Справа № 2-а-3466/10/1970
"15" листопада 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
судді Жука А.В.
при секретарі Порплиці Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу
за участю:
представника позивача: не з'явився;
представника відповідача: ОСОБА_1
за позовом Управління праці та соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації
до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області
про скасування постанови про накладення штрафу
Управління праці та соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації звернулося до суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області про скасування постанови №ВП21133362 від 11.10.2010 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк в розмірі 340,00 гривень.
Позивач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд позовної заяви за відсутності представника позивача. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в повному обсязі рішення Кременецького районного суду не виконано з поважних причин, а саме через відсутність цільових коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік. Суду надано довідку, згідно якої ОСОБА_2 нараховано допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 4098,79 гривень за період з 11.07.2007 по 31.12.2007.
Представник відповідача в судовому засіданні подав заперечення на адміністративний позов та просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю, та вказав, що позивачем не було вжито передбачених Законом України «Про виконавче провадження»заходів для виконання виконавчого листа №2-а-993 від 08.12.2009 Кременецького районного суду. При цьому державний виконавець при її виконанні діяв у межах своєї компетенції і в передбачений Законом України «Про виконавче провадження»спосіб. Позивачем не було вчинено необхідних дій для виконання рішення суду, тому і було прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.
Заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні відповідача знаходиться виконавчий лист №2-а-993 від 08.12.2009 Кременецького районного суду, у якому вказано: «Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Кременецької РДА здійснити перерахунок отриманої ОСОБА_2 допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 11.07.2007 по 31.12.2007 та виплатити дану допомогу».
Державним виконавцем 06.09.2009, на виконання рішення суду було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП21133362, отримання якої позивач не заперечує. Вказаною постановою визначено боржнику добровільно до 13.09.2010 виконати рішення суду.
За невиконання рішення суду у встановлений строк, державним виконавцем Муликом П.І. постановою від 11.10.2010р. №ВП21133362 накладено на управління ПСЗН Кременецької РДА штраф в розмірі 340,00 гривень.
Управління ПСЗН Кременецької РДА частково виконало рішення Кременецького районного суду, здійснивши нарахування ОСОБА_2 допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 11.07.2007 по 31.12.2007, що підтверджується довідкою, доданою позивачем до позовної заяви.
Відповідно до ст.76 Закону України «Про виконавче провадження»після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Відповідно до ст.4, 5 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»позивач являється розпорядником бюджетних коштів, щодо виплат допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Відповідно до вимог п.5 ст.51. глави 8 розділу ІІ Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Виплата допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у 2007році визначалась ЗУ «Про державний бюджет на 2007рік», тому позивач, як розпорядник коштів не мав можливостей для проведення додаткових виплат на виконання рішень судів, оскільки державним бюджетом не передбачено коштів на дані цілі. В статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип цільового використання бюджетних коштів -бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Також п.1 ст.23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Тому, суд вважає, що позивач позбавлений можливості виконати в повному обсязі постанову Кременецького районного суду від 30.06.2009 по справі №2-а-993 , без виділення додаткових коштів на вказані цілі.
У 2007 році нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводилася в розмірах , визначених статтею 56 Закону України " Про Державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та поховання" за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб, та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб , у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.
Використовувати кошти, призначені для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у 2009, 2010 роках для забезпечення виконання рішень судів, управління немає законних підстав, оскільки цим самим порушиться конституційне право осіб, які мають право на отримання вказаної допомоги в поточному році. Ці кошти призначені виключно для поточних виплат у 2009, 2010 роках і за їх рахунок не можна покривати виплату допомоги за 2007 рік.
Згідно із ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетному Кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до ст.87 ЗУ «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб -від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника -юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Враховуючи вищенаведене, при винесенні постанови про накладення штрафу №ВП21133362 від 11.10.2010 державний виконавець неправомірно не врахував поважної причини -ненадання відповідачеві коштів призначених на цілі, щодо стягнення недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»за період з 11 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Отже, судом не встановлено, а відповідачам не доведено вини позивача у невиконанні у встановлений державним виконавцем термін рішення суду без поважних причин.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 51,70,71,79,86,128,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області про накладення штрафу №ВП21133362 від 11.10.2010 -скасувати.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги у порядку і строки, передбачені статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Жук А.В.
копія вірна
Суддя Жук А.В.