про залишення позовної заяви без розгляду
23 липня 2015 рокум. Ужгород№ 807/814/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.
за участі секретаря судового засідання - Штефанюк Н.І.
з участю сторін:
представника позивача - не з'явився;
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області до Обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго" про стягнення заборгованості, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 23 липня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвала у повному обсязі складена 27 липня 2015 року.
07 травня 2015 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області до Обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго", якою просить суд відкрити провадження в адміністративній справі та стягнути з відповідача - Обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених по списку № 2 за період з березня 2010 року по лютий 2011 року в сумі 10241,94 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача за період з березня 2010 року по лютий 2011 року наявна заборгованість з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 10241,94 грн., які станом на час звернення до суду не сплачені.
23 липня 2015 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача, відповідно до якої останній просить розглянути справу без його участі за наявними матеріалами у справі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 60).
Відповідач у судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 3 Розділу II КАС України. Заперечення проти позову суду не надано.
Відповідно до статті 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Відповідно до статті 41 частини 1 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до статті 99 частин 1 та 2 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у статті 183-2 частині 1 пункті 5 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача наявну заборгованість з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 10241,94 грн., яка виникла за період з березня 2010 року по лютий 2011 року.
Відповідно до статті 106 частини 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Поняття недоїмки визначено у статті 106 частині 2 цього Закону (яка в силу пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" діє на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків) та включає в себе суми страхових внесків своєчасно не нарахованих та/або не сплачених страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених статтею 20 частиною 3 цього Закону, які вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В свою чергу поняття відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій розкрито у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та означає внесення підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє суду зробити висновок, що страхові внески до 2011 року (тобто до введення єдиного соціального внеску) сплачувалися за працівників, які фактично працюють на підприємстві та які не вийшли на пенсію (застрахованих осіб), а відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сплачується за осіб, які є непрацездатними в силу досягнення ними пільгового пенсійного віку.
Після досягнення пенсіонерами пільгового пенсійного віку - сплата страхових внесків (або єдиного соціального внеску) за застраховану особу припиняється, натомість, якщо пенсіонер вийшов на пенсію на пільгових умовах, він втрачає статус застрахованої особи, а підприємство починає відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.
З огляду на викладене, саме поняття "страховий внесок" не може застосовуватися до виплат, які здійснюються щодо пенсіонерів (в тому числі пільгових пенсій), оскільки для цих осіб вже настав страховий випадок у зв'язку з досягненням пільгового пенсійного віку, призначено виплату страхового відшкодування у вигляді пенсії, а тому вони втратили статус застрахованих осіб.
При цьому, на відмінну від страхових внесків, які нараховуються в процентному відношенні до заробітної плати працівника, підприємство відшкодовує пільгову пенсію пропорційно пільговому стажу пенсіонера на цьому підприємстві, тобто перебирає на себе зобов'язання Пенсійного фонду України з пенсійного забезпечення цих осіб.
Таким чином, поняття "страхові внески" та "відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій" розрізняються як за своїм змістом та порядком обчислення, так і за особою, за яку ці внески сплачуються, а тому ці поняття є відмінними за своєю правовою природою та взаємовиключними.
Зазначене дає підстави для висновку, що правила статті 106 частини 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо непоширення строків стягнення стосується лише недоїмки зі сплати страхових внесків, однак витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за своєю правовою природою не є страховими внесками, а тому й не підпадають під визначення "недоїмка" в розумінні цього Закону.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини поширюються загальний строк звернення до суду, який визначений статтею 99 частиною 2 КАС України та становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Пункт 6.4 цієї Інструкції визначає, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Аналіз цієї норми законодавства дозволяє зробити висновок, що у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу ПФУ виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. При цьому, неправомірна та необґрунтована бездіяльність органу ПФУ, як то невчасне направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, неправильне обчислення суми відшкодування тощо, не може бути підставою для поновлення позивачу пропущених строків звернення до суду, оскільки 26-го числа кожного місяця позивачу було відомо про несплату підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, однак не вжито жодних заходів з цього приводу.
З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до суду з цим позовом 07 травня 2015 року. Тобто, позовні вимоги в частині стягнення пільгових пенсій за період березня 2010 року по лютий 2011 року заявлені з пропуском строків звернення до суду.
Таким чином, із позовною заявою про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з березня 2010 року по лютий 2011 року, у розмірі 10241,94 грн. позивач звернувся із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений статтею 99 частиною 2 КАС України.
Відповідно до статті 155 частини 1 пункту 9 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (стаття 100 частина 2 КАС України).
На підставі матеріалів справи суд не знайшов підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, а тому такий належить залишити без розгляду.
Керуючись статтями 100, 155, 160 частинами 3 та 7, 165 КАС України, суд -
Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області до Обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго" про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також постановлення ухвали в письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених статтею 167 частиною 4 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяС.Є. Гаврилко