Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 червня 2015 р. Справа № 805/821/15-а
приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2
Постановлена у нарадчій кімнаті
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої
дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до ОСОБА_1 (м. Маріуполь)
про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 1421,57 грн.
Маріупольський міський центр зайнятості (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 1421,57 грн.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги наступним. Відповідно до наказу від 11.02.2014 року № НТ140211 відповідачу був наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю, тоді як, відповідно до договору цивільно-правового характеру, в період перебування на обліку позивача, відповідач працював в ЖБК «Волна-2», у зв'язку з чим незаконно отримав суму допомоги по безробіттю у розмірі 1 421,57 грн.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив задовольнити позов у повному обсязі та розглянути справу без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв чи клопотань до суду не надав. Крім цього, не надав до суду заперечення на позов.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до заяви від 11.02.2014 року відповідач звернувся до позивача із проханням вирішити питання про надання статусу безробітного (а.с.10), у якій зазначив, що трудовою діяльністю не займається.
Згідно наказу позивача № НТ140211 від 11.02.2014 року відповідачеві був наданий статус безробітного, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (надалі Закон) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі Закон № 1533). Згідно наказу від 18.02.2014 року за № 140218 відповідачеві призначена допомога по безробіттю.
Ст. 2 Закону № 1533 передбачено, що безробітними визнаються громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Ст. 7 Закону № 1533 визначено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.
П. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1533 передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
18 грудня 2014 року на підставі обміну інформації між позивачем та Державною податковою адміністрацією було проведено перевірку та складено акт від 18 грудня 2014 року № 524 про розслідування страхових випадків та обґрунтованість виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону № 1533, яким встановлено, що відповідач в період перебування на обліку, як безробітним, працював в Житлово-будівельному кооперативі «Волна -2».
Відповідно до цивільно-правового договору від 26.06.2014 року, укладеного між ЖБК «Волна-2» та ОСОБА_1, відповідач виконував роботи з ремонту освітлення сходових клітин та подвалу (а.с. 21), виконання робіт також підтверджується актом від 27.06.2014 року.
Згідно розрахункової відомостей за червень 2014 року № 6 відповідачеві нараховано заробітну плату.
Про вказані обставини відповідач позивача не повідомив, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 36 Закону № 1533, яка покладає на осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
За період з 26.06.2014 року по 18.09.2014 року відповідачу виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 1421,57 грн., що підтверджується довідкою від 22.12.2014 року № 789.
22.09.2014 року наказом № НТ 140922 позивачем було припинено виплату відповідачеві допомоги по безробіттю.
23.12.2014 року позивачем видано наказ № 713 про повернення коштів безробітним.
23.12.2014 року відповідачеві було надіслано претензію № 11-5515, якою позивач пропонує у добровільному порядку повернути сплачену суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю та зазначає, що у випадку несплати вищевказаних коштів питання про їх стягнення буде вирішуватись відповідно до чинного законодавства.
Проте, станом на 24.06.2015 року відповідачем сума заборгованості у розмірі 1421,57 грн. не повернена.
Відповідно до п. 6 ст. 23 Закону № 1533 порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановляється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
Згідно з п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за N 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Ст. 39 Закону № 1533 визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Підставою для повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю є факт того, що він був зайнятою особою, оскільки уклав цивільно-правовий договір та своєчасно не повідомив про цю обставину позивача.
Згідно ст. 1 Закону зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави та працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.
Законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення.
П. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року N 198 визначено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня, зокрема, укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).
Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як вже зазначалося, відповідач, під час перебування на обліку у позивача, уклав цивільно-правовий договір про надання послуг від 26.06.2014 року з ЖБК «Волна-2», тобто на цей період відносився до категорії зайнятого населення і не мав права на отримання допомоги по безробіттю.
На підставі викладеного, позивачем доведений факт незаконного отримання відповідачем допомоги по безробіттю у сумі 1421,57 грн., яка підлягає поверненню.
З огляду на зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248, ст. 72, 160, 163, 185, 186, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості суму допомоги по безробіттю у розмірі 1421,57 коп. на розрахунковий рахунок № 37170300901052 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ОКПО 24815706, одержувач - Маріупольський міський центр зайнятості.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Маслоід О.С.