04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" липня 2015 р. справа№ 925/687/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.
за участю представників: позивача - Кривіцький Д.В.
відповідача - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 р.
у справі № 925/687/15 (суддя - Потапенко В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський»
про стягнення 2 416 224,30 грн
У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» про стягнення з відповідача 981 994,90 грн основного боргу за договором, 466 505,45 грн інфляційних втрат, 921 638,51 грн пені, 46 085,44 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 р. у справі № 925/687/15 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було забезпечено можливості надати йому заперечення на позов та розглянуто справу без його участі, чим порушено принципи рівності перед судом та змагальності сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 925/687/15, а розгляд справи призначено на 14.07.2015 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 р. розгляд справи було відкладено до 21.07.2015 р.
В засідання суду, призначене на 21.07.2015 р., представник відповідача вдруге не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час і місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.
Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
05.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» (далі - покупець) було укладено договір поставки № 131 (далі - договір).
30.12.2012 р. між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 131 від 05.01.2012 р. (далі додаткова угода № 1).
Відповідно до п. 1.1 договору, з урахуванням додаткової угоди № 1, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця комбікорма, кормові добавки, БМВД, замінники незбираного молока (ЗНМ), премікси та ветеринарні препарати (товар) в асортименті, кількості та за ціною відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у термін і в розмірі, що передбачені договором.
Згідно з п. п. 2.6-2.7 договору поставка партії товару може здійснюватись на підставі замовлення покупця та згідно з видатковою накладною. Приймання покупцем товару в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у видатковій накладній, є згодою покупця на покупку товару. Умови поставки товару обумовлюються в специфікації до даного договору.
Як передбачено п. 3.3 договору, оплата кожної партії товару покупцем здійснюється з відстроченням платежу не більше ніж на 14 календарних днів від дати поставки.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р. (п. 8.1 договору).
Пунктом 2 додаткової угоди № 1 сторони продовжили дію договору поставки № 131 від 05.01.2012 р. до 31.12.2013 р.
Додатковою угодою № 2 від 08.01.2014 р. до договору поставки № 131 від 05.01.2012 р. було продовжено строк дії договору поставки до 31.12.2014 р.
На виконання умов укладеного договору ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» передало ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський», а останнє прийняло товар, зазначений у специфікаціях, що підтверджується видатковими накладними, зокрема:
- видаткова накладна № у-0000085 від 31.03.2014 р.;
- видаткові накладні № у-00000937 та № у-00000936 від 08.04.2014 р.;
- видаткові накладні № у-00001019 та № у- 00001014 від 15.04.2014 р.;
- видаткова накладна № у- 00001094 від 23.04.2014 р.;
- видаткові накладні № у-00001102 та № у-00001108 від 24.04.2014 р.;
- видаткові накладні № у- 00001157 та № 00001159 від 29.04.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001197 від 05.05.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001296 від 14.05.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001385 від 21.05.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001462 від 28.05.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001487 від 30.05.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001511 від 03.06.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001619 від 13.06.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001668 від 18.06.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001738 від 26.06.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001785 від 03.07.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001827 від 09.07.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001912 від 16.07.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00001977 від 23.07.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002054 від 31.07.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002108 від 07.08.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002169 від 14.08.,2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002225 від 19.08.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002255 від 21,08,2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002315 від 28.08.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002412 від 04.09.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002469 від 10.09.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002484 від 11.09.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002541 від 17.09.2014 р.;
- видаткова накладна №у-00002632 від 25.09.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002712 від 02.10.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002791 від 09.10.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00002881 від 17.10.2014 р.;
- видаткові накладні № у-00002958, №у-00003071 від 05.11.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00003167 від 14.11.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00003238 від 24.11.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00003366 від 05.12.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00003458 від 15.12.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00003532 від 23.12.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00003552 від 24.12.2014 р.;
- видаткова накладна № у-00000011 від 06.01.2015 р.
04.03.2015 р. гарантійним листом № 57 відповідач зобов'язався сплатити заборгованість згідно з графіком, проте взяті на себе зобов'язання виконав лише частково, здійснивши декілька траншів з погашення заборгованості.
Станом на 08.04.2015 р. у відповідача утворилась заборгованість у сумі 981 994,90 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, умови укладеного договору поставки не виконав, поставлений товар оплатив лише частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 981 994,90 грн.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як було встановлено вище, між сторонами були підписані видаткові накладні на підтвердження поставки позивачем товару в порядку виконання умов укладеного договору поставки.
Вказані накладні були підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.
Отже, підписуючи видаткові накладні, відповідач посвідчив факт отримання поставленого позивачем товару, а відтак і обумовлено виникнення обов'язку по його оплаті.
Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором у розмірі 981 994,90 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк сплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 981 994,90 грн.
