ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
21 липня 2015 року 11 год. 51 хв. Справа № 813/6680/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бігуна Н.Т.,
позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника позивачів - ОСОБА_3,
представника третьої особи - Куця В.В.,
розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ «Львівській завод залізобетонних виробів №2» про скасування акту, зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ «Львівській завод залізобетонних виробів №2» про визнання незаконним і скасування акту про розслідування нещасного випадку на підприємстві від 14.07.2014 року по факту смерті ОСОБА_5, зобов'язання провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5, Н-1.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2014 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено в ухвалах суду, в судовому засіданні 21 липня 2015 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови.
В позовних вимогах позивачі стверджують, що 06.06.2014 р. в період часу між 15-16 год. загинув від ураження електричним струмом - ОСОБА_5 (чоловік ОСОБА_1, батько ОСОБА_2). В цей день, 06.06.2014 р. з 08 год. 00 хв. інженер по енергозабезпеченню ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» ОСОБА_5 виконував свої повсякденні обов'язкі. Він мав відповідну вищу освіту, працював по спеціальності, займав відповідальні посади. Загальний стаж роботи по спеціальності мав 33 роки, а на вказаному підприємстві працював 7,5 роки.
По закінченню робочого дня о 13 год. 00 хв. (робочий день ОСОБА_5 складав 5 год., з 08.00 год. до 13.00 год. відповідно до наказу по заводу від 02.06.2014 р. №34-к ) ОСОБА_5 пішов додому, давати обід своїй хворій матері. Але, після 13 год. йому хтось із керівництва заводу подзвонив на мобільний телефон і терміново викликав на роботу. Він же передзвонив сину ОСОБА_2 між 13.00 год. і 14.00 год. і запитав останнього де він є і чи він зможе побути коло бабусі, бо його викликали на роботу. А вже, біля 16.00 год. старшому сину ОСОБА_2 подзвонили на мобільний телефон із заводу і сказали, що батька вбило електричним струмом.
Для розслідування даного, нещасного випадку, була створена комісія Держгірпромнагляду, яка не об'єктивно підійшла до спеціального розслідування цього нещасного випадку і в своєму акті від 14.07.2014 р. незаконно вказала, що нещасний випадок стався в позаробочий час і по вині самого ОСОБА_5 який був в стані алкогольного сп'яніння. Хоча істині обставини цього випадку комісією так і не були встановлені, зокрема: не вияснені взаємовідносини головного інженера ОСОБА_7 з його підлеглим ОСОБА_5, не встановлено хто саме з працівників заводу дзвонив ОСОБА_5 06.06.2014 р. після 13.00 год. і терміново викликав його на роботу, не з'ясовано чому в порушення п. 44 Постанови КМУ від 30.11.2011 р. №1232 була потреба заводу вже 11.06.2014 р. надсилати запит в Бюро судмедекспертизи про причини смерті ОСОБА_5 і чи перебував він в стані алкогольного сп'яніння, та яким чином ця довідка, вже 20.06.2014 р. була отримана заводом, коли згідно існуючого законодавства, це є компетенцією спеціальної комісії по розслідуванні нещасних випадків на виробництві, яка вже на той час працювала, не встановлено чи хтось протягом дня відсторонював ОСОБА_5 від роботи, комісія не встановила чому ОСОБА_5 прийшов на завод та був смертельно травмований в приміщенні ТП - 610/4 № 658, членами комісії Держгірпромнагляду не прийнято до уваги пояснення сина ОСОБА_2 від 18.07.2014 р. про те що батько подзвонив йому на мобільний телефон між 13.00 та 14.00 год. і запитав де він є, бо його терміново викликали на роботу і треба прийти, щоб побути біля лежачої бабусі, члени комісії не врахували і не прийняли до уваги, при складанні акту, вимоги посадової інструкції ОСОБА_5 якій прямо вказується на те. що він повинен був здійснювати догляд за технічним станом обладнання і забезпечувати його нормальну роботу, комісією не прийнята до уваги і та обставина, що судмедекспертиза встановила, що у ОСОБА_5 виявлена рана на голові від твердого предмета, яку він отримав незадовго до смерті, і в наслідок якої він міг втратити свідомість, не враховано і не прийнято до уваги, що весь одяг ОСОБА_5 був виваляний і порваний, що відмічене в акті судмедекспертизи. В своєму акті спеціального розслідування нещасного випадку від 14.07.2014 р. комісія Держгірпромнагляду неправомірно вказала, що цей нещасний випадок стався після закінчення робочого часу.
