07 липня 2015 року о 17 год. 50 хв.Справа № 808/588/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Шари І.В.
за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.
представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт», м. Запоріжжя
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт», звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000792200 від 16.12.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області в період з 19.11.2014 по 19.11.2014 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Спец КолорТрейд» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складено ОСОБА_1 № 989/08-25-22-011/37221276 від 26.11.2014 (далі - ОСОБА_1 перевірки № 989/08-25-22-011/37221276 від 26.11.2014). На підставі ОСОБА_1 перевірки № 989/08-25-22-011/37221276 від 26.11.2014 податковим органом стосовно позивача винесено податкове повідомлення - рішення Форми «Р» №0000792200 від 16.12.2014 про донарахування податкових зобов'язань по ПДВ у розмірі 646920,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 323460,00 грн.Позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки, на підставі яких приймалось вищезазначене податкове повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству, а саме податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що він має і надавав до перевірки всі первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів (послуг) ТОВ «Спец КолорТрейд». Зазначає про те, що розрахунки проводились у безготівковому вигляді та здійснені через установи банків, доставка товарів здійснена орендованим позивачем автомобільним транспортом. Вказує, що податкові накладні, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, невизнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить. Враховуючи викладене, просить скасувати прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення, яким йому збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 970380,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування заперечення посилається на те, що під час перевірки відповідачем було використано інформацію аналітичної системи «Податковий блок», згідно якої ТОВ «Спец КолорТрейд» зареєстровано ДПІ у Святошинському районі м. Києва 26.06.2013, вид діяльності оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, основні засоби, залишки ТМЦ у ТОВ «Спец КолорТрейд» відсутні. Відповідно до звітності, яка надавалась до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ТОВ «Спец КолорТрейд» не має земельних ділянок, власних основних фондів 1 групи, складських або будь-яких приміщень, які можуть бути використані у господарській діяльності підприємства. Оскільки на ТОВ «Спец КолорТрейд» відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи викладене, фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Спец КолорТрейд» до контрагентів не підтверджено, а також не надано жодного документу, який би підтвердив використання транспорту, отриманого від ТОВ «Спец КолорТрейд». В ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, зокрема встановлено: відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Спец КолорТрейд». В ході перевірки не підтверджено стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з чим ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» не мало права відносити до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 646920,00 грн. На думку відповідача викладене свідчить про порушення ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт вимог п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.3, п. 198.4, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Спец КолорТрейд», а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію №11031020000027694 від 09.08.2010 ТОВ «Спец КолорТрейд» зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридична особа 09.08.2010 за адресою: 69008, м. Запоріжжя, заводський район, вул. Південне шосе, буд. 64, ідентифікаційний код: 37221276.
На підставі наказу №354 від 18.11.2014 виданого ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндохів у Запорізькій області, старшим державним ревізором інспектором відділу податкового аудиту ОСОБА_3, згідно з вимогами п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78., п. 79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Спец КолорТрейд» (код за ЄДРПОУ 38783620) за липень 2014 року.
Проведеною перевіркою встановлено порушення підприємством п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.3, п. 198.4, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» занижено до сплати податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 646920,00 грн., у т.ч. за відповідні податкові періоди: липень 2014 року у сумі 646920,00 грн.
За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено ОСОБА_1 перевірки №989/08-25-22-011/37221276 від 26.11.2014.
На підставі ОСОБА_1 перевірки №989/08-25-22-011/37221276 від 26.11.2014 стосовно ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000792200 від 16.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 646920,00 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 323460,00 грн.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2014 № НОМЕР_1 ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» звернулось з позовом до суду.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України).
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).
Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.
У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУкраїниподаткова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За правилами п. 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Як встановлено з акту перевірки № 989/08-25-22-011/37221276 від 26.11.2014, відповідачем досліджені первинні документи, якими оформлювалось постачання товару від ТОВ «Спец КолорТрейд» на користь ТОВ«Буд-Енерго-Стандарт»: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні та інші.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом встановлено, що 23.06.2014 між ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» (далі іменується - покупець) та ТОВ «Спец КолорТрейд» (далі іменується - постачальник) укладений договір № 23/14 (далі іменується - Договір).
Згідно пункту 1.1 зазначеного Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього Договору (далі іменується - продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка продукції за цим договором здійснюється протягом двох днів з моменту вимоги покупця.
Згідно з пунктами 3.1 - 3.2, ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, визначається Сторонами додатково за кожну партію. Оплата здійснюється на р/рахунок постачальника.
На виконання договору № 23/14 від 23.06.2014 ТОВ «Спец КолорТрейд» було поставлено покупцеві товарно-матеріальні цінності.
