Справа № 2-а-162/11/1970
"03" березня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Жука А.В., при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1,
представник відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу
за адміністративним позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
про стягнення заборгованості,
Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 122259,00 грн.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 було відкрито скорочене провадження в даній адміністративній справі та надано відповідачу строк для подання заперечень на позовну заяву до 09.02.2011.
Відповідачем у встановлений судом строк заперечень проти позову подано не було.
09 лютого 2011 року на підставі ч. 4 ст. 1832 КАС України у зв'язку із недостатністю повідомлених позивачем обставин в позовній заяві суд прийшов до висновку про неможливість ухвалення законного та обґрунтованого рішення без проведення судового засідання та виклику сторін, про що була винесена ухвала та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився та заперечень на адміністративний позов не подав, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 33, 35 КАС України.
Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому можливо розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 25.05.2000, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію. На обліку в Тернопільській ОДПІ ОСОБА_3 перебуває з 30.05.2000 і відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним станом на момент виникнення податкового боргу та втратив чинність з 01.01.2011 у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України (далі по тексту - Закон №2181) відповідач є платником податків та зобовязаний сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до п. 1.2) частини першої ст. 1 Закону 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.п. б) п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Судом встановлено, що СПДФО ОСОБА_3 в період з 01.07.2008 по 31.12.2008 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а в період з 01.01.2009 по 30.06.2009 перебував на загальній системі оподаткування.
Таким чином, в період з 01.01.2009 по 30.06.2009 на відповідача не поширювалась дія Указу Президента України №Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727 від 03.07.1998.
Відповідно до п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997, який був чинним станом на момент виникнення податкового боргу та втратив чинність з 01.01.2011 у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, зокрема, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Пунктами 9.3, 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Крім того, відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 7.8.1. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковим періодом з податку на додану вартість є один календарний місяць.
У відповідності до п.п. а) п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Тернопільською ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, про що складено акт №5596/17-426/НОМЕР_1 від 09.06.2010.
Від підписання акту відповідач відмовився, що підтверджується Актом відмови від підпису, складеного 10.06.2010.
За наслідками перевірки встановлено, що Відповідач, СПДФО ОСОБА_3 за дванадцять календарних місяців, що передували переходу на загальну систему оподаткування ( з 01.01.2008 по 31.12.2008) одержав 482000,00 гривень виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), та в порушення п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2, п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7, п. 9.4. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»СПДФО ОСОБА_3 занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.01.2010 на загальну суму 79917,00 гривень, та в порушення п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону 2181 СПДФО ОСОБА_3 не подано до органу державної податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість за лютий -грудень 2009 року, січень -березень 2010 року.
За наслідками перевірки органом державної податкової служби винесено податкове повідомлення -рішення №0001161704/0 від 17.06.2010, яким СПДФО ОСОБА_3 нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122259,00 гривень, в тому числі: 79917,00 гривень -основного платежу та 42342,00 гривні -штрафних санкцій.
Зазначене податкове повідомлення -рішення надіслане відповідачу та отримане останнім 29.06.2010, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
14 жовтня 2010 року на адресу відповідача податковим органом надіслано першу податкову вимогу №1/4754/58113 на суму 122259,00 гривень. Зазначена податкова вимога не була вручена відповідачу, у зв'язку із відсутністю СПДФО ОСОБА_3 за зареєстрованою. Адресою, що підтверджується актом про неможливість вручення податкової вимоги від 15.10.2010 №/24-0135/НОМЕР_2.
За наведених обставин податкова вимога №1/4754/58113 від 14.10.2010 розміщена на дошці податкових оголошень згідно реєстру від 15.10.2010.
Згідно з абз. 1.3) частини першої ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначенні Законом визначається сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, загальна сума податкового боргу СПДФО ОСОБА_3 перед бюджетами та державними цільовими фондами становить 122259,00 гривень, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до п.п. 6, 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій віднесено, зокрема: забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, усунувши із судового розгляду все що не має значення для вирішення справи по суті, дослідивши докази в судовому засіданні, суд вважає, що доводи позивача не спростовуються матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,128,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, вул. Київська, 4/89, м. Тернопіль) заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 122259,00 гривень (сто двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок), які перерахувати на р/р 31110029700002 код платежу 14010100 державного бюджету ВДК у м. Тернополі, код одержувача 23588119, банк ГУДКУ в Тернопільській області МФО 838012.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги у порядку і строки, передбачені статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Жук А.В.
копія вірна
Суддя Жук А.В.