"19" січня 2011 р. справа № 2а-954/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Дадим Ю.М. Семененка Я.В.
при секретарі судового засідання: Близнюк Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду від 4 листопада 2009 р. у справі № 2а-954/09 за позовом ОСОБА_1 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області про скасування рішення органу виконавчої влади
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, в якому просив визнати незаконною та скасувати відмову Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області щодо розгляду заяви про надання йому у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, викладеному у листі № 4541/01-16 від 30.12.2008 року та зобов'язати розглянути питання про видачу розпорядження про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2,0 га для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 4 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено, визнано незаконною та скасовано відмову Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, викладену у листі № 4541/01-16 від 30.12.2008 року та зобов'язано Бердянську районну державну адміністрацію Запорізької області розглянути питання про видачу розпорядження про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2,0 га для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.
З постановою суду першої інстанції не погодилась Бердянська міжрайонна прокуратура Запорізької області та подала апеляційну скаргу у порядку ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх вимог вказала, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме з порушенням норм ст.18, 58, 60 Земельного кодексу, ст.88, 85, 90 Водного кодексу України.
Справа розглянута згідно ч.1 ст.41 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.12.2008 року ОСОБА_1 звернувся до виконуючого обов'язки голови Бердянської районної державної адміністрації з заявою про надання у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення індивідуального підсобного господарства із вільних земель запасу Дмитрівської сільської ради Бердянського району, що розташована за межами населеного пункту (а.с.16).
Згідно відповіді виконуючого обов'язки голови Бердянської районної державної адміністрації від 30.12.2008 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви щодо надання у власність земельної ділянки з тих підстав, що земельна ділянка, що бажає отримати у власність позивач, розташована на узбережжі Азовського моря та відповідно статей 88, 89, 90 Водного Кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км. від зрізу води та встановлені обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах, де зазначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів входить в зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально -оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням та каналізацією, а все інше будівництво забороняється (а.с.4).
Підставою для звернення до суду з позовом стало те, що на думку позивача, відповідачем порушено право громадянина, яке передбачено Конституцією України, Земельним кодексом України, на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем допущено незаконну відмову щодо розгляду заяви про надання у власність позивачу земельної ділянки та зобов'язано розглянути питання про видачу розпорядження про надання позивачу дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2,0 га та для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного:
Відповідно до ч.11 ст.123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки може бути оскаржена до суду.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обгрунтовану відповідь.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відповідач не допустив незаконної відмови при вирішенні заяви позивача про надання у власність земельної ділянки, оскільки на свою заяву позивач отримав обґрунтовану відповідь, в якій зазначено суть порушеного позивачем питання, результати розгляду цього питання та підстави відмови у наданні земельної ділянки у власність, а дії відповідача узгоджуються з положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, в зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача розглянути питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для її вирішення. Вказані обставини є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови.
Згідно ч.2 ст.18 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.
Згідно з Законом України «Про місцеві державні адміністрації»Бердянська районна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади.
Справа розглянута з порушенням предметної підсудності, що згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови та ухвалення нової.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області - задовольнити.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 4 листопада 2009 року у справі №2а-954/09 -скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області про скасування рішення органу виконавчої влади -відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: Я.В. Семененко