Справа № 2-а-3623/10/1970
23 листопада 2010 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої Подлісної І.М.
суддів Мартиць О.І.
ОСОБА_1
при секретарі Калиняк О.В.
з участю:
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, ОСОБА_4 фінансів України, Державного казначейства України при ОСОБА_4 фінансів України, Апеляційного суду Тернопільської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості по зарплаті
ОСОБА_3 звернулась до адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, ОСОБА_4 фінансів України, Державного казначейства України при ОСОБА_4 фінансів України, Апеляційного суду Тернопільської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості по зарплаті, посилаючись на те, що з липня 1996 р. працювала на посаді судді Зборівського районного суду, Тернопільської області, а 17.06.2004 р. обрана суддею апеляційного суду Тернопільської області безстроково. З 01.01.2006 року їй нараховувалась заробітна плата з порушенням вимог діючого законодавства, а саме не виходячи із розміру посадового окладу, який складається із дев'яти розмірів заробітних плат на момент виплати та встановлених законом доплат, а виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. без проведення подальшого її перерахунку із врахуванням підвищеної мінімальної заробітної плати. Таким чином за період 3 01.01.2006 року по жовтень 2010 року їй недоплатили з вини відповідачів кошти в сумі 179 612 гривень 38 копійки недоплаченої заробітної плати без врахування належного до сплати прибуткового податку і інших обов'язкових платежів. Просить Зобов'язати ОСОБА_4 фінансів України виділити і списати кошти в сумі 179 612 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот дванадцять) гривень 38 копійок на рахунок Державного казначейства України при ОСОБА_4 фінансів України для виплати позивачу ОСОБА_3 недоплаченої заробітної плати. Зобов'язати Головне управління державного Казначейства України при ОСОБА_4 фінансів України перерахувати на рахунок Державної судової адміністрації України кошти в сумі 179 612 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот дванадцять) гривень 38 копійок для виплати позивачу ОСОБА_3 недоплаченої заробітної плати. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати на рахунок апеляційного суду Тернопільської області кошти в сумі 179 612 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот дванадцять) гривень 38 копійок для виплати позивачу ОСОБА_3 недоплаченої заробітної плати. Зобов'язати Апеляційний суд Тернопільської області виплатити позивачці ОСОБА_3 кошти в сумі 179 612 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот дванадцять) гривень 38 копійок недоплаченої заробітної плати, провівши утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.
Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надіслала суду заяву в якій просила справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Державної судової адміністрації України в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив та пояснив, що Державна судова адміністрація України діяла та діє на підставі законів України Про Державний бюджет України, бюджетного кодексу України та ст.. 68 Конституції України.
Представник відповідача ОСОБА_4 фінансів України повторно в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.
Представник відповідача Державного казначейства України при ОСОБА_4 фінансів України повторно в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.
Представник відповідача Апеляційного суду Тернопільської області в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, надіслав суду письмову заяву в якій просив справу слухати без участі представника.
Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи вважає, що вказаний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.
Позивачка ОСОБА_3 з липня 1996 року працює на посаді судді, а в 17.06.2004 року обрана суддею апеляційного суду Тернопільської області безстроково.
Рішенням кваліфікаційної комісії суддів в грудні 2053 р. їй присвоєно другий кваліфікаційний клас судді та встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 % від заробітку.
З січня 2006 року посадовий оклад ОСОБА_3 становить - 2 988 грн., також їй встановлені доплати за кваліфікаційний клас судді, за інтенсивність та щомісячні премії.
Однак, починаючи з 01 січня 2006 року нарахування заробітної плати позивачці проводилось без урахування нормативних актів, що регулюють умови оплати праці суддів, застосування яких згідно чинного законодавства та Конституції України є обов'язковим.
Так, відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", який діяв на момент виникнення і існування спірних правовідносин заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розмір посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років у - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахування доплати за кваліфікаційні класи.
З вересня 2005 року Кабінетом ОСОБА_5 України прийнято постанову № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", чинної з 01.01.2006 року, якою затверджено схему посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів, згідно якої посадовий оклад судді складається з 9 розмірів мінімальної заробітної плати, п. 41 постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 03.09.2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", яким установлювалось, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться, визнано протиправним та скасовано Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007.
Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 03.03.2006 р. N 248 "Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету ОСОБА_5 України з питань оплати праці суддів" Постанову Кабінету ОСОБА_5 України від 03.09.2005р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено і встановлено, що посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, до яких відносяться і судді апеляційних суддів, установлюються:
- надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас;
- доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу;
- надбавка за почесне звання "Заслужений юрист України" у розмірі 15 відсотків посадового окладу;
- у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону України "Про статус суддів", а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.
