15 липня 2015 року 16 год. 35 хв. Справа № 817/1675/15 м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання - Єрмошкіної Л.І.; позивача - ОСОБА_1; представника позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 03 липня 2015 року); представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Рівненській області про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності і наказу по особовому складу, та поновлення на попередній посаді.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Управління МВС України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 13.05.2015 та наказ по особовому складу №174 о/с від 02.06.2015; поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, не було. Позивач зазначає, що ним ніяким чином не допущено порушень Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС №1050-2012, ОСОБА_3 поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012, та частини 2 статті 5 Закону України «Про міліцію», про що зазначено у спірних наказах.
Ухвалою судді від 15.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 15.07.2015 прибув позивач та його представник, підтримали заявлені позовні вимоги, та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову, та вказав, що 22.04.2015 до УМВС надійшла скарга ОСОБА_4 щодо неналежного виконання своїх службових обов'язків працівником спецлінії «102». Наказом УМВС від 27.04.2015 №823 за даним фактом призначено службове розслідування. За наслідками проведеного службового розслідування наказом УМВС від 13.05.2015 №989 ОСОБА_1 визнано таким, що порушив службову дисципліну, за що на нього накладене дисциплінарне стягнення «звільнення з посади». Порушення службової дисципліни, допущене ОСОБА_1, полягає в порушенні Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС №1050-2012, ОСОБА_3 поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012, та частини 2 статті 5 Закону України «Про міліцію». 02.06.2015 наказом УМВС №174 о/с (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС та, за його власноручно поданим рапортом, призначено на посаду слідчого СВ Рівненського МВ УМВС з посадовим окладом 800 грн., надбавкою за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% (за посадою інспектора чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС посадовий оклад становить 650 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 %.). Посилаючись на наведені вище доводи, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки спірні накази є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 15.07.2015.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 проходить службу в органах внутрішніх справ з квітня 2006 року та має спеціальне звання «Майор міліції», та перебував на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області.
До Управління МВС України в Рівненській області 22.04.2015 надійшла скарга громадянина ОСОБА_4 (а.с. 38) щодо неналежного виконання службових обов'язків працівниками спецлінії «102».
Наказом начальника Управління МВС України в Рівненській області від 27.04.2015 №823 (а.с. 30) зобов'язано штаб УМВС провести службове розслідування за даним фактом.
За результатами службового розслідування складено Висновок службового розслідування по факту неналежного виконання службових обов'язків працівниками спецлінії «102» від 13.05.2015 (далі іменується - Висновок) (а.с. 32), відповідно до якого рекомендовано звільнити позивача з посади за порушення службової дисципліни, що виразилася у порушенні вимог Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії» №1050 від 19.11.2012 (далі іменується - Інструкція №1050); Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження ОСОБА_3 поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України» №155 від 22.02.2012 (далі іменується - ОСОБА_3 №155); частини другої статті 5 Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» (далі іменується - Закон України №565-XII).
Наказом від 13.05.2015 №989 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача звільнено з посади інспектора-чергового чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області (а.с. 36).
Наказом від 02.06.2015 №174 о/с «По особовому складу» призначено майора міліції ОСОБА_1 (М-222207) слідчим слідчого відділу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, звільнивши його з посади інспектора-чергового чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області (а.с. 37).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних наказів, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.
Зі змісту звернення заявника ОСОБА_4 (Урядова гаряча лінія 0-800-507-309) вбачається, що він 21.04.2015 з 12:15 по 13:15 намагався додзвонитись на спецлінію «102» з повідомленням про вчинення кримінального злочину; на четвертий раз слухавку взяла жінка, яка припинила розмову, коли заявник почав казати суть питання; згодом заявнику декілька разів телефонували з номеру: НОМЕР_1, розмовляв чоловік, який звинуватив заявника у пияцтві та пообіцяв, що вчинить йому фізичну розправу; заявник впевнений, що це був працівник міліції.
При чому, у скарзі заявник ОСОБА_4 відмовився уточнити, який саме стався злочин.
Під час слухання справи встановлено, що жінкою, на яку вказував скаржник, була ОСОБА_5 - інспектор-черговий, якому відповідно до Наказу від 13.05.2015 №989 оголошено сувору догану за порушення службової дисципліни.
Як слідує зі змісту Висновку, під час проведення службового розслідування встановлено, що скаржник телефонував на спецлінію «102» та повідомив про процвітання в Одеській юридичній академії поборів. Вказане повідомлення прийняла саме ОСОБА_5, яка перебувала у складі добового наряду спецлінії «102». Лейтенант міліції ОСОБА_5 у порушення Інструкції №1050 повідомлення ОСОБА_4 до кінця не вислухала, не встановила дані заявника та конкретні обставини кримінального правопорушення, про яке хотів повідомити заявник. У подальшому, скаржник підтвердив, що його син навчається в Одеській юридичній академії, але конкретних даних про побори та осіб, які їх здійснюють у вказаному навчальному закладі, у нього немає і він не бажає надавати з даного приводу будь-яких письмових пояснень і конкретно нічого сказати не може. Тому, не бажає реєструвати повідомлення для проведення по ньому перевірки чи досудового розслідування.
Також, у Висновку вказано, що о 12:28 ОСОБА_4 повторно зателефонував на спецлінію «102» та почав висловлювати своє незадоволення з приводу того, що він не може подати повідомлення до міліції. Вказане повідомлення прийняв позивач, який на думку відповідача, під час розмови зі скаржником спровокував його на конфлікт та перевів розмову на теми, що не стосуються службової діяльності, що у подальшому призвело до подання останнім скарги на Урядову гарячу лінію. Також, встановлено, що позивач після цього телефонував скаржнику з службового мобільного телефону. Як пояснив позивач, він намагався встановити причину звернення ОСОБА_4 до міліції, але не зміг цього зробити, оскільки скаржник не бажав спілкуватися.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №1050, джерелом інформації про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій, що надходить до органу внутрішніх справ, уповноваженого розпочати досудове розслідування, є: повідомлення будь-яких осіб та самостійно виявлені слідчим або іншою службовою особою органів внутрішніх справ з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень; повідомлення будь-яких осіб, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення.
За приписами пункту 2.1 Інструкції №1050, прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особистості заявника, здійснюється цілодобово негайно тим органом внутрішніх справ, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, або самостійне виявлення слідчим або іншою службовою особою органу внутрішніх справ з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Такі дії проводяться уповноваженими працівниками чергових частин, а саме: головним інспектором - черговим, старшим інспектором - черговим з особливих доручень, старшим інспектором - черговим чергової частини МВС України, старшим інспектором - черговим, інспектором черговим, помічником чергового чергової частини Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України (далі - ГУБОЗ МВС України), помічником начальника чергової частини (відділу) - оперативним черговим, старшим інспектором - черговим, інспектором - черговим чергової частини ГУМВС, УМВС, інспектором - черговим, помічником чергового чергової частини Управління боротьби з організованою злочинністю (далі - УБОЗ), помічником начальника чергової частини - оперативним черговим, старшим інспектором - черговим, інспектором - черговим, помічником оперативного чергового чергової частини районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) внутрішніх справ, працівниками інших структурних підрозділів, призначеними підмінними черговими в установленому порядку, та оператором телефонної лінії «102» або іншою службовою особою.
Повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, отримані оператором телефонної лінії «102», вносяться до окремого робочого зошита, в якому зазначаються відомості про дату та час надходження повідомлення, хто повідомив (П.І.Б., місце проживання/місцезнаходження, телефон), короткий зміст заяви. Уся отримана інформація про кримінальні правопорушення та інші події після її внесення до робочого зошита відразу передається до відповідних районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) (далі - органи внутрішніх справ) для реагування, про що робиться відмітка у робочому зошиті (кому передано повідомлення, номер реєстрації в журналі ЄО органу внутрішніх справ).
Позивач пояснив, що інформація за зверненням громадянина ОСОБА_4 не вносилася до такого робочого зошита, оскільки при розмові з позивачем скаржник не повідомляв про злочин.
Відповідно до частини першої статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За клопотанням відповідача судом долучено до матеріалів справи в якості доказу диск із записами розмов чергового (позивача) чергової частини та громадянами, що телефонували на спецлінію «102» (а.с. 60).
При дослідженні даного доказу встановлено, що аудіо запис №15 (трек №15) стосується розмови позивача із скаржником ОСОБА_4 Так, розмова розпочалась зі слів позивача: «Міліція. Слухаю», на що скаржник відповів неодноразовими запитаннями, чому він не може так довго додзвонитися до міліції. На дані запитання скаржника позивач відповів, що скаржник не один такий, хто звертається до міліції, на що скаржник заявив, що «за 10 хвилин Путін може бути вже у Рівному, і міліцію треба гнати (нецензурна лексика) віниками».
Зі змісту розмови вбачається, що громадянин ОСОБА_4 не повідомляв позивача, як чергового спецлінії «102», про будь-який злочин.