На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткові накладні №СК-000088 від 01.07.2014, №СК-000089 від 01.07.2014, №СК-000090 від 02.07.2014, №СК-000102 від 04.07.2014, №СК-000103 від 04.07.2014, №СК-000104 від 04.07.2014, №СК-000107 від 05.07.2014, №СК-000108 від 05.07.2014, №СК-000109 від 05.07.2014, №СК-000112 від 06.07.2014, №СК-000113 від 06.07.2014, №СК-000121 від 08.07.2014, №СК-000122 від 08.07.2014, №СК-000123 від 08.07.2014, №СК-000124 від 08.07.2014, №СК-000127 від 09.07.2014, №СК-000128 від 09.07.2014, №СК-000129 від 10.07.2014, №СК-000130 від 10.07.2014, №СК-000131 від 10.07.2014, №СК-000134 від 11.07.2014, №СК-000135 від 11.07.2014, №СК-000136 від 11.07.2014, №СК-000139 від 12.07.2014, №СК-000140 від 12.07.2014, №СК-000141 від 12.07.2014, №СК-000144 від 13.07.2014, №СК-000145 від 13.07.2014, №СК-000146 від 13.07.2014, №СК-000155 від 15.07.2014, №СК-000156 від 15.07.2014, №СК-000157 від 15.07.2014, №СК-000161 від 16.07.2014, №СК-000162 від 16.07.2014та податкові накладні №4 від 01.07.2014, №5 від 01.07.2014, №9 від 02.07.2014, №21 від 04.07.2014, №22 від 04.07.2014, №23 від 04.07.2014, №26 від 05.07.2014, №27 від 05.07.2014, №28 від 05.07.2014, №31 від 06.07.2014, №32 від 06.07.2014, №40 від 08.07.2014, №41 від 08.07.2014, №42 від 08.07.2014, №43 від 08.07.2014, №46 від 09.07.2014, №47 від 09.07.2014, №50 від 10.07.2014, №51 від 10.07.2014, №52 від 10.07.2014, №55 від 11.07.2014, №56 від 11.07.2014, №57 від 11.07.2014, №60 від 12.07.2014, №61 від 12.07.2014, №62 від 12.07.2014, №65 від 13.07.2014, №66 від 13.07.2014, №67 від 13.07.2014, №76 від 15.07.2014, №77 від 15.07.2014, №78 від 15.07.2014, №82 від 16.07.2014, №83 від 16.07.2014.
Як вбачається з пояснень, наданих представником позивача, транспортування придбаного товару здійснювалось орендованим автомобільним транспортом позивача. Договори оренди автомобілів надавались перевіряючим під час перевірки (а.с.20 -21). Транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних-накладних (І том, а.с. 248 - ІІ том, а.с.26), які були надані під час перевірки.
Посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що оскільки у товарно-транспортних накладних відсутній час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливий простій, маса вантажу, який підлягав транспортуванню, то такі товарно-транспортні накладні ставлять під сумнів факт постачання товару (а.с. 34) суд вважає безпідставними, оскільки навіть відсутність товарно-транспортних накладних не може бути безумовним свідченням безтоварності відповідних операцій, про що неодноразово вказував в своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України (від 04.04.2013 №К/991/44754/11 (номер в реєстрі - 30737841, від 15.04.2013 №К/9991/56697/12 (номер в реєстрі - 30885349), від 16.04.2013р. №К/9991/62008/12 (номер в реєстрі - 30862897), 22.05.2013 №К/800/1488/13 (номер в реєстрі - 31453213), від 30.05.2013 №К/9991/54924/11 (номер в реєстрі - 31781922), 30.05.2013р. №К/9991/91509/11 (номер в реєстрі - 31558374), від 22.07.2013 № К 24753/10 (номер в реєстрі - 32688777).
Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладнихможе свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2014 між ТОВ «Спец КолорТрейд» (далі іменується - субпідрядник) та ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» (далі іменується - замовник) укладений договір на виконання робіт №3-П (далі іменується - Договір).
Згідно пункту 1.1 зазначеного Договору субпідрядник зобов'язується виконувати у відповідності до завдань замовника вказані в цьому Договорі роботи та послуги, здавати результати робіт замовнику, а замовник зобов'язується прийняти результат робіт і оплатити виконані роботи і послуги в розмірі, вказаному в цьому договорі.
Відповідно до пункту 1.3 Договору, замовник передає у користування субпідряднику у повному обсязі матеріали та обладнання з прикладанням інструкцій та технічної документації по їх використанню, необхідному для виконання робіт та послуг по цьому договору. Обладнання передається по укладеному між сторонами договору передачі обладнання в безоплатне користування.
Згідно з пунктом 2.2 Договору, замовник сплачує субпідряднику після виконання робіт та послуг субпідрядником при умові, що роботи та послуги виконані належним чином.
На виконання договору № 3-П від 30.06.2014 ТОВ «Спец КолорТрейд» були виконані певні роботи та послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №СК-00103 від 17.07.2014, №СК-00104 від 17.07.2014, №СК-00105 від 17.07.2014, №СК-00108 від 18.07.2014, №СК-00109 від 18.07.2014, №СК-00110 від 18.07.2014, №СК-00111 від 19.07.2014, №СК-00112 від 19.07.2014, №СК-00113 від 19.07.2014, №СК-00114 від 19.07.2014, №СК-00117 від 20.07.2014,№СК-00118 від 20.07.2014, №СК-00119 від 20.07.2014, №СК-00120 від 20.07.2014,№СК-00125 від 21.07.2014, №СК-00126 від 21.07.2014, №СК-00127 від 21.07.2014,№СК-00128 від 21.07.2014, №СК-00129 від 22.07.2014, №СК-00130 від 22.07.2014,№СК-00137 від 23.07.2014, №СК-00138 від 23.07.2014, №СК-00139 від 23.07.2014,№СК-00142 від 24.07.2014, №СК-00143 від 24.07.2014, №СК-00144 від 24.07.2014,№СК-00146 від 25.07.2014, №СК-00147 від 25.07.2014, №СК-00148 від 25.07.2014,№СК-00151 від 26.07.2014, №СК-00152 від 26.07.2014, №СК-00153 від 26.07.2014 та видані податкові накладні №87 від 17.07.2014, №88 від 17.07.2014, №89 від 17.07.2014, №92 від 18.07.2014, №93 від 18.07.2014, №94 від 18.07.2014, №95 від 19.07.2014, №96 від 19.07.2014, №97 від 19.07.2014, №98 від 19.07.2014, №101 від 20.07.2014,№102 від 20.07.2014, №103 від 20.07.2014, №104 від 20.07.2014,№109 від 21.07.2014, №110 від 21.07.2014, №111 від 21.07.2014,№112 від 21.07.2014, №113 від 22.07.2014, №114 від 22.07.2014,№121 від 23.07.2014, №122 від 23.07.2014, №123 від 23.07.2014,№126 від 24.07.2014, №127 від 24.07.2014, №128 від 24.07.2014,№130 від 25.07.2014, №131 від 25.07.2014, №132 від 25.07.2014,№135 від 26.07.2014, №136 від 26.07.2014, №137 від 26.07.2014.
Всі розрахунки за товари та послуги між ТОВ «Спец КолорТрейд» та ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» проводились у безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» на поточний рахунок ТОВ «Спец КолорТрейд», на підтвердження чого під час перевірки надавалась виписка з банку та квитанції (зворотній бік а.с. 35 - а.с.38). Копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи (а.с.132-181).
Відповідачем не доведено у суді, не надано до суду жодного доказу того, що безпосередній контрагент позивача ТОВ «Спец КолорТрейд», який видав податкові накладні, не був зареєстрований як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.
Також, з документів наданих відповідачем до суду в обґрунтування викладеного в ОСОБА_1 перевірки №989/08-25-22-011/37221276 від 26.11.2014не вбачається неможливість здійснення ТОВ «Спец КолорТрейд» поставок товару (послуг) на користь ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт».
Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.
Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.
Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.
Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.
Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «Спец КолорТрейд».
Посилання контролюючого органу на той факт, що у контрагента позивача ТОВ «Спец КолорТрейд» згідно з інформацією, що міститься в аналітичній системі «Податковий блок», відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, що унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Спец КолорТрейд» та фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Спец КолорТрейд» до контрагентів, суд вважає безпідставним з огляду на таке.
Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Спец КолорТрейд» необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вантажних транспортних засобів тощо, не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спец КолорТрейд» не мали реального характеру.
Нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.
Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.
На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.
Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента позивача, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.
Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.
Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права. Відповідно до ч.2 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, при вирішенні спорів з податковими органами застосуванню підлягають висновки рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії.
Також, у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».
Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.
На переконання суду посилання контролюючим органом на висновки інших актів перевірки (актів звірки, довідок) є недопустимим.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» та ТОВ «Спец КолорТрейд».
Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - ТОВ «Спец КолорТрейд».
Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму витрат по господарських операціях з ТОВ «Спец КолорТрейд». Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагенту, а не позивача, що є помилковим, оскільки позивач не несе відповідальності за їх дії.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт».
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт»- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення - рішення від 16.12.2014 року №0000792200.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт» судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя І.В. Шара