Копія
10 листопада 2011 р. Справа № 2a-1870/7311/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Бабаніної О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Зарічного відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зобов'язання зняти арешт з майна,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернулося публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі по тексту - позивач, ПАТ "ОТП Банк") з позовом до Зарічного відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, (далі по тексту відповідач - Зарічний ВДВС СМУЮ), відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі по тексту - ВДВС СМУЮ), в якому просить суд зобов'язати Зарічний відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зняти арешт з квартири, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 65 Б, № 35 та перебуває в іпотеці ПАТ "ОТП Банк"; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зняти арешт з квартири, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, буд.77Б та перебуває в іпотеці ПАТ "ОТП Банк". Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що майно, на яке накладено арешт, було передано в іпотеку ПАТ "ОТП Банк", у зв'язку з чим позивач не може скористатися своїм правом заставодержателя та отримати задоволення своїх вимог до боржника за кредитним договором за рахунок заставленого майна.
Відповідачі, свою позицію обґрунтовують тим, що в порядку ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” у разі відсутності/недостатності/ коштів на рахунках боржника державний виконавець звертає стягнення на рухоме та нерухоме майно боржника. А також, на момент опису майна у державного виконавця були відсутні відомості, у тому числі іпотечний договір, інформація про виконання кредитного договору забезпеченого іпотекою боржником.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову не заперечували.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Згідно з частиною 3 статті 112 КАС України у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору № МL-C00/438/2008 від 04.03.2008 року ЗАТ “ОТП Банк” (правонаступником якого є позивач), надало ОСОБА_4 кредит в сумі 59143,82 швейцарських франка на термін до 04.03.2031 року (а.с.13-14).
В забезпечення кредитного договору ОСОБА_4 було надано в іпотеку позивачеві квартири, які знаходиться за адресами: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 65 Б, № 35; м.Суми, вул. Ковпака, буд. 77 Б; м. Суми, вул. Глінки, буд. 7, № 1.
Варто зазначити, що в Державний реєстр обтяжень нерухомого майна, у зв'язку з укладенням договору іпотеки були внесені записи про обтяження спірного майна (а.с.29).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на вказане майно було накладено ряд арештів, записи про які були включені до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, після внесення запису про обтяження на підставі вказаного договору іпотеки (а.с.73-74).
Згідно ст. 8 Закону України “Про виконавче провадження” сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Позивач не є стороною зазначених виконавчих проваджень, тому правомірно звернувся з позовом до адміністративного суду.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до статті 32 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України “Про виконавче провадження”, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України “Про виконавче провадження”, звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконання допускається лише у разі, коли виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, а також якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Тобто, положення вказаної статті визначають порядок та допустимість звернення стягнення на заставлене майно боржника в порядку примусового виконання для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями лише у конкретно визначених випадках, та в свою чергу не забороняє здійснювати опис та накладати арешт на майно, що перебуває в заставі, в тому числі для забезпечення задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому, даному зверненню повинно передувати такі обставини, зокрема: виникнення права застави після винесення рішення про стягнення з боржника коштів. В даному ж випадку, право на заставлене майно, щодо якого проведено виконавчі дії накладенню арешту, у позивача - ПАТ “ОТП Банк” виникло на підставі кредитного договору від 04.03.2008, тобто до винесення постанови державним виконавцем про арешт майна ОСОБА_4
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України “Про виконавче провадження” про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо про те, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Враховуючи, що право на заставлене майно у позивача виникло раніше винесених постанов державними виконавцями про арешт майна ОСОБА_4, на переконання суду, позивач наділений переважним правом задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна, однак, наявність зареєстрованих публічних обтяжень відповідачами фактично унеможливлює використання ПАТ “ОТП Банк” свого права як іпотекодержателя.
Згідно ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Враховуючи визнання позову відповідачами, встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що внесенням записів до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна та накладенням арешту на спірні квартири, відповідачами було обмежено реалізацію права позивача, передбаченого ст. 54 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 112, 136, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Зарічного відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зобов'язання зняти арешт з майна - задовольнити.
Зобов'язати Зарічний відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 65 Б, кв. 35.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зняти арешт з квартири, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, буд.77Б.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складений 14.11.2011 року.
Суддя (підпис) С.О. Бондар
З оригіналом згідно
Суддя С.О. Бондар