Справа № 2-а/1970/3140/11
"30" грудня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
судді Жука А.В.
при секретарі судового засідання Шаблій Ю.П.
за участю:
представник позивача: ОСОБА_1;
представник відповідача -управління ПФУ в м. Тернополі -не з'явився;
представник третьої особи -УДКС в м. Тернополі: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до відповідача: управління Пенсійного фонду України в м Тернополі;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: управління державної казначейської служби в місті Тернополі Тернопільської області
про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, суд -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, відділу Державної автомобільної інспекції Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та стягнення з управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі через Головне управління Державного казначейства України в Тернопільській області на користь позивача 3336,35 гривень примусово сплаченого збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на думку позивача він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а отже не повинен був сплачувати збір до пенсійного фонду при купівлі автомобіля.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.11.2011.
14 листопада 2011 року розгляд справи було відкладено на 23.11.2011 у зв'язку із неявкою представника відповідача -Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі.
У зв'язку із перебуванням головуючого по справі -судді Загорського О.О. на стаціонарному лікуванні судові засідання 23.11.2011, 01.12.2011 та 13.12.2011 не відбулись у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 21.12.2011.
В судовому засіданні 21.12.2011 позивач відмовився від позовних вимог до УДАІ УМВС України в Тернопільській області та відмову було прийнято судом. З метою подання сторонами додаткових доказів у судовому засіданні було оголошено перерву до 29.12.2011.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду №2-а-1970/3140/11 від 27.12.2011 на підставі п. 3.1.7 Положення «Про автоматизовану систему документообігу суду»та в порядку визначеному ст. 15-1 КАС України проведено перерозподіл та передано справу для розгляду при головуванні судді Тернопільського окружного адміністративного суду Жук А.В.
Ухвалою від 28.12.2011 дану справу було прийнято до провадження суддею Жук А.В.
Судове засідання призначене на 29.12.2011 було відкладено на 30.12.2011 у зв'язку з неявкою представника відповідача -ГУДКУ в Тернопільській області.
В судовому засіданні 30.12.2011 за клопотанням відповідача -ГУДКУ в Тернопільській області, відповідно до повідомлення про державну реєстрацію припинення юридичної особи від 27.12.2011 було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача -ГУДКУ в Тернопільській області замінено на Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області та за клопотанням ГУ Державної казначейської служби в Тернопільській області, за згодою позивача замінено неналежного відповідача -ГУ Державної казначейської служби в Тернопільській області на належного відповідача -Головне управління Державної казначейської служби України в м. Тернополі Тернопільської області.
В судовому засіданні 30.12.2011 позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні заявленого позову, просили позов задовольнити.
В судовому засіданні 30.12.2011 представник Головного управління Державної казначейської служби в м. Тернополі Тернопільській області проти задоволення позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити.
Представник управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в судове засідання 30.12.2011 не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до частикового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем згідно договору купівлі-продажу від 15.03.2011 було придбано автомобіль „Fiat Doblo Combi 1.4 bn”, бежевого кольору, у продавця ТОВ «Мотор -Центр «Галичина», вартістю 133454,00 гривні (а.с. 5- 7).
При реєстрації даного автомобіля в органах ДАІ позивач сплатив збір до пенсійного фонду з відчуження автомобіля в сумі 3336,35 гривень, що підтверджується квитанцією №1699.506.11 від 15.03.2011 (а.с. 8).
Відповідно до п.15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 (надалі по тексту -Порядок сплати збору), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м.Києві та м.Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Як вбачається з довідки управління Державного казначейства України в м. Тернополі №10 від 21.12.2011 кошти в сумі 3336,35 гривень, сплачені ОСОБА_3 15.03.2011 згідно квитанції №1699.506.11 як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобілів зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 24140300 на бюджетний рахунок 31216224700002 (а.с. 67).
Пунктом 7 статті 1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі по тексту -Закон №400) визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Таким чином, на підставі Закону №400 обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадках відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Проте, відповідно до п. 12 Порядку сплати збору платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі даних автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно чинним законодавством).
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правових актів Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01.11.1996 №9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Отже, враховуючи існуючу розбіжність та невідповідність між п. 7 ст. 1 Закону №400 та п. 12 Порядку сплати збору, які регулюють одні і ті ж правовідносини, суд приходить до переконання про необхідність застосовувати в даному випадку правові норми Закону №400, як нормативно -правового акту, який має вищу юридичну силу.
Разом з тим, відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України №226 від 10.12.2002 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (ОСОБА_4.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
На виконання зазначених вимог Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів позивач 09.08.2011 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3335,35 копійок (а.с. 9).
Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі своїм листом №17249/02 від 09.08.2011 відмовило ОСОБА_3 у задоволенні заяви про повернення помилково або надміру сплачених коштів до бюджету (а.с. 10-11).
Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно вимог ст. 11 КАС України Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач в даному випадку не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та оскільки, примусово сплачений збір перерахований до державного бюджету, а контролюючим органом є Пенсійний фонд України, суд приходить до переконання про необхідність часткового задоволення позову в частині повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, проте з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача позов в цій частині слід задовольнити шляхом зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі Тернопільської області оформити та видати ОСОБА_3 подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів в сумі 3336,35 гривень, сплачених згідно квитанції №1699.506.11 від 15.03.2011.
В частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій УПФУ в місті Тернополі Тернопільської області та позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Тернополі Тернопільської області, то суд вважає, що позивачем не наведено достатніх та допустимих доказів протиправності дій відповідачів, в зв'язку з чим в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 11,35,70,71,79,86,128,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі Тернопільської області оформити та видати ОСОБА_3 (вул. Лепкого, 7/6, м. Чортків Тернопільської області) подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів в сумі 3336,35 гривень, сплачених згідно квитанції №1699.506.11 від 15.03.2011.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги у порядку і строки, передбачені статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
(постанова виготовлена в повному обсязі 05.01.2012 року)
Головуючий суддя Жук А.В.
копія вірна
Суддя Жук А.В.