Не зважаючи на ці положення щодо умов оплати праці, з січня 2006 року заробітна плата позивачки нараховувалась з посадового окладу в основу якого покладено розмір мінімальної заробітної плати 332 гривні, а не з мінімальної заробітної плати, яка змінювалась на законодавчому рівні.
Так згідно із Законами України про Державний бюджет України розмір мінімальної заробітної плати в період з 01.06.2005 р. збільшувався, а саме. розмір мінімальної заробітної плати відповідно становив:
з 01.04.2005 р. - 290 грн., з 01.07.205 р. - 310 грн., з 01.09.2005 р. - 332 грн., 01.01.2006 р. - 350 грн., з 01.07.2006 р. - 375 грн., з 01.12.2006 р. - 400 грн., з 01.04.2007 р. - 420 грн., з 01.07.2007 р. - 440 грн., з 01.10.2007 р. - 460 грн., з 01.01.2008 р. - 515 грн., з 01.04.2008 р. - 525 грн., з 01.10.2008 р. - 545 грн., з 01.12.2008 р. - 605 грн., з 01.04.2009 р. - 625 грн., з 01.07.2009 р. - 630 грн., з 01.10.2009 р. - 650 грн., з 01.11.2009 р. - 744 грн., з 01.01.2010 р. - 825 грн., і з 01.04.2010 р.-884 грн..
Відповідно, посадовий оклад ОСОБА_3 з врахуванням норм чинного законодавства становив би:
з 01.09.2005 р. - 2 988 грн., з 01.01.2006 р. - 3 150 грн., з 01.07.2006 р. - 3 375 грн., з 01.12.2006 р. - 3 600 грн. з 01.04.2007 р. - 3 780 грн., з 01.07.2007р. - 3 960 грн., з 01.10.2007 р. - 4 140 грн. з 01.01.2008 р. - 4 635 грн., з 01.04.2008 р. - 4 725 грн., з 01.10.2008 р. - 4 905 грн. з 01.12.2008 р. - 5 445 грн., з 01.04.2009 р. - 5 625 грн., з 01.07.2009 р. - 5 670 грн. з 01.10.2009 р. - 5 850 грн., з 01.11.2009 р. - 6 696 грн., з 01.01.2010 р. - 7 821 грн. з 01.04.2010 р.-7 956 грн., з 01.07.2010 р. - 7 992 грн..
Однак, Державна судова адміністрація України до цього часу нараховує і виплачує їй заробітну плату і щомісячне грошове утримання виходячи мінімальної заробітної плати 332 гривні, а не з мінімальної заробітної плати, яка змінюється на законодавчому рівні, що суперечить вимогам Конституції України та діючому законодавству.
Як вбачається із щомісячних відомостей апеляційного суду Тернопільської області за період з 01 червня 200 року по 30 вересня 2010 року, позивачці була нарахована зарплата на загальну суму 517 457 грн. 75 коп.
Проте, згідно розрахунку оплати праці, виходячи з розмірів мінімальної зарплат згідно з вимог Закону України "Про державний бюджет України на 2006-2010 роки" сумарний розмір заробітної плати за той же вищевказаний період повинен був становити 697 070 грн. 13 коп.
Отже, недоплата у заробітній платі ОСОБА_3 становить 179 612 грн. 38 коп..
Як вбачається із висновку експертного економічного дослідження № 1468 від 02 листопада 2010 р. складеного старшим науковим співробітником Тернопільського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз в результаті проведених розрахунків за період з 01.06.2005 року по 30.09.2010 р. з врахуванням зміни розмірів мінімальних зарплат, згідно вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2005 - 2010 роки», сума заниження нарахованої заробітної плати судді Бершадської Г.В. складає 179 612 грн. 38 коп.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин пункту 3-1 Постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 03.09.2005 р. N 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" визначено, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання.
Згідно з ч.1 ст. 123 Закону України "Про судоустрій України" розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, що визначається відповідно до Закону України "Про статус суддів" та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.
Відповідно наслідком такого зменшення є зменшення його заробітної плати і зниження існуючих гарантій незалежності суддів, що суперечить частинам 2,3 ст. 22 і ч.1 ст. 126 Конституції України.
Згідно рішень Конституційного Суду України, від 24 червня 1999 року N 6-рп/99, від 2 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 200 року N 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій гарантій), від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 (справа про гаранті незалежності суддів) за змістом статті 126 Конституції Україні положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту матеріального і соціального забезпечення.
Засади незалежності судових органів, розроблено міжнародним співтовариством і викладено, зокрема, в Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи від 13.10.1994 р. №( 94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", у Європейській Хартії про Закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 р., в Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями від 29.11.1985 р. № 40/32 та від 13.12.1985 р. № 40/146 Генеральної Асамблеї ООН, зокрема в Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи від 13.10.1994 р. № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", має забезпечити, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе".
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Європейської хартії про закон "Про статус суддів від 10.07.98 р. судді, які здійснюють функції на професійному рівні, мають право на винагороду, рівень якої має бути таким, щоб судді були захищені від тиску при прийнятті ними рішень та в роботі взагалі, тобто щоб їх незалежність та безпристрасність не були об'єктивно зменшені.
У відповідності до п. 8 Європейського статуту судді, прийнятого Європейською Асоціацією Суддів у 1993 р., заробітна плата судді має бути адекватною забезпечувати дійсну економічну незалежність судді і не має зменшуватися на будь-якому етапі суддівської служби.
Враховуючи правову позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену у рішенні "Кечко проти України" від 8 листопада 2005 року (набрало законної сили 8 лютого 2006 року) та положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення них правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином з врахуванням того, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно Законами України, а матеріальне та соціально - побутове забезпечення в т.ч. заробітна плата суддів є елементом статусу судді ( ст..ст. 42 - 45 Закону України «Про статус суддів», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією із основоположних гарантій незалежності судді. Саме на реалізацію і утвердження гарантій незалежності суддів у зазначеному аспекту Закон України «Про статус суддів» запровадив особливий порядок в оплаті праці голів суддів, тобто гарантує право судді на зазначений розмір посадового окладу.
Крім того ч. 1 ст. 126 Конституції України, передбачає, що Конституція і Закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканість суддів. До таких конституційних гарантій віднесено обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно з ч.2 ст. 120 Закону України "Про судоустрій України" фінансування всіх судів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною другою цієї статті передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.
За таких обставин суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивачки в частині зобов'язання ОСОБА_4 фінансів України виділити і списати кошти в сумі 179 612,38 гривень на рахунок Державного казначейства України при ОСОБА_4 фінансів України для виплати позивачу ОСОБА_3 недоплачених заробітної плати та зобов'язання Державної судової адміністрації України перерахувати на рахунок апеляційного суду Тернопільської області ці кошти для виплати позивачу, а також зобов'язання Апеляційного суду Тернопільської області виплатити позивачці недоплачені кошти в сумі 179 612,38 грн. провівши утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.
Щодо вимог позивачки про визнання незаконною бездіяльності центральних органів виконавчої влади, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки їх вини не встановлено.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що недоплата позивачці з вини відповідачів належних сум зарплати та грошового утримання є такими, що не відповідають Європейській хартії про закон «Про статус суддів», Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод, Конституції України, Закону України «Про статус суддів» та порушує права позивачки, а тому її вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають до задоволення, а порушене право захисту.
керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160-163 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про статус суддів», вiд 15.12.1992 № 2862-XII, Законом України «Про судоустрій України, вiд 07.02.2002 № 3018-III, Постановою Кабінету ОСОБА_5 України № 865 від 03.09.2005 р., суд, -
Позов задовольнити частково. Зобов'язати ОСОБА_4 фінансів України виділити і списати кошти в сумі 179 612 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот дванадцять) гривень 38 копійок на рахунок Державного казначейства України при ОСОБА_4 фінансів України для виплати позивачу ОСОБА_3 недоплаченої заробітної плати.
Зобов'язати Державне Казначейство України при ОСОБА_4 фінансів України перерахувати на рахунок Державної судової адміністрації України кошти в сумі 179 612 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот дванадцять) гривень 38 копійок для виплати позивачу ОСОБА_3 недоплаченої заробітної плати.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати на рахунок апеляційного суду Тернопільської області кошти в сумі 179 612 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот дванадцять) гривень 38 копійок для виплати позивачу ОСОБА_3 недоплаченої заробітної плати.
Зобов'язати Апеляційний суд Тернопільської області виплатити позивачці ОСОБА_3 кошти в сумі 179 612 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот дванадцять) гривень 38 копійок недоплаченої заробітної плати, провівши утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решети позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Подлісна І.М.