Справа № 2-а/1970/699/11
"24" березня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Жука А.В.
при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за
адміністративним позовом ОСОБА_1 Михайлвни
до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області
про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення невиплаченої грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 03.08.1994 до 21.02.2011 року працювала на різних посадах державного службовця, про що свідчать записи її трудової книжки.
21 лютого 2011 року позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за станом здоров'я (у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді) на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України, тобто, за станом здоров'я з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої ст.44 КЗпП України та грошової компенсації за 27 днів невикористаної відпустки відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки», що відображено в трудовій книжці. На звернення позивача до керівництва Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо виплати їй грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, що передбачено статтею 37 Закону України "Про державну службу", відповідач листом №1085/12 від 01.03.2011 року безпідставно відмовив у виплаті заявнику вказаної грошової допомоги. Підставами відмови слугувало те, що пункт 2 частини 1 статті 40 КЗпП України не передбачає виходу на пенсію, а тому державному службовцю не виплачується грошова допомога у розмірі 10 місячних окладів відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну службу" .
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, та просить їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнв, заперечив проти його задоволення та пояснив, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. Однак ОСОБА_1 припинила перебування на державній службі на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, а отже не має права на отримання грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що публічно-правовий спір між сторонами виник з приводу захисту порушеного права державного службовця на отримання соціальної гарантії передбаченої статтею 37 Закону України "Про державну службу", а заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 03.08.1994 працювала на різних посадах державного службовця, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с.9 - 17). Стаж роботи позивача на державній службі становив 26 років 7 місяців 16 днів, а загальний трудовий стаж 36 років 2 місяці 24 дні.
21 лютого 2011 року наказом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 14-0 від 18.02.2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення військовослужбовців на підставі п.2 ч. 1 ст.40 КЗпП України в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої ст.44 КЗпП України.
ОСОБА_1 на момент звільнення досягла віку, який гарантував їй достроковий вихід на пенсію. 22.02.2011 управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», що підтверджується розпорядженням №800598 від 03.03.2011.
Зазначені обставини підтверджуються наявними в справі документами та не заперечуються сторонами по справі.
В силу частини 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
24 лютого 2011 року позивач письмово звернулась до відповідача з проханням виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів .
Відповідач, листом від 01.03.2011 року №1085/12 (а.с.21) повідомив позивача, що законні підстави для виплати їй грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів відсутні, посилаючись на ту обставину, що грошова допомога у розмірі 10 посадових окладів виплачується при розірванні трудового договору у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Оскільки позивач був звільнений за п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, у відповідача не було законних підстав для виплати позивачеві зазначеної грошової допомоги. Натомість, на підставі статті 44 КЗпП позивачу має виплачуватися вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку, що і було зроблено.
Відповідно до статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” (у редакції чинній станом на момент звільнення позивача), особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Оскільки в преамбулі Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, суд дійшов висновку, що норма, викладена у статті 21 зазначеного закону, повинна застосовуватися також у разі призначення пенсій відповідно до Закону України „Про державну службу”.
Відповідно до матеріалів справи, що не заперечується представниками сторін, позивачу призначена пенсія по віку відповідно до Закону України «Про державну службу»з 22.02.2011 року.
В силу ж частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як статтею 44 КЗпП, так і іншими нормами закону. Так. зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за статтею 44 КЗпП, а згідно зі статтею 37 Закону „Про державну службу”.
На підставі частини 2 статті 37 Закону України „Про державну службу”, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Окрім того, як вбачається з листа Міністерства праці та соціальної політики України "Щодо виплати грошової допомоги", який було надіслано для використання в роботі Пенсійному фонду України 17.02.2010 (а.с. 22 -23), виплата грошової допомоги за нормою 37 Закону України "Про державну службу" пов'язана з двома умовами: 1) вихід на пенсію; 2) стаж державної служби не менше 10 років. Інших додаткових умов для отримання цієї грошової допомоги законом не встановлено. Таким чином, права на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів мають і особи які вийшли на пенсію достроково, згідно статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", за наявності стажу державної служби 10 років.
З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через звільнення останнього за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Посилання відповідача на те, що підставою для звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію також суд вважає необґрунтованими, оскільки виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів законодавець пов'язує насамперед з виходом державного службовця на пенсію, а не з підставами припинення трудового договору.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України „Про державну службу”, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
Проаналізувавши норми статті 36 Кодексу законів про працю України, статті 30 Закону України „Про державну службу” можна зробити висновок про те, що немає такої окремої підстави припинення трудового договору та державної служби, як вихід особи на пенсію.
Тому суд вважає, що для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів визначальним є факт виходу державного службовця на пенсію та припинення ним трудових відносин.
Використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення її соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.
У даному випадку позивач фактично припинла трудові відносини з відповідачем, потім звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі із документами, необхідними для призначення пенсії державного службовця, а після призначення їй відповідної пенсії звернулась до відповідача із заявою від 24.02.2011 про виплату їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в якій зазначила про вихід на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу".
Підстава звільнення позивача зі служби в даному випадку, не має значення для вирішення питання щодо виплати грошової допомоги. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2009 року в справі № К-22972/07.
Крім того, із витягу з трудової книжки та інших матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з посади у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає виконанню службових обов'язків, п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої ст.44 КЗпП України.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав жодних належних доказів, якими б підтверджувалася правомірність його відмови у виплаті позивачеві грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем не дотримані, а отже позивачу було неправомірно відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державу службу», в зв'язку з чим позовні вимоги щодо виплати позивачу грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно довідки №17 від 04.03.2011 виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області розмір посадового окладу ОСОБА_1М на день звільнення складав 1015,00 гривень.
Таким чином, ОСОБА_1 має всі правові підстави для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, що становить 10150,00 гривень.
За наведений обставин суд вважає, що невиплатою передбаченої Законом України «Про державну службу»матеріальної допомоги відповідачем порушено права ОСОБА_1, які підлягають захисту в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 51,70,71,79,86,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 10150,00 гривень (десять тисяч сто п'ятдесят гривень 00 копійок) невиплаченої грошової допомоги при звільнені.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги у порядку і строки, передбачені статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
(постанова виготовлена в повному обсязі 28.03.2011р.)
Головуючий суддя Жук А.В.
копія вірна
Суддя Жук А.В.