Справа № 819/1439/15
15 липня 2015 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
Головуючого судді Білоус І. О.
при секретарі судового засідання Косюк О. В.
за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання неправомірною та скасування податкової вимоги, -
ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі - ТОДПІ, відповідач) про визнання неправомірною та скасування податкової вимоги.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 10.02.2015 р. Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області позивачу було вручено вимогу № Ф - НОМЕР_1 від 10.02.2015 р. про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31023,00 грн. Дана вимога сформована на підставі акту перевірки Тернопільською об'єднаною ДПІ від 10.02.2015 р. № 576/19-18-17-02/НОМЕР_2.
Позивач вважає вказану вимогу неправомірною та просить її скасувати, з наступних підстав. Згідно із актом перевірки від 10.02.2015 р., відповідачем включено до складу доходу отриманого від підприємницької діяльності в період з 01.05.2012р. по 31.12.2012 р. суму коштів в розмірі 5781800,0 грн., які були внесені позивачем як власні заощадження на поточні рахунки, відкритті для здійснення підприємницької діяльності в ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива», ПАТ «ВТБ Банк», АБ «Укргазбанк», внаслідок чого встановлено розбіжність між задекларованим доходом і доходом згідно даних перевірки на суму 5781800,0 грн. та перевищення суми граничного доходу встановленого для 3 групи платників єдиного внеску.
Вказані кошти в розмірі 5781800,0 грн., є особистими заощадженнями, які були розміщення позивачем на депозитних рахунках в інших банках, а відтак не були набуті внаслідок підприємницької діяльності за період з 01.05.2012 р. по 31.12.2012 р. За таких обставин у відповідача не було підстав для включення даних коштів до складу доходу отриманого від підприємницької діяльності.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні. Зазначила, що Тернопільської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2012 по 30.09.2014 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виконання вимог валютного та іншого законодавства.
Перевіркою, встановлено заниження суми єдиного внеску за 2013 рік в сумі 31023,00 грн. та завищення сум єдиного внеску на 3692 грн. Також встановлено, що позивач здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку 5%, встановленого для сплати єдиного податку 3 групи. В той же час встановлено, що позивачем на порушення занижено суму доходу який підлягає оподаткуванню єдиним податком, внаслідок чого допущено перевищення обсягу доходу для платників єдиного податку 3 групи. Відтак позивач зобов'язаний був перейти з 01.01.2013 р. на сплату інших податків та зборів, однак перехід на застосування іншої ставки єдиного податку позивачем не здійснено. З огляду на вище наведене податковий орган правомірно виніс податкову вимогу, керуючись нормами чинного законодавства.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, якими врегульовано спірні правовідносини, при прийнятті рішення виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що з 01.05.2012 р. по 30.09.2014 р. позивач здійснював свою діяльність на спрощеній системі оподаткування та перебував на 3 групі платників єдиного податку.
10.02.2015 р. Тернопільською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2012 р. по 30.09.2014 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.
За результатами зазначеної перевірки складений акт від 10.02.2015 р. № 576/19-18-17-02/НОМЕР_2, в якому встановлено заниження суми єдиного внеску за 2013 р. в сумі 31023,0 грн. та завищення сум єдиного внеску за 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р. на 3692,0 грн. Також перевіркою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 за період з 01.05.2012 р. по 31.12.2012 р., здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку 5%, встановленого для сплати єдиного податку 3 групи. В той же час встановлено, що позивачем на порушення пп..16.1.2 п.16.1 ст.16, ст. 296 Податкового Кодексу України, занижено суму доходу який підлягає оподаткуванню єдиним податком, внаслідок чого допущено перевищення обсягу доходу визначеного п.291.4 ст.294 Податкового Кодексу України для платників єдиного податку 3 групи.
На підставі акта перевірки було сформовано вимогу від 10.02.2015 №Ф-0012711702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31023,0 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно до п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 дохід класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); іній операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Аналізуючи вищенаведені норми діючого законодавства, яким визначено поняття доходу, суд приходить до висновку, що оподатковуваним доходом фізичної особи від провадження діяльності у розумінні наведеного законодавчого припису є дохід у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), отриманий від здійснення підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, включенню до обсягу доходу (виручки) підлягають тільки ті готівкові (безготівкові) кошти, що надійшли за результатами здійснення підприємницької діяльності (продажу товарів, надання послуг, орендна плата тощо), а не всі суми, які були фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок чи у касу.
Судом встановлено, що в період з 01.05.2012 р. по 31.12.2012 р. позивачем внесено на свій банківський рахунок власні кошти в сумі 5781800,0 грн.
Внесення на рахунок власних заощаджень підтверджується матеріалами справи, а саме довідками із банків ПАТ «ВТБ Банк» від 11.02.2015 р., ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 12.02.2015 р. та ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» від 12.02.2015 р.
Згідно вказаних довідок на депозитних рахунка позивача протягом 2010-2011 р. в ПАТ АБ «Укргазбанк» було розміщено 90000,0 доларів США, в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» 3076000,0 гривень в ПАТ «ВіЕйБі Банк» 150000,0 доларів США, в ПАТ «ВТБ Банк» 6200000,0 гривень.
Разом з тим, дані кошти отримані позивачем за договором купівлі-продажу майнових прав від 18.04.2008 р, згідно якого позиваем отримано 9435294,12 (дев'ять мільйонів чотириста тридцять п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири гривні 12 копійок).
Податковий орган прийшов до висновку, що всі кошти, які надійшли на рахунок, включаючи власні кошти, в сумі перевищили суми граничного доходу встановленого для 3 групи платників єдиного внеску, що зобов'язувало платника податків перейти на загальну систему оподаткування та доходи отримані від проведення господарської діяльності оподатковувати відповідно до ст. 177 розділу IV Кодексу та зареєструватися платником податку на додану вартість з 01.01.2013 р.
Суд не погоджується із висновком відповідача щодо обов'язку позивача перейти на загальну систему оподаткування починаючи з 01.01.2013 р., оскільки надходження на рахунок позивача власних коштів не пов'язано з результатом здійсненням операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а тому ці кошти не є виручкою в розумінні Податкового кодексу України.
Зважаючи на то, що судом встановлено, що кошти у розмірі 5781800,0 грн. не були набуті позивачем внаслідок здійсненняі ним підприємницької діяльності за період з 01.05.2012 р. по 31.12.2012 р., суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для включення даних коштів до складу доходу отриманого від підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Тому сплачений судовий збір в розмірі 182,70 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Тернопільської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області № Ф -НОМЕР_1 від 10.02.2015 р. про сплату боргу (недоїмки) на суму 31023 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. Загребельна б. 40 кв. 3 м. Тернопіль, РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 182, 70 ( сто вісімдесят дві грн. 70 коп.)
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 20.07.2015 р.
Головуючий суддя Білоус І.О.
копія вірна
Суддя Білоус І.О.