Таким чином, члени сім'ї потерпілого вважають, що розслідування спеціальної комісії, щодо причин та обставин загибелі ОСОБА_5 на виробництві є не повним і не об'єктивним.
Відповідач - територіальне управління Держгірпромнагляду у Львівській області вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до теруправління Держгірпромнагляду у Львівській області про визнання незаконним і скасування акту, та зобов'язання вчинити дії необґрунтованими з таких підстав.
Чисельні претензії позивачів пов'язані з нещасним випадком, стосуються безпосередньо роботодавця, органів прокуратури, досудового слідства, тощо. За їх дії відповідач не може нести відповідальність. Зокрема, комісія діяла відповідно до вичерпного переліку обов'язків зазначеному у порядку розслідування, а висловлені в позовній заяві вимоги є бездоказовими.
Без отримання правової оцінки в судовому порядку акту спеціального розслідування форми Н-5, відповідач не вправі вирішувати питання щодо дій, які є безпосередньо похідними від факту визнання чи невизнання чинним, законним і обґрунтованим акту форми Н-5 (дій щодо проведення повторного чи додаткового спеціального розслідування).
У свою чергу, акт форми Н-1 (про пов'язання нещасного випадку з виробництвом) не може базуватися на акті форми Н-5 (про розслідування нещасного випадку на виробництві), який прямо зазначає про відсутність передбачених Порядком розслідування правових підстав для пов'язання нещасного випадку з виробництвом.
За таких обставин у випадку призначення судом повторного (додаткового) розслідування, комісія зі спеціального розслідування у іншому складі матиме законні підстави приймати рішення знову ж таки виключно на підставі закону і керуючись Порядком розслідування. А отже - зовсім не виключено, що її висновки будуть принципово відрізнятись від рішення первинної комісії.
Просить суд відмовити у позовній заяві повністю за її безпідставністю, у зв'язку з не доведенням позивачами обставин, якими вони обґрунтовували свої позовні вимоги, та не наданням належних доказів на їх підтвердження.
Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ПАТ «Львівській завод залізобетонних виробів №2» в наданих суду поясненнях зазначає, що з матеріалів та обставин з'ясованих під час розслідування не вбачається наявність доказів на підтвердження позовних вимог, що стало б підставою для їх задоволення.
В судовому засіданні позивачі і їх представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник третьої особи щодо позову заперечив.
Відповідач явку представника в судове засідання 21 липня 2015 року не забезпечив, хоча у встановленому порядку був повідомлений про дату, час і місце його проведення.
Вивчивши доводи позивачів, заперечення відповідача і третьої особи, дослідивши надані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спірки по суті, заслухавши покази свідків, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Згідно акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку що стався 06 червня 2014 року о 16 год. 15 хв. На ПАТ «Львівській завод залізобетонних виробів №2» комісія утворена наказом від 10 червня 2014 року № 545 територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області повела в період з 10 червня 2014 року по 14 липня 2014 року спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався в ТП-6/0,4 № 658 на ПАТ «Львівській завод залізобетонних виробів №2».
Комісія дійшла до висновку про те, що ОСОБА_5 був смертельно травмований перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в неробочий час та невиконуючі завдань роботодавця, тому нещасний випадок не визнається пов'язаним з виробництвом та не підпадає під дію пункту 15 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
В подальшому, листом від 22.08.2014 року № 1/06-10/2162 відповідач повідомив позивача (на заяву від 06.08.2014 року) про відмову в проведенні повторного розслідування нещасного випадку.
Позивачі незадоволені результатами роботи комісії, а тому звернулись до суду за захистом своїх прав.
З огляду на зазначене суд зазначає, що згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції чинній на момент настання нещасного випадку) визначає, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011, (далі - Положення № 408/2011), основними завданнями Держгірпромнагляду, зокрема, є організація та здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно правових актів з питань охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - особи, які забезпечують себе роботою самостійно) визначає затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
Абзацом 2 пункту 36 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, встановлено, що спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням Держгірпромнагляду або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми.
