Справа № 2-а-3046/10/1970
20 жовтня 2010 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої Подлісної І.М.
секретаря Калиняк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області про визнання дій неправомірними, стягнення грошової допомоги та моральної шкоди
ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області про визнання дій щодо не нарахування грошової допомоги при звільнення неправомірними, стягнення 177 550 грн. грошової допомоги та 50 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що працювала в органах прокуратури з 1978 року, наказом від 14.08.2010 р. була звільнена з роботи у зв'язку із виходом на пенсію. 29.11.2000 р. повторно була прийнята на роботу в органи прокуратури, де пропрацювала до 31.08.2010 р. та була звільнена з роботи за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. При звільненні їй не виплатили передбачену ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», № 1789-Х11 від 05 листопада 1991 року грошову допомогу при звільненні в розмірі 177 550 грн.. Просить визнати дії прокуратури Тернопільської області щодо невиплати їй грошової допомоги неправомірними, стягнути з відповідача грошову допомогу при звільненні в розмірі 177 550 грн. та 50 000 грн. моральної шкоди, спричиненої їй діями відповідача.
В суді позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити, визнати дії прокуратури Тернопільської області щодо невиплати їй грошової допомоги неправомірними, стягнути з відповідача грошову допомогу при звільненні в розмірі 177 550 грн. та 50 000 грн. моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, спричинених їй відповідачем, погіршенням її стану здоров'я через отримане з вини відповідача нервове потрясіння.
Представники відповідача прокуратури Тернопільської області в суді позовні вимоги не визнали, проти їх задоволення заперечили та пояснили, що вказана грошова допомога уже була виплачена позивачці у 2000 році, а тому її вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, оцінивши та дослідивши зібрані по справі докази вважає, що вказаний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 1978 року, наказом № 429-к від 14.08.2010 р. була звільнена з роботи у зв'язку із виходом на пенсію.
29.11.2000 р. повторно була прийнята на роботу в органи прокуратури, де пропрацювала до 31.08.2010 р. та була звільнена з роботи за власним бажанням, згідно наказу № 439-к від 31.08.2010 р. у зв'язку із виходом на пенсію.
Як вбачається із рапорту позивачки ОСОБА_1 вона просить звільнити її з 02.09.2010 р. у зв'язку із виходом на пенсію та виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу у зв'язку з виходом на пенсію.
Згідно наказу № 439 від 31.08.2010 р. прокуратури Тернопільської області ОСОБА_1 звільнено з органів прокуратури з посади старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спец підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією з 02.09.2010 р. згідно поданого рапорту за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (ст.. 38 КЗпП України). Бухгалтері провести повний розрахунок по зарплаті та інших виплатах.
Як встановлено в судовому засіданні, чого не заперечили представники відповідача позивачці ОСОБА_1 при звільненні не нарахували і не виплати вихідну допомогу при звільненні, яку вона просила виплатити у рапорті про звільнення.
Частиною 15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури.
Згідно частини 18 положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом встановлено, що не виплативши позивачці вихідну допомогу з підстав її отримання нею в 2001 році відповідач неправильно трактував частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо виплати грошової допомоги працівникам, які звільнилися до введення в дію Закону «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про прокуратуру», оскільки зі змісту закону вбачається, що зазначена грошова допомога виплачується особам, які виходять на пенсію після вступу в законну силу Закону, що передбачає право на таку допомогу.
Крім цього, посилання представника ів відповідача, що позивачка вже отримала при звільненні грошову допомогу, а виплата такої допомоги передбачена одноразово - при виході на пенсію є помилковим.
Так, ст.. 50-1 Закону України "Про прокуратуру"(у редакції Закону від 26 листопада 1993 р. N 3662-XII врегульовуються питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих.
Законом України від 12 липня 2001 р. N 2663-III до ч. 15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" були внесені зміни, згідно з якими прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи через інвалідність виплачується грошова допомога без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
До того ж в ч. 18 ст. 50-1 зазначеного Закону зазначено, що положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із працівників прокуратури, яким до набуття чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них передбаченого цією статтею стажу роботи.
Разом з тим, системний аналіз змісту ст. 50-1 Закону України
"Про прокуратуру", вимоги Конституції України та чинного законодавства дають підстави для поширення зазначеного положення ч. 18 ст. 50-1 Закону, зокрема, на ч. 15 ст. 50-1 Закону щодо виплати грошової допомоги при виході на пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 р. зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набуття цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 була звільнена з роботи у зв'язку з виходом на пенсію вперше ще у серпні 2000 р., а зміни до ч. 15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", що передбачили виплату грошової допомоги при виході на пенсію, набули чинності 26 липня 2001 р., то позивачка має законні підстави для отримання такої допомоги при виході на пенсію в серпні 2010 року.
Беручи до уваги те, що ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" врегульовує низку питань щодо пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих, зокрема, і питання, пов'язані з перерахунком призначених пенсій, на думку суду, саме на такі правовідносини спрямовував законодавець дію ч. 18 ст. 50-1 Закону.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції Закону від 12 липня 2001 року N 2663-III) прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
У даному випадку має бути застосована також частина вісімнадцята тієї ж статті, згідно з якою викладене положення поширюється на пенсіонерів із числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Указом Президента України від 2 червня 1995 року N 414/95 "Про заходи щодо підвищення соціального захисту працівників органів прокуратури" встановлено, що працівникам цих органів, які мають класні чини, у разі виходу на пенсію за вислугою років чи інвалідністю виплачується грошова допомога у розмірі десяти місячних посадових окладів.
Законом України від 12 липня 2001 року N 2663-III, викладено в новій редакції статтю 50-1 Закону, частиною п'ятнадцятою якої встановлено, що прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років або по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Судом встановлено, що при звільненні позивачки вперше з органів прокуратури 14.08.2000 р. вихідна допомога їй не виплачувалась взагалі і рапорту про її виплату позивачка не подавала.
29 листопада 2000 р. ОСОБА_1 була повторно прийнята на роботу в органи прокуратури, де продовжувала працювати до 02.09.20010 р. і 31.08.2010 р. подала рапорт про звільнення за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію в якому і просила вперше виплатити їй вихідну допомогу при звільненні.
Посилання представників відповідача на те, що в лютому 2001 р., згідно наказу № 48-к від 19.02.2001 р. їй було виплачено грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів заступника прокурора Тернопільської області суд до уваги не приймає, оскільки судом встановлено, що на момент виплати допомоги позивачці вона продовжувала працювати і жодного рапорту щодо виплати такої допомоги не подавала.
При цьому, як вбачається із копії пенсійного посвідчення ОСОБА_1 виданого їй 21.09.2000 р. Тернопільським міського відділу соціального забезпечення, їй було призначено пенсію за вислугою років.
Таким чином п. 15 ст. 50-1 Закону передбачено виплату вихідної допомоги у разі виходу на пенсію за вислугою років, однак дана норма вступила в дію 12 липня 2001 р., а позивачка була звільнена на пенсію за вислугою років 14.08.2000 р., а вихідна допомога їй виплачена 19.02.2001 р., тобто до вступу в дію норми цієї статті.
Крім того відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 в 2001 році подавала будь-який рапорт про виплату їй грошової допомоги, оскільки даний документ в прокуратурі Тернопільської області не зареєстрований взагалі та не зберігається у матеріалах її особової справи.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 при виході на пенсію мала право на виплату їй вихідної допомоги у відповідності до п. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», № 1789-Х11 від 05 листопада 1991 року, про що подала відповідачу відповідний письмовий рапорт, який взагалі не був вирішений.
Крім того поза увагою відповідача залишився той факт, що ч. 18 ст. 50-1 зазначеного Закону зазначено, що положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із працівників прокуратури, яким до набуття чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них передбаченого цією статтею стажу роботи.
Таким чином судом встановлено порушення прав позивачки, які підлягають захисту шляхом часткового задоволення заявлених нею позовних вимог, зобов'язання прокуратури Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні.
Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 про стягнення на її користь з прокуратури Тернопільської області 50 000 грн. моральної шкоди, то судом не встановлено, що така шкода була їй спричинена з вини відповідача, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160-163 КАС України,
Законом України «Про прокуратуру», № 1789-Х11 від
05 листопада 1991 року, суд, -
Позов задовольнити частково. Зобов'язати прокуратуру Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Подлісна І.М.