16 липня 2015 року (17 год. 45 хв.) Справа № 808/3199/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Киселя Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
15.06.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000064/1 від 27.03.2015; визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00131.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси. Вважає, що відповідач не мав законних підстав визначати митну вартість товарів за методом (2а) з огляду на те, що позивачем було правомірно визначено митну вартість товару основним методом - за ціною договору (контракту), а також необґрунтовано та протиправно оформив картку відмови в митному оформленні товарів і транспортних засобів.
Ухвалою від 16.06.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 30.06.2015.
У судове засідання, призначене на 30.06.2015, представники сторін не прибули.
Ухвалою від 30.06.2015 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинено до 13.07.2015.
Ухвалою від 13.07.2015 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 13.07.2015.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.07.2015.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підставі викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивачем на підтвердження обґрунтованості заявленої в декларації митної вартості товару були надані всі документи визначені ст. 58 МК України. Зазначив, що витребування додаткових документів здійснено відповідачем поза межами повноважень та підстав, не встановлених митним законодавством. Зазначив, що підставою відмови відповідача у здійсненні митного оформлення товару по заявленій позивачем митній вартості було виявлення розбіжностей та не надання позивачем додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, проте позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість та метод її визначення. Зазначив, що ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митного оформлення товару за основним методом, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні товару за основним методом. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях до позову, зокрема зазначивши, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що заявлена митна вартість товару суттєво відрізнялась від цінової інформації, що містилась в інформаційній системи державної митної служби України та відображала митну вартість з розрахунку: товар 1 - 1163,56 USD за штуку (МД від 03.09.2014 №112050000/2014/019880), товар 5 - 13,03 USD за 1 кг (МД №112050000/2014/019880). Зазначає, що оскільки позивачем не були подані всі документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару, відповідач дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості за методом 1, у зв'язку з чим було прийняте рішення про коригування митної вартості товару за методом 2а. Крім того, зазначив, що в наданих позивачем документах були виявлені суттєві розбіжності. Відмовляючи у митному оформленні товарів, митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Вважає, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів відповідача та картку відмови відповідача в митному оформленні товарів і транспортних засобів правомірними, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні 16.07.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
02.03.2007 між позивачем та GM Daewoo Auto & Techology Company, Корея був укладений контракт №410/25480917/72036 на поставку визначених комплектуючих автомобілів «Ланос», згідно специфікацій до контракту, що є невідємною його частиною.. Поставка товару здійснювалась на умовах FOB-Корейський порт, Південна Корея, згідно Інкотермс 2010.
Згідно додатку до контракту №410/25480917/72036 від 20.11.2014 №95 Gim Korea Company, Корея поставлено на адресу позивача комплектуючі для автомобіля ЗАЗ тип Т, згідно наведеної специфікації, на загальну суму 138650,94 грн.
Для розмитнення зазначеного товару до відповідача була подана декларація ІМ40ДЕ №112050000/2015/004513 від 27.03.2015 та декларація митної вартості за формою ДМВ-1, згідно яких позивачем було заявлено митну вартість товару за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються у розмірі 138650,94 грн.
Разом з декларацією були подані копії документів, а саме: декларація митної вартості від 27.03.2015; Контракт №410/25480914/72036 від 02.03.2007 із додатком №95 від 20.11.2014; залізнична накладна від 19.03.2015; коносамент № 953016591; рахунок-фактура № TJAUKTJAUK41F01 від 01.02.2015; довідка про транспортні витрати №338 від 10.03.2015; страховий сертифікат №501.14.000046-6 від 01.02.2015; сертифікат відповідності UА1.009.0122622-14 від 05.11.2014 та інші документи відповідно до гр.44 ВМД.
Після аналізу поданих документів 27.03.2015 відповідачем було надіслано електронним повідомленням письмову вимогу про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; копію митної декларації держави-відправлення; інші документи для підтвердження заявленої у декларанта митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.