Згідно приписів пункту 38 цього Порядку, спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною територіальним органом Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку.
Відповідно до пункту 54 вищевказаного Порядку у разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім'ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси тощо, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держгірпромнагляду або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держгірпромнагляду, які порушили вимоги цього Порядку. Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку.
Таким чином, на законодавчому рівні право висловлювати незгоду з висновками роботи спеціальної комісії надано роботодавцю, робочому органу Фонду, представнику профспілки, потерпілого або члена його сім'ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, тощо.
З приводу позовних вимог щодо не вияснення взаємовідносин головного інженера ОСОБА_7 з його підлеглим ОСОБА_5, встановлення судмедекспертизою що у ОСОБА_5 виявлена рана на голові від твердого предмета, яку він отримав незадовго до смерті, і в наслідок якої він міг втратити свідомість, стану одягу ОСОБА_5 (був виваляний і порваний), суд бере до уваги те, що виявлення ознак насильницьких дій щодо загиблого є прерогативою слідчих органів в кримінально-процесуальному порядку, а не спеціальної комісії з розслідування нещасного випадку.
Крім цього показами свідків в судових засіданнях засвідчено, що конфліктів між загиблим та іншими працівниками підприємства, зокрема його керівництвом, не виникало.
З приводу позовних вимог щодо можливості виклику загиблого на завод поза робочим часом, суд бере до уваги і покази свідків і зміст листа (роздруківку вхідних дзвінків) отриманого в порядку витребування доказів ПрАТ «КИЇВСТАР» № 8204/3/КТ від 05.06.2015 року, згідно яких ОСОБА_5 в період з 00.00 до 23.59.59 год 06.06.2014 року з підприємства не дзвонили, і на виробництво не викликали, будь яких доручень щодо виконання обов'язків поза його робочим часом не надавали.
Проте, в ч. 3 акту розслідування нещасного випадку зазначено, що ОСОБА_5 після закінчення робочого дня ( робочий день його складав 5 год. З 08.00 до 13.00 год. Згідно наказу по підприємству від 02.06.2014 року №34-к) пересік прохідну заводу не здавши ключі від ТП-6/0,4 № 658, а близько 16-ї години цього ж дня повернувся на завод. Чергова прохідної ОСОБА_9, це бачила, але причини повернення не знала.
У свою чергу комісія зазначає, що причини повернення потерпілого на завод, смертельного травмування його електричним струмом в ТП-6/0,4 № 658 не встановила. Тобто, не встановила причини порушення трудової та виробничої дисципліни, внаслідок якої і стався нещасний випадок.
Суд переконаний, що з'ясовування обставини та причини нещасного випадку, установлення осіб, які допустили порушення вимог щодо охорони праці, є прямим обов'язком комісії.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4)безсторонньо (неупереджено);
5)добросовісно;
6)розсудливо;
7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Для суду є очевидним, що відповідач в цілому діяв відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства і Конституції України, з урахуванням обставин, що мали значення при прийнятті рішення. Проте відповідачем не було з'ясовано причини порушення трудової та виробничої дисципліни на підприємстві, що є суттєвим в розслідуванні, оскільки саме ці порушення призвели до нещасного випадку. А відтак, відповідач допустив в розслідуванні недобросовісність та протиправну бездіяльність.
Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області стосовно невідображення в акті від 14.07.2014 року форми Н-5 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06.06.2014 року о 16 год. 15 хв. на Публічному акціонерному товаристві "Львівський завод залізобетонних виробів 2" та не розслідування причин порушення трудової і виробничої дисципліни, що виразилось у перебуванні ОСОБА_5 після робочого часу в приміщенні трансформаторної підстанції ТП-6/94 №658.
3.Зобов'язати Територіальне управління Держгірпромнагляду у Львівській області розслідувати у встановленому порядку причини порушення трудової і виробничої дисципліни, що виразилось у перебуванні ОСОБА_5 після робочого часу в приміщенні трансформаторної підстанції ТП-6/94 №658.
4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено 27 липня 2015 року.
Суддя Сакалош В.М.