Справа № 819/1795/15
23 липня 2015 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
судді Баранюка А.З.
при секретарі судового засідання Шпіцері О.М.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1;
відповідача - ОСОБА_2;
представника третьої особи - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Бучацького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2, третьої особи Монастириської міжрайонної державної фінансової інспекції про стягнення заборгованості, -
Бучацький районний центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення ОСОБА_2 (надалі - відповідач) зайво отриманої одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності в сумі 8377,78 грн. на підставі вимоги Монастириської міжрайонної державної фінансової інспекції від 10.01.2012 року №19-20-13-14/17 «Про усунення порушень фінансової дисципліни за наслідками проведеної ревізії Бучацького РЦЗ».
До участі у справі як третю особу на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом було залучено Монастириську міжрайонну державну фінансову інспекцію.
Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з мотивів викладених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечив та пояснив, що йому було правомірно виплачено допомогу по безробіттю, а висновок позивача про необхідність повернення частини виплаченої допомоги по безробіттю не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.
Крім пояснень представників сторін та третьої особи, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2010 року відповідач звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного, яку було задоволено.
У зв'язку з неможливістю працевлаштування через відсутність підходящої роботи на ринку праці, ОСОБА_2 згідно із наказу від 28.10.2010 року № НТ 101028 виплачено одноразову допомогу по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в сумі 18184,81 грн.
З умовами отримання та порядком використання допомоги по безробіттю, виплаченої одноразово, ОСОБА_2 була ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на заяві.
Актом ревізії фінансово-господарської діяльності, цільового та законного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в Бучацькому районному центрі зайнятості за період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 року від 15.12.2011 року № 20-22/150, проведеної Монастириською державною фінансовою інспекцією встановлено, що згідно із отриманої інформації від Бучацької МДПІ та державного реєстратора Бучацької РДА про стан діяльності окремих суб'єктів підприємницької діяльності району, Бучацьким РЦЗ протягом листопада-грудня 2010 року та січня - вересня 2011 року зайво виплачено одноразової допомоги по безробіттю особам, які втратили статус безробітного з причини припинення ними підприємницької діяльності, що є порушенням п. 6.14 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».
Ревізією, зокрема, встановлено, що 19 квітня 2011 року ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність, а тому зроблено висновок, що відповідач за період з 19.04.2011 по 14.09.2011 року зайво одержав кошти в сумі 8311,78 грн.
10.01.2012 року Монастириською міжрайонною державною фінансовою інспекцією за порушення вимог п. 6.14 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" (із змінами), зокрема зайво виплачену Бучацьким РЦЗ одноразову допомогу по безробіттю особам, які втратили статус безробітного з причин припинення ними підприємницької діяльності на загальну суму 28676,57 грн., пред'явлено обов'язкові вимоги № 19-20-13-14/17, пунктом 2 яких зобов'язано позивача стягнути з одержувачів одноразової допомоги по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю кошти в сумі 28676,57 грн. та відшкодувати зайві виплати шляхом повернення коштів в доход Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття в загальній сумі 28676,57 грн.
Не погоджуючись із отриманими вимогами Бучацький РЦЗ оскаржив їх до суду. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі № 2-а/1970/285/12 скасовано пункт 2 обов'язкових вимоги Монастириської міжрайонної державної фінансової інспекції Державної викладених в листі №19-20-13-14/17 від 10.01.2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2015 року, залишеної в силі ухвалою вищого адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року по справі № 2а-1970/285/12 в частині задоволеного позову скасовано та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог в цій частині відмовлено.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку, про те, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи наведене Бучацьким РЦЗ пред'явлено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 8311,78 грн. з якими суд не може погодитись.
Статтею 23 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік. Порядок надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням з правлінням Фонду.
Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за № 915/5136, розробленого відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", визначено механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.
Так, у відповідності до п. 7.2 вказаного Порядку одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється у розмірі річної суми допомоги по безробіттю, визначеної конкретному безробітному. Якщо безробітний вже отримав частину призначеної допомоги по безробіттю, то виплачується її залишок.
Для розгляду питань щодо отримання допомоги безробітний подає до центру зайнятості заяву про надання одноразової допомоги, бізнес план. (п. 7.3. Порядку ).
Пунктом 7.4 Порядку встановлено що, рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю (або відмову у її виплаті) приймається директором центру зайнятості на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, щодо здатності безробітного до підприємницької діяльності. Висновок комісії надається, виходячи з результатів професійної діагностики безробітного, набутих ним знань з організації підприємницької діяльності та аналізу його бізнес-плану.
Згідно п. 7.5 Порядку № 307 одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється через установи банків у встановленому порядку за умови подання безробітним до центру зайнятості протягом 10 календарних днів після прийняття рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю засвідченої в установленому порядку копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, а у разі створення юридичної особи - копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копії установчих документів протягом 30 календарних днів з дня їх подання.
Пунктом 6.14 Порядку № 307 передбачено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Однією з умов виплати одноразової допомоги по безробіттю - є державна реєстрація безробітного як суб'єкта підприємницької діяльності, водночас безробітній повинен бути знятий з обліку в центрі зайнятості з дня реєстрації.
Контролюючим органом не встановлено під час одержання допомоги по безробіттю несвоєчасного подання безробітними відомостей про обставини, що впливають на умови її виплати.
А тому, в даному випадку, п. 6.14 Порядку № 307 не було порушено, оскільки відповідач під час одержання допомоги по безробіттю подав всі достовірні відомості, що впливали на умови виплати йому одноразової допомоги і в подальшому він на обліку в центрі зайнятості не перебував.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VІ від 28.12.2007 року доповнено абзацом 3 пункту 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до якого у разі, якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку установленому спеціально уповноваженими центральними органами влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.
Разом з тим, згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008 вищевказану зміну визнано не конституційною. Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Рішення КСУ є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Згідно ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики України Державної податкової адміністрації України від 13.08.2008 року № 364/535 Про визначення такими, що втратили чинність деяких наказів Міністерства праці соціальної політики України та Державної податкової адміністрації визнано таким, що втратив чинність Наказ Мiнicтeрствa праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11.03.2008 року № 124/115 «Про затвердження порядку повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності». Даний наказ набрав чинності з моменту реєстрації його в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року.
Таким чином діючим законодавством не передбачено обов'язку особи, яка отримала допомогу по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності, здійснювати підприємницьку діяльність протягом певного терміну. Більше того, нормативними актами не передбачено порядку повернення вказаної допомоги по безробіттю.
Також, відповідно до п. 2 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 13.02.2009р. № 60/62, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Із наведеної норми випливає, що у центру зайнятості відсутні обов'язок та повноваження щодо контролю осіб які отримали одноразову допомогу стосовно обставин, які виникли після зняття їх з обліку в центрі зайнятості.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, фізичні особи - підприємці мають право здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик та протягом необхідного їм часу.
Суд не погоджується з обґрунтуваннями відповідача про те, що одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності виплачується на певний строк із зазначенням дати закінчення її виплати, яка відповідно, - є датою, до якої особа повинна здійснювати підприємницьку діяльність.
Так, частиною 5 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік. Тобто зазначення кінцевої розрахункової дати нарахування вказаної одноразової допомоги у наказах центру зайнятості - є необхідним для розрахунку розміру допомоги, але, в жодному випадку, кінцева розрахункова дата нарахування одноразової допомоги - не є датою, до якої особа повинна здійснювати підприємницьку діяльність.
Отже, враховуючи те, що отримана відповідачем допомога була використана відповідачем за призначенням, а судом не встановлено порушень відповідачем вимог законодавства щодо її отримання, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (робочий орган - Бучацький районний центр зайнятості) допомоги по безробіттю, виплачену одноразово для відкриття підприємницької діяльності в сумі 8311,78 грн. задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158-167 КАС України, суд, -
В задоволенні позову Бучацького районного центру зайнятості до ОСОБА_2, третьої особи Монастириської міжрайонної державної фінансової інспекції про стягнення отриманої допомоги по безробіттю в сумі 8311,87 грн. - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови підписано 27 липня 2015 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.