Відповідно до інформації з Деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам (а.с. 42), 21.04.2015 о 12:31 з мобільного телефону НОМЕР_1 був здійснений дзвінок на мобільний телефон НОМЕР_2. У судовому засіданні представник відповідача та позивач підтвердили, що мобільний телефон з номером НОМЕР_1 являється службовим телефоном правоохоронного органу, а номер мобільного телефону НОМЕР_2 належить скаржнику ОСОБА_4
З даного приводу позивач пояснив, що після короткої розмови з громадянином ОСОБА_4, який не повідомив про будь-який злочин та поклав слухавку, він зателефонував скаржнику зі службового мобільного телефону з метою встановлення причин звернення до міліції. Проте, скаржник відмовився спілкуватись.
У Висновку зазначено, що факт здійснення позивачем погроз фізичною розправою громадянину ОСОБА_4 не встановлено, оскільки фіксація розмов по службовому мобільному телефону не здійснюється.
Зі змісту Висновку також вбачається, що 30.04.2015 до УМВС України поступила скарга громадянки ОСОБА_6, жительки м. Рівне щодо нетактовного спілкування із нею оператора спецлінії «102», що відбулось 29.04.2015. З дозволу начальника УМВС за скаргою ОСОБА_6 службове розслідування окремо не призначалось, оскільки порушення службової дисципліни було фактично аналогічним, непрофесійне та некоректне спілкування з громадянами. На вимогу ОСОБА_6 представитись ОСОБА_1 у порушення вимог частини 2 статті 5 Закону України «Про міліцію» категорично відмовився називати своє прізвище та посаду, розмову із заявницею почав вести на підвищених тонах, чим спровокував конфлікт із останньою, не встановив причини звернення до міліції, у результаті чого вона припинила розмову із ним. Таким чином, по факту нетактовного спілкування з громадянкою ОСОБА_6 письмове пояснення у ОСОБА_1 не відбиралося, оскільки даний факт лише підтвердив порушення ним службової дисципліни, ніс ознайомчий характер та службове розслідування окремо не призначалось.
З приводу включення до Висновку інформації щодо скарги громадянки ОСОБА_6, позивач зазначив, що відповідач не мав жодних правових підстав для надання оцінки скарги громадянки ОСОБА_6 в межах службового розслідування за скаргою ОСОБА_4
Суд погоджується з такими доводами позивача та зазначає наступне.
Правовим актом, що визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні, є Наказ Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» (далі іменується - Інструкція №230).
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
За правилами підпункту 2.2.1. пункту 2.2 Інструкції №230, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.
Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку (пункт 2.5 Інструкції №230).
Згідно пункту 2.6 Інструкції №230, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що єдиною підставою для призначення службового розслідування була скарга громадянина ОСОБА_4 щодо неналежної, на його думку, поведінки працівників спецлінії «102», що також вбачається зі змісту оскаржуваного Наказу від 27.04.2015 «Про призначення службового розслідування».
В матеріалах справи наявний Рапорт заступника начальника штабу - начальника чергової частини УМВС України в Рівненській області підполковника міліції ОСОБА_7 від 12.05.2015, адресований начальнику УМВС України в Рівненській області ОСОБА_8 (а.с. 43), де зазначено, що на розгляді у ОСОБА_7 перебуває скарга громадянки ОСОБА_6 від 29.04.2015 про неадекватне спілкування з нею 29.04.2015 працівника спецлінії «102» УМВС України в Рівненській області, яка надійшла 30.04.2015; одночасно відповідно до Наказу №873 проводиться службове розслідування за скаргою громадянина ОСОБА_4 за фактом порушення ОСОБА_1 службової дисципліни; враховуючи викладене, ОСОБА_7 просив надати оцінку скарзі громадянки ОСОБА_6 при обранні дисциплінарного стягнення, за результатами вже призначеного службового розслідування за скаргою ОСОБА_4
Відтак, відповідач не мав правових підстав для включення до Висновку інформації щодо скарги громадянки ОСОБА_6, яка надійшла до правоохоронного органу 30.04.2015 (а.с. 44), оскільки скарга ОСОБА_6 не була підставою для призначення службового розслідування. Окрім того, відповідно до вказаного вище Рапорту від 12.05.2015, ОСОБА_7 просив начальника УМВС в Рівненській області лише взяти до уваги при обранні міри дисциплінарного стягнення вказану інформацію по скарзі громадянки ОСОБА_6
Відповідно до підпункту 6.1.5 пункту 6.1 Інструкції №230, начальник, який призначив проведення службового розслідування (у даному випадку начальник УМВС України в Рівненській області ОСОБА_8В.) має право під час розгляду висновку службового розслідування перед його затвердженням в межах строку, який установлений для проведення службового розслідування, давати доручення щодо додаткової перевірки фактів і обставин, які раніше не були відомі або не враховані при проведенні службового розслідування, а також щодо доопрацювання висновку службового розслідування.
З матеріалів справи вбачається, що начальник УМВС України в Рівненській області ОСОБА_8 перед затвердженням Висновку (дата затвердження - 13.05.2015) не давав доручення щодо додаткової перевірки фактів і обставин, які раніше не були відомі або не враховані при проведенні службового розслідування, натомість затвердив Висновок із вже викладеною інформацією щодо скарги ОСОБА_6
Зважаючи на наведені вище встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено норм пункту 2.1 Інструкції №1050, оскільки під час розмови зі скаржником по спецлінії «102» останнім не повідомлялось про вчинення кримінального правопорушення, а факт наявності будь-яких погроз зі сторони позивача скаржнику не доведено та не зафіксовано.
Суд зазначає, що даний Рапорт складено 12.05.2015, натомість Висновок оформлено вже на наступний день - 13.05.2015.
Відповідачем безпідставно зазначено в оскаржуваному наказі про порушення позивачем статті 5 Закону України №565-XII, з огляду на наступне.
Як свідчить Висновок, при прийнятті повідомлення на спецлінію «102» від громадянки ОСОБА_6, позивачем не названо прізвище та посаду на її вимогу.
Статтею 20 Закону України №565-XII визначено, що працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції.
При звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт (стаття 5 Закону України №565-XII).
З матеріалів справи вбачається, що позивач жодним чином не звертався до громадянки ОСОБА_6, натомість остання відмовилась повідомляти про злочин та поклала слухавку. Висновком жодним чином не підтверджено та не доведено, що позивач будь-яким чином спровокував конфлікт з громадянкою ОСОБА_6
Відтак, окрім відсутності у відповідача правових підстав для включення до Висновку інформації за скаргою ОСОБА_6, також відповідачем не відібрано у позивача жодних пояснень щодо скарги ОСОБА_6, що є порушенням підпунктів 6.3.1, 6.3.2 пункту 6.3 Інструкції №230.
Спірний наказ від 13.05.2015 №989 містить посилання на порушення позивачем ОСОБА_3 №155. Так, у вказаному наказі не вказано, у чому конкретно полягали порушення позивачем ОСОБА_3 №155, з посиланням на відповідні норми, що унеможливлює встановлення конкретного складу дисциплінарного проступку, зокрема, тяжкості проступку, обставин його вчинення, ступеня вини позивача, що був би підставою для застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади.
Суд зазначає, що такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади є одним з крайніх заході дисциплінарного впливу.
Відповідно до статті 1 Закону України від 22.02.2006 №3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі іменується - Закон України №3460-IV), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтю 7 Закону України №3460-IV встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
За правилами статті 2 Закону України №3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 5 Закону України №3460-IV).
Згідно статті 12 Закону України №3460-IV, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни (стаття 14 Закону України №3460-IV).
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Закон України №3460-IV регламентує різні за характером види дисциплінарного стягнення, що дає можливість реалізувати принцип індивідуальної відповідальності особи, шляхом вибору такого стягнення, що більшою мірою відповідає тяжкості проступку та особі винного.
Судом встановлено, що до моменту притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у останнього були відсутні будь-які попередні діючі стягнення.
Такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади, був застосований відносно позивача без урахування оцінки фактичних обставин, попередньої роботи позивача, рівня ставлення позивача до виконуваної роботи, рівня кваліфікації, професійних здобутків.
Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується (частина 1 статті 18 Закону України №3460-IV).
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби (частина 2 статті 18 Закону України №3460-IV).
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу (частина 5 статі 18 Закону України №3460-IV).
На момент розгляду справи, позивача не ознайомлено з наказом від 02.06.2015 №174 о/с «По особовому складу» у встановленому законом порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні накази від 13 травня 2015 року №989 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, та від 02.06.2015 №174 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора-чергового чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.
За приписами пункту 24 Положення №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Зважаючи на те, що обґрунтованих підстав для звільнення позивача не було, останній підлягає поновленню на попередній посаді - інспектора-чергового чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області. Оскільки, спірний наказ винесений 02.06.2015, і саме цей день вважається останнім днем роботи на посаді, тому позивач підлягає поновленню на попередній посаді з 03.06.2015.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в порядку статті 71 КАС України, не доведено правомірності спірних наказів.
Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління МВС України в Рівненській області від 13 травня 2015 року №989 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління МВС України в Рівненській області від 02.06.2015 №174 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора-чергового чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області з 03 червня 2015 року.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області з 03 червня 2015 року - звернути до негайного виконання.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя К.М. Недашківська