27.03.2015 позивачем до відповідача було надано додаткові документи, а саме: експортна декларація № 41047-15-4003914 від 27.02.2015; сертифікат походження товарів №001-15-0081417 від 04.02.2015 та повідомлено, що інші документи надати не можливо у зв'язку з їх відсутністю.
27.03.2015 відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000064/1, за яким корегування митної вартості здійснено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (2а), з розрахунку: товар 1 - 1163,56 USD за штуку (МД від 03.09.2014 №112050000/2014/019880), товар 5 - 13,03 USD за 1 кг (МД №112050000/2014/019880).
Відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00131, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено, у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару. Роз'яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно подати нову митну декларацію, враховуючи рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.03.2015 №112050000/2015/000064/1, скоригувати митну вартість перераховану за офіційним курсом НБУ на день оформлення митної декларації та дотриманням ст. 263 МК України.
27.03.2015 позивач здійснив митне оформлення товару за митною декларацією №112050000/2015/004554 шляхом сплати суми податку на додану вартість та ввізного мита, розрахованих виходячи із митної вартості, що визначена рішенням про коригування митної вартості від 27.03.2015 №112050000/2015/000064/1.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та з оформленою відповідачем карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Згідно ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно ст. 264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
За приписами ст. 266 МК України декларант зобов'язаний:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від органу доходів і зборів випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Судом встановлено, що 27.03.2015 позивачем була подана декларація ІМ40ДЕ, яка була зареєстрована за №112050000/2015/004513 та інші документи для митного оформлення товару.
Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Декларація митної вартості подається у разі:
1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;
2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;
3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Згідно даних декларації ІМ40ДЕ №112050000/2015/004513 від 27.03.2015 та декларації митної вартості за формою ДМВ-1 митну вартість товару було заявлено у розмірі 138650,94 грн., яку було визначено декларантом за першим методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Згідно додатку до контракту №410/25480917/72036 від 20.11.2014 №95 GМ Korea Company, Корея поставлено на адресу позивача комплектуючі для автомобіля ЗАЗ тип Т, згідно наведеної специфікації, на загальну суму 138650,94 грн.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 6 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, подані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжність, а саме: в інвойсі від 01.02.2015 № TJAUK55341F01 відсутнє посилання на специфікацію.
У зв'язку з тим, що документи подані до митного оформлення не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відповідачем у декларанта були затребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, визначені ст. 53 МК України.
Судом встановлено, що позивачем до відповідача було надано додаткові документи, а саме: експортна декларація № 41047-15-4003914 від 27.02.2015; сертифікат походження товарів №001-15-0081417 від 04.02.2015 та повідомлено, що інші документи надати не можливо у зв'язку з їх відсутністю.
У зв'язку із не наданням позивачем всіх додаткових документів, які необхідні для підтвердження митної вартості, заявленням неповних відомостей про митну вартість та з урахуванням наявності інформації про вартісні показники за товар вище ніж заявлені позивачем, відповідач дійшов висновку про не підтвердження заявленої митної вартості, визначеної декларантом за основним методом.
Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем було надано всі документи, передбачені ст. 53 МК України, та додаткові документи, а саме: декларація митної вартості від 27.03.2015; контракт №410/25480914/72036 від 02.03.2007 із додатком №95 від 20.11.2014; залізнична накладна від 19.03.2015; коносамент № 953016591; рахунок-фактура № TJAUKTJAUK41F01 від 01.02.2015; довідка про транспортні витрати №338 від 10.03.2015; страховий сертифікат №501.14.000046-6 від 01.02.2015; сертифікат відповідності UА1.009.0122622-14 від 05.11.2014; експортна декларація № 41047-15-4003914 від 27.02.2015; сертифікат походження товарів №001-15-0081417 від 04.02.2015, відповідно до яких вартість товару була визначена у розмірі 138650,94 грн.
Суд дослідив інвойс від 01.02.2015 № TJAUK55341F01, наданий позивачем, що викликав сумнів у відповідача при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості та дійшов висновку про не обґрунтованість висновків відповідача щодо наявності зазначеної вище розбіжності.
Суд зазначає, що інвойс складається з титульного аркушу та деталізованого листа, в якому перераховані найменування, кількість, вартість, вага, країна походження та постачальник щодо кожної деталі.
В наданому деталізованому листі (додатку до інвойсу) зазначено, що придбані позивачем деталі були відвантажені згідно контракту №410/25480914/72036 від 02.03.2007 Додаток 95.
Суд зазначає, що у п.1 Додатку №95 від 20.11.2014 зазначена специфікація деталей, що були придбані позивачем.
Крім того, слід зазначити, що в рішенні відповідача про коригування митної вартості №112050000/2015/000064/1 від 27.03.2015, відповідач самостійно підтверджує надання позивачем деталізованого листа до інвойсу, а саме в гр.18 під кодом 7014 зазначено номер інвойсу.
Стосовно ненадання виписки з бухгалтерської документації позивачем було надано пояснення, з яких вбачається, що у позивача не має можливості надати бухгалтерську документацію з причини її відсутності.
Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Судом встановлено, що поставка товару здійснювалася морським транспортом до місця призначення - Одеса, Україна. До складу вартості товару були включені витрати на транспортування по маршруту Инчен (Корея) - Одеса (Україна), а також допоміжні послуги в транспортній діяльності за межами України.
Згідно ч. 3, 4 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, 5 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Судом встановлено, що керуючись ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, у зв'язку виявленням розбіжностей та ненаданням необхідних для підтвердження митної вартості документів, відповідачем було прийняте письмове рішення від №112030000/2014/000225/1від 17.10.2014 про її коригування.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачем митна вартість товарів була визначена за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Суд зазначає, що ст. 58 МК України встановлює основні засади застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
В рішенні про коригування митної вартості відповідачем було зазначено про послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів та процедуру проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. В рішенні було зазначено, що неможливо застосувати при визначенні митної вартості товару основний метод в зв'язку із тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість.
Керуючись ст. 57 МК України 27.03.2015 було проведено процедуру консультацій між позивачем та відповідачем з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості товару. Консультація була проведена шляхом направлення декларанту електронного повідомлення, у якому декларанта було повідомлено про причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, методу визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості, резервного методу визначення митної вартості та про підстави застосування митницею методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Судом встановлено, що відповідачем, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МК України, митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, згідно наявної у органі доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Відповідачем була використана наявна в органі доходів і зборів інформація щодо ідентичних товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (2а)з розрахунку: товар 1 - 1163,56 USD за штуку (МД від 03.09.2014 №112050000/2014/019880), товар 5 - 13,03 USD за 1 кг (МД №112050000/2014/019880).
Згідно ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до п. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Судом встановлено, що відповідачем була складена картка відмови №112050000/2015/00131, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено. У картці відмови, відповідно до вимог ст. 256 МК України, було зазначено причину такої відмови, а саме прийняттям рішення про коригування митної вартості товару.
Крім того, було роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, а саме, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно подати нову митну декларацію, враховуючи рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.03.2015 №112050000/2015/000064/1, скоригувати митну вартість перераховану за офіційним курсом НБУ на день оформлення митної декларації та дотриманням ст. 263 МК України.
За приписами ч. 7, 8 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Судом встановлено, що 23.03.2015 позивач здійснив митне оформлення товару за митною декларацією №112050000/2015/004554
Суд зазначає, що позивач надав усі документи, які дозволяють визначити митну вартість за основним (першим) методом без суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.
Відповідачем не було належним чином обґрунтовано, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Також, суд зазначає, що у постанові Верховного суду України від 11.09.2012 (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень) зроблено висновок, що ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, а отже позов слід задовольнити в повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 09.06.2015 №2499 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 317,00 грн.
Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163КАС України, суд
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 27.03.2015 №112050000/2015/000064/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00131 від 27.03.2015, складену Запорізькою митницею Міндоходів.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» сплачений судовий збір у сумі 317,00 грн. (триста сімнадцять гривень 00 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль