про відмову у забезпеченні позову
22 липня 2015 року м.Житомир Справа № 806/2774/15
Категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання Галайба І.Б.,
за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача та третьої особи - Яшана О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити в складі органів внутрішніх справ,
20 липня 2015 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу від 13 липня 2015 року №183 о/с, зобов'язання поновити в складі органів внутрішніх справ.
Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
20 липня 2015 року через канцелярію Житомирського окружного адміністративного суду представником позивача подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №183 о/с від 13 липня 2015 року про звільнення полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.64 "в" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через обмежений стан здоров'я) до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у цій справі.
Відповідно до частини 3 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.
Житомирським окружним адміністративним судом повідомлено осіб, які беруть участь у справі про розгляд клопотання про забезпечення позову у судовому засіданні.
Представник заявника (позивача) та позивач у судовому засіданні клопотання про забезпечення позову підтримали.
Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти задоволення клопотання про забезпечення позову заперечував.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши клопотання про забезпечення позову, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову з наступних підстав.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову представник позивача вказав, що ОСОБА_1 на підставі наказу Міністра внутрішніх справ України №1266 о/с від 11 липня 2014 року працював на посаді начальника Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області.
Наказом Міністра внутрішніх справ України №1129 від 25 вересня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників окремих органів та підрозділів УМВС України в Житомирської області» ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.
Наказом Міністра внутрішніх справ України №2227 о/с від 25 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області на підставі пункту 45 «д» (в порядку дисциплінарного стягнення) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №806/5189/14 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1129 від 25 вересня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників окремих органів та підрозділів УМВС України в Житомирської області» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади начальника Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №2227 о/с від 25 жовтня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області з моменту звільнення.
Житомирським апеляційним адміністративним судом було видано виконавчий лист №15835/15 від 19 травня 2015 року на примусове виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №806/5189/14. Зазначений виконавчий лист було пред'явлено до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
На момент подачі адміністративного позову - 20 липня 2015 року, Міністерство внутрішніх справ України від виконання судового рішення, що набрало законної сили, ухиляється, а відтак постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №806/5189/14 на думку представника позивача та позивача залишається невиконаною всупереч вимогам закону.
Виданий відповідачем протиправний наказ №183 о/с від 13 липня 2015 року є на думку позивача та представника позивача створеною штучною перешкодою для примусового виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №806/5189/14. Оскільки, посилаючись на вказаний наказ місцевого управління внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України має формальну можливість, посилатись на неспроможність виконати судове рішення про поновлення позивача на посаді, оскільки є невідомим хто вже звільнив його з органів внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
З аналізу вищевказаних статей вбачається, що для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов'язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Судом у судовому засіданні встановлено, що станом на час розгляду клопотання про забезпечення позову оскаржуваний наказ вже виконано, позивачу видана трудова книжка, таким чином наказ вже реалізований.
Доводи позивача та представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову зводяться до того, що у разі невжиття таких заходів, поки даний спір розглядатиметься по суті та судове рішення за результатом розгляду даної справи набиратиме законної сили, Міністерство внутрішніх справ України матиме змогу ухилятись від виконання судового рішення у справі №806/5189/14, яке вже набрало законної сили. Таким чином виконання судового рішення про поновлення на посаді ОСОБА_1 буде вкрай утрудненим.
Суд не погоджується з доводами позивача та представника позивача, оскільки згідно з положеннями частини 3 та 4 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Таким чином забезпеченням зазначеного адміністративного позову у такий спосіб суд виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.
Аналогічна правова позиція міститься у пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ".
Така ж правова позиція висловлена і Верховним Судом України в абзаці третьому пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Керуючись статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити в складі органів внутрішніх справ відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін
Ухвалу складено у повному обсязі 27 липня 2015 року