ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" грудня 2014 р. Справа № 809/3859/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Рожнятівської районної державної адміністрації
про визнання частково незаконним розпорядження № 120-к від 04.06.2014 року та зобов'язання до вчинення дій,-
20.11.2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Рожнятівської районної державної адміністрації в якому просить визнати незаконним розпорядження голови Рожнятівської районної державної адміністрації № 120-к від 04.06.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника голови райдержадміністрації» в частині підстав звільнення з посади та зобов'язати відповідача змінити підставу звільнення ОСОБА_3 з посади заступника голови райдержадміністрації з п.2 ст. 36 КЗпП України на п.5 ст.41 КЗпП України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 року відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні представником відповідача заявлено усне клопотання про залишення позовної без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки позивач лише 01.10.2014 року звернувся до відповідача з листом про зміну підстав його звільнення.
Представник позивача заперечила проти клопотання представника відповідача та заявила клопотання визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду, посилаючись на те, що позивач з 17.06.20044 року по 01.07.2014 року знаходився на обстеженні в інституті реабілітації інвалідів ВНМУ ім. М.І.Пирогова в м. Вінниці. Окрім цього, представник позивача зазначила про те, що ОСОБА_3 до отримання відповіді від Рожнятівської районної державної адміністрації був переконаний про те, що відповідачем допущено помилку щодо підстав його звільнення з роботи.
Судом поставлено на обговорення заявлені сторонами клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та про залишення позову без розгляду в зв'язку з поданням позовної заяви з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
При розгляді вказаних питань суд виходив з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 даної статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Судом встановлено, що розпорядженням Рожнятівської районної державної адміністрації № 120-к від 04.06.2014 року ОСОБА_3 звільнено з посади заступника голови райдержадміністрації з 05.06.2014 року згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Також судом встановлено з пояснень представників сторін, оглянутого оригіналу вище вказаного наказу, особової картки позивача, що знаходяться в його особовій справі, ОСОБА_3 був ознайомлений зі змістом наказу № 120-к від 04.06.2014 року та отримав трудову книжку 05.06.2014 року.
Згідно записів в трудовій книжці, розписки в особовій справі, позивач 16.09.1995 року прийняв присягу державного службовця, а 13.07.2010 року був призначений на посаду заступника Рожнятівської районної державної адміністрації з присвоєнням йому 11 рангу державного службовця.
Таким чином, враховуючи посаду, яку займав позивач на день звільнення, норми ст.ст. 1, 2, 24, 25 Закону України «Про державну службу», ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, а також предмет спору в даній справі, який випливає з правовідносин, пов'язаних зі звільненням з державної служби, суд вважає, що до звернення до суду з даним позовом повинен застосовуватися місячний строк, встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України.
В той же час судом було враховано, що згідно довідки № 799 від 19.11.2014 року, виданої Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи, позивач з 17.06.2014 року по 01.07.2014 року знаходився на обстеженні в інституті реабілітації інвалідів ВНМУ ім. М.І.Пирогова в м. Вінниці.
Окрім цього, судом було взято до уваги пояснення представника позивача про те, що позивач до отримання листа-відповіді від 22.10.2014 року на його лист від 23.09.2014 року про зміну формулювання підстав звільнення, не знав про порушення свого права, оскільки не оспорює сам факт наявності підстави для його звільнення згідно розпорядження від 04.06.2014 року № 120-к, а лише помилку в частині норми закону на підставі якої проведено звільнення, яку відповідач відмовився виправляти.
В той же час суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивач міг оскаржити розпорядження від 04.06.2014 року № 120-к протягом місяця, починаючи з дня ознайомлення з ним 05.06.2014 року, а тому при формальному застосуванні норми ч. 3 ст. 99 КАС України строк звернення позивача до суду закінчився 07.07.2014 року. Однак судом для забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, та недопущення безпідставного обмеження цього права позивача, враховуючи правову природу спірних правовідносин, для забезпечення правової визначеності сторін в цих правовідносинах, а також враховуючи обмежену можливість встановлення судом обставин, коли позивач фактично дізнався або міг дізнатися про порушення свого права та законних інтересів, було враховано в обгрунтування поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом обставини щодо перебування позивача під час перебігу цього строку на обстеженні в стаціонарному закладі в іншому обласному центрі, а також доводи позивача про те, що він до отримання відповіді відповідача від 22.10.2014 року не усвідомлював факту порушення своїх трудових прав записом в наказі щодо формулювання підстави звільнення.
Окрім цього, судом враховано, що відповідно до положень ст. 55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Згідно висновків, викладених у п.п. 23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за поданих позивачем доказів, а також відсутності доказів з боку відповідача в обґрунтування заявленого клопотання, залишення позовної заяви без розгляду з формальних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, фактично позбавить його можливості захистити свої права та інтереси, право на захист яких в адміністративному суді, гарантовано ст. 6 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
За таких обставин та норм права, суд дійшов висновку визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та відхилити клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку звернення до суду з адміністративним позовом та відхилити клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала суду окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.
Суддя Боршовський Т.І.