22 липня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2303/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Іваненка С.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С. В.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської райдержадміністрації до Державної фінансової інспекції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги, -
24 червня 2015 року Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської райдержадміністрації звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної фінансової інспекції про визнання неправомірними дій при складанні акту ревізії від 13.05.2015 № 01-21/13; скасування пункту 1 вимоги від 03.06.2015 № 01-14/980 "Щодо усунення порушень законодавства".
В судовому засіданні 22.07.2015 усною ухвалою суду Полтавську міжрайонну державну фінансову інспекцію замінено на Державну фінансову інспекцію в Полтавській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується із висновками акту ревізії в частині включення до безпосередніх витрат та оплати послуг інших організацій витрат на постачання комунальних послуг та енергоносіїв, а також із пунктом 1 вимоги від 03.06.2015 № 01-14/980 "Щодо усунення порушень законодавства" в частині відшкодування збитків, завданих загальному фонду районного бюджету на суму 113 190 грн 48 коп.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченнях посилався на обґрунтованість висновків акту ревізії, а також зазначив, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що з 03.03.2015 по 12.05.2015 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської райдержадміністрації за період з 01.09.2012 по 28.02.2015, за результатами якої складено акт від 13.05.2015 № 01-21/13 /а.с. 20-24/.
На підставі вказаного акту ревізії відповідачем прийнято вимогу від 03.06.2015 № 01-14/980 "Щодо усунення порушень законодавства", в пункті 1 якої Полтавська міжрайонна державна фінансова інспекція вимагає від позивача відшкодування збитків, завданих загальному фонду районного бюджету на суму 113 190 грн 48 коп. /а.с. 26-27/.
Позивач не погодився із діями відповідача при складенні акту ревізії та із пунктом 1 вимоги від 03.06.2015 № 01-14/980 "Щодо усунення порушень законодавства" у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносно позовних вимог Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської райдержадміністрації про визнання неправомірними дій відповідача при складанні акту ревізії від 13.05.2015 № 01-21/13, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.
У відповідності до пункту 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550 від 20.04.2006) акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Відповідно до пункту 35 Порядку № 550 від 20.04.2006 результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства, задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.
Однак, висновки контролюючого органу, викладені в акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його права та законні інтереси.
Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті ревізії власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених суб'єктом господарювання порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Суд під час розгляду даної справи враховує позицію Верховного Суду України (постанова від 10.09.2013), згідно якої "дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Отже, предметом оскарження відповідно до статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи."
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача при складенні акту ревізії від 13.05.2015 № 01-21/13 відсутні.
Щодо позовної вимоги про скасування пункту 1 вимоги від 03.06.2015 № 01-14/980 "Щодо усунення порушень законодавства", суд зазначає наступне.
Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №499/2011 від 23.04.2011 (далі - Положення №499/2011 від 23.04.2011) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Підпунктом 4 пункту 4 Положення № 499/2011 від 23.04.2011 передбачено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до пункту 6 Положення №499/2011 від 23.04.2011 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Крім того, Положенням №499/2011 від 23.04.2011 встановлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
З наведених норм вбачається, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, яка розглядається, Держфінінспекція України пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 13.05.2014.
Також, зазначена позиція Верховного Суду України викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року К/800/49198/13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41088413), від 22 жовтня 2014 року № К/800/49198/13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41088413) від 23 жовтня 2014 року № К/9991/64448/12 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41151813,) від 24 липня 2014 року № К/800/22159/13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/40019295), від 02 вересня 2014 року № К/800/17419/13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/40685018), від 25 вересня 2014 року № К/800/19337/14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/40664831), від 01 жовтня 2014 року № К/9991/5496/12 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41012745).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись положеннями статей 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської райдержадміністрації до Державної фінансової інспекції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 27 липня 2015 року.
Суддя С.А. Іваненко