За неналежне виконання умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути на його користь з відповідача 466 505,45 грн інфляційних втрат та 46 085,44 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 466 505,45 грн інфляційних втрат та 46 085,44 грн 3% річних є обґрунтованими, розмір їх перевірений судом, є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 921 638,51 грн пені.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, місцевий суд дійшов висновку, що розрахунок суми пені зроблений позивачем арифметично правильно та відповідає умовам п. 5.2 укладеного договору.
Однак суд апеляційної інстанції такий висновок суду першої інстанції вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.
Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).
Відповідно до п. 5.2 укладеного договору у випадку порушення строків поставки товару чи його оплати, встановлених у договорі, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання за договором.
Отже умовами укладеного договору сторони дійшли згоди, що пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені.
Разом з тим, згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем при нарахуванні пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, ним була застосована подвійна облікова ставка НБУ у розмірі 60% (на час нарахування пені позивачем).
В той час, як на момент виникнення заборгованості за вказаним договором, подвійна облікова ставка складала:
- з 15.04.2014 р. по 16.07.2014 р. - 9,5 %;
- з 17.07.2014 р. по 12.11.2014 р. - 12,5 %;
- з 13.11.2014 р. по 05.02.2015 р. - 14,00 %;
- з 06.02.2015 р. по 03.03.2015 р. - 19,5 %.
Таким чином, подвійна облікова ставка НБУ, застосована під час нарахування позивачем пені, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період виникнення заборгованості, що не відповідає вимогам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суперечить ч. 3 ст. 6 ЦК України та ст. 627 ЦК України.
Пеня нарахована позивачем відповідними періодами, при цьому, тривалість цих періодів не перевищує шестимісячного строку, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
З огляду на вищевикладене, здійснивши перерахунок розміру пені, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» про стягнення 921 638,51 грн пені підлягають задоволенню тільки в частині стягнення з відповідача 405 023,09 грн пені (враховуючи при розрахунку пені подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період виникнення заборгованості за укладеним договором).
Разом з тим, доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності представника відповідача та не забезпечено йому можливості надати заперечення на позов, а також спростувати обставини, викладені у ньому, чим порушено принципи рівності перед судом та змагальності сторін, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Окрім того, згідно з вимогами ст. 69 вказаного Кодексу спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження від 17.04.2015 р. відповідач отримав 21.04.2015 р., що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 114). У судове засідання, призначене на 15.05.2015 р., представники відповідача не з'явилися та не повідомили суд про причини своєї неявки, чим порушили приписи ст. 22 ГПК Украни, де вказано, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Однак, ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» було забезпечено можливість надати свої вимоги та заперечення на позов, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 02.06.2015 р.
Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було належним чином повідомлено відповідача про час і місце розгляду даної справи. До того ж, відповідач також уникав явок до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин, судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права в частині нарахування пені, а тому рішення суду першої інстанції від 02.06.2015 р. у справі № 925/687/15 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 981 994,90 грн основного боргу за договором, 466 505,45 грн інфляційних втрат, 46 085,44 грн 3% річних та 405 023,09 грн пені, в іншій частині у задоволенні позову щодо стягнення пені слід відмовити.
Стосовно витрат відповідача за подання апеляційної скарги, то відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 р. у справі № 925/687/15 скасувати частково та прийняти нове рішення.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» (19723, Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, вул. Шевченка, буд. 61, код ЄДРПОУ 33418504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» (08030, Київська область, Макарівський район, с. Плахтянка, вул. Кавказька, 4, код ЄДРПОУ 37051349) 981 994 (дев'ятсот вісімдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто чотири),90 грн основного боргу, 466 505 (чотириста шістдесят шість тисяч п'ятсот п'ять),45 грн інфляційних втрат, 46 085(сорок шість тисяч вісімдесят п'ять),44 грн 3% річних та 405 023(чотириста п'ять тисяч двадцять три),09 грн пені.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» (19723, Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, вул. Шевченка, буд. 61, код ЄДРПОУ 33418504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» (08030, Київська область, Макарівський район, с. Плахтянка, вул. Кавказька, 4, код ЄДРПОУ 37051349) 37 992(тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто два),18 грн судового збору за подання позовної заяви.
7. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» (08030, Київська область, Макарівський район, с. Плахтянка, вул. Кавказька, 4, код ЄДРПОУ 37051349) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 375 (триста сімдесят одна),51 грн згідно з платіжним дорученням № 1402 від 09.04.2015 р.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» (08030, Київська область, Макарівський район, с. Плахтянка, вул. Кавказька, 4, код 37051349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» (19723, Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, вул. Шевченка, буд. 61, код 33418504) 5 166(п'ять тисяч сто шістдесят шість),15 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
9. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази на виконання даної постанови суду.
10. Матеріали справи № 910/17510/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.
11. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран