -відмовлено.
Зазначеним рішенням встановлено, що згідно довіреностей №342305 від 26.02.2008р.; №342324 від 23.04.2008р.; №342341 від 10.06.2008р.; №099806 від 19.07.2008р. у виконання договорів №2/2-2008 ЛВ від 25.02.2008р.; №39-04-09 від 28.04.2009р. відповідач одержав від позивача товар на суму 368 601 грн. 90 коп., що підтверджено підписаними представниками обох сторін товарно-транспортними накладними №0000016 від 27.02.2008р.; №0000280 від 23.04.2008р.; №0000281 від 23.04.2008р.; №0000355 від 30.04.2008р.; №0000629 від 10.06.2008р.; №0000774 від 09.07.2009р.
Приватне агропромислове підприємство «Білобожницьке» у позовній заяві зазначав про отримання від ПП «Агропром» по договору №2/2-2008 ЛВ засобів захисту рослин на загальну суму 364226,40 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи додано копії видаткових накладних №РН-0000280 від 23.04.2008р. на суму 254894,30 грн., №0000774 від 09.07.2009р. на суму 23411,60 грн., №0000629 від 10.06.2008р. на суму 34711,54 грн., №0000281 від 23.04.2008р. на суму 46076,20 грн.
Апелянт стверджує, що контрольне внесення препаратів отриманих по договору №2/2-2008 ЛВ відбувалось за участю представника ПП «Агропром» - Кастранець Р.І., проте докази такого внесення препаратів в матеріалах справи відсутні, оскільки акт №10 виконання контрольного внесення препаратів від 02.06.2008р., наявний у матеріалах справи, свідчить, що було проведено контрольне внесення препаратів згідно договору купівлі-продажу №02-02/08, а не спірного договору. Посилання позивача на акт № 10 від 21.06.2008р. з обгрунтуванням, що при послідуючому обстеженні обробленої ділянки виявилось, що одержаний товар є неякісними, не приймається до уваги, оскільки вказаний акт також стосується договору купівлі-продажу №02-02/08, а не спірного договору.
Посилаючись на оброблення ділянки неякісними препаратами, отриманими від ПП «Агропром», позивач вважає, що отримав врожайність в розмірі 9,5 цнт/га при плановій врожайності 40,0 цнт/га, а тому, останній недоодержав 855 тон продукції на суму 855,00 тис. гривень.
30.05.2012р. приватне підприємство "Агропром" (первісний кредитор), з однієї сторони, та товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (новий кредитор), уклали договір про відступлення права вимоги №02-02/08 ЛВВ, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, належне первісному кредитору право грошової вимоги з приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" (ідентифікаційний номер 30787853), далі іменується боржник, яке виникло на підставі рішення господарського суду Тернопільської області у справі №2/107-1849 від 12 січня 2010р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №2/107-1849 від 23.02.2010 р., винесених за неналежне виконання боржником умов договору купівлі-продажу №02-02/08 ЛВ від 02 лютого 2008 р., далі іменується Договір поставки, укладеним між первісним кредитором та боржником (п.1.1 р.1 договору).
Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання обов'язків щодо сплати боргового зобов'язання в розмірі 74 614,71 грн. - заборгованості за матеріальні цінності, 2 326,14 грн. - повернення сплаченого державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (всього - 77 176,85 грн.), відповідно до рішення господарського суду Тернопільської області у справі №2/107-1849 від 12 січня 2010р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №2/107-1849 від 23 лютого 2010р.
Згідно п.п.1.4, 1.5 договору до нового кредитора переходять усі без винятку права та обов'язки первісного кредитора за рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №2/107-1849 від 12 січня 2010р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №2/107-1849 від 23 лютого 2010р., винесених за неналежне виконання боржником умов договору поставки. Новий кредитор приймає на себе право грошової вимоги на власний ризик.
Пунктом 1.6 договору, первісний кредитор не відповідає перед новим кредитором за можливість або наслідки оспорювання боржником або третіми особами підстав, процедури, умов чи наслідків відступлення права вимоги за цим договором.
Згідно п.1.7 договору передбачено, що з моменту підписання даного договору відступлення права вимоги, до нового кредитора переходять всі права кредитора у відношенні до божника, що належали до цього первісному кредитору по рішенню господарського суду Тернопільської області у справі №2/107-1849 від 12 січня 2010 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №2/107-1849 від 23 лютого 2010 р., винесених за неналежне виконання боржником умов договору поставки.
Даний договір, згідно до п.4.1. договору, набирає чинності з моменту його підписання та скріпленням печатками сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
З посиланням на умови зазначеного договору відступлення права вимоги №02-02/08 ЛВВ, приватне агропромислове підприємство «Білобожницьке» звернулося з позовом до ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" про стягнення 85 125,39 грн. шкоди, що утворилася через неналежне виконання умов укладеного між ПАП "Білобожницьке" та ПП "Агропром" 25 лютого 2008 року договору поставки засобів захисту рослин №2/2-2008 ЛВ.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з абз. 2 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 року №02-5/215 (в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року №04-5/239) вказано, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Наголошено, що помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.
Позивач в позовній заяві та в апеляційній скарзі, зазначає, що збитки завдані йому з вини ПП "Агропром", правонаступником якого є ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", у зв'язку з поставкою засобів захисту рослин неналежної якості згідно умов договору поставки №2/2-2008 ЛВ від 25.02.2008р.
Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків.
За статтею 623 Цивільного кодексу України боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Аналогічні положення передбачено ст.224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управлена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що відшкодування збитків є господарською санкцією.
Статтею 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є вчинення правопорушення, що включає в себе певні елементи: протиправність поведінки особи; збитки як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками; вина особи, що заподіяла збитки. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст.623 ЦК України. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи документи не можуть бути достатніми доказами передачі ПП "Агропром" ПАП "Білобожницьке" неякісного товару по договору №2/2-2008 ЛВ від 25.02.2008р.
При цьому враховано, що акт виконання контрольного внесення препаратів від 02.06.2008р. доданий до матеріалів справи та акт №10 від 21.06.2008р. відносяться до договору купівлі-продажу №02-02/08, а не до спірного договору.
Наявні в матеріалах справи листи позивача про повернення вартості препаратів та повідомлення відповідача про позитивне вирішення питання про відшкодування збитків згідно договору поставки №2/2-2008 від 20.02.2008р., як вірно зазначено місцевим господарським судом, можуть бути доказами при обчисленні судом строку позовної давності, а не доказами на підтвердження протиправності поведінки та вини відповідача в заподіянні збитків позивачу, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, та визначенні розміру заявлених позивачем збитків.
Судом першої інстанції вірно відмічено про відсутність акту про приховані недоліки товару, який мав бути складений відповідно до п. 4.3. Договору з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості №П-7, та з обов'язковою участю представника Постачальника та експерта територіального органу Торговельно-Промислової Палати України.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком, що позивачем не було доведено протиправність поведінки ПП "Агропром", вину останнього в заподіянні збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, не було обгрунтовано розмір понесених збитків, які визначені в сумі 85125,39 грн.
Позивач звернувся з позовом до ТОВ Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", оскільки, як уже було зазначено, 30.05.2012р. між приватним підприємством "Агропром" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги №02-02/08 ЛВВ, згідно п. 1.4. якого до ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" переходять всі без винятку права та обов'язки первісного кредитора ПП "Агропром", тобто ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" є правонаступником ПП "Агропром".
Колегія суддів вважає товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" не є належним відповідачем у даній справі з огляду на наступне.
Згідно статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Нормами цивільного законодавства розрізняють такі поняття, як заміна кредитора та заміна боржника у зобов'язанні.
Посилаючись на договір про відступлення права вимоги № 02-02/08 ЛВВ від 30.05.2012 р., позивач не врахував, що за правочином відступлення права вимоги відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України відбувається передання своїх прав іншій особі лише кредитором. Натомість, відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою договором про переведення боргу.
Проаналізувавши в апеляційному провадженні норми договору про відступлення права вимоги №02-02/08 ЛВВ від 30.05.2012 р., колегія суддів погоджується з висновком, що зазначений договір не є договором про переведення боргу, оскільки за умовами останнього первісний кредитор відступає новому кредитору, належне первісному кредитору право грошової вимоги з приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" (ідентифікаційний номер 30787853), далі іменується боржник, яке виникло на підставі рішення господарського суду Тернопільської області у справі №2/107-1849 від 12 січня 2010р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №2/107-1849 від 23.02.2010р., винесених за неналежне виконання боржником умов договору купівлі-продажу №02-02/08 ЛВ від 02 лютого 2008р.
Вірно відмічено, що збитки, за твердженням позивача, були завдані в 2008р., а договір про відступлення права вимоги №02-02/08 ЛВВ укладений лише 30.05.2012 р., а тому у ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" не могло виникнути вини в заподіянні збитків ПАП "Білобожницьке".
Як вбачається з відомостей, зазначених у спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.04.2015р., ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" зареєстровано 02.02.2012р. за номером 10100143359, при цьому в графі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" відсутні відомості, що останнє є правонаступником ПП "Агропром". При цьому, ПП "Агропром" (ідентифікаційний код: 32810350) згідно запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи 22.12.2012 припинено, за рішенням засновників з відміткою в графі - дані про юридичних осіб-правонаступників: повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб-правонаступників, їх ідентифікаційні коди: "відомості відсутні".
Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" не є належним відповідачем у справі.
Отже, позивачем не доведено наявності в діях ПП "Агропром" складу цивільного правопорушення, не доведено розміру понесених втрат, при цьому не доведено, що ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" є належним відповідачем у справі, а відтак відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку щодо відшкодування втрат позивача в розмірі 85125,39 грн., які кваліфіковані останнім як збитки. За таких обставин, в позові відмовлено правомірно.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.15р. у справі № 924/271/15- залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Дужич С.П.