36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.07.2009 Справа № 3/48-09
По позову Національного авіаційного університету, 03680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1
До Кременчуцької районної ради, 39600, м. Кременчук, вул. Леніна, 14/23
Третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання “АВІА”, 39612, м. Кременчук, вул. Леонова, 2/27
Про визнання недійсним рішення 19-ої сесії Кременчуцької районної ради 23-го скликання від 21. 12. 2001 р. про передачу у власність земельної ділянки площею 8320 кв. м ТОВ “НВО “АВІА”.
Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна.
Представники:
від позивача -відсутні (див. протокол)
від відповідача -Цюпа Н.В. (див. протокол)
від третьої особи -Лазоренко Р.В.. ( див. протокол)
Рішення прийняте після перерви, об'явленої в судовому засіданні 22 травня та 16 червня 2009р. в порядку ст. 77 ГПК України в реагування на клопотання представників сторін щодо надання додаткових документальних доказів, про що зафіксовано в протоколах судових засідань.
Суть спору: Розглядається позовна заява Національного авіаційного університету, м. Київ про визнання недійсним рішення 19-ої сесії Кременчуцької районної ради 23-го скликання від 21.12. 2001 р. про передачу у власність земельної ділянки площею 8320 кв. м ТОВ “НВО “АВІА”.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що:
Земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 8320 кв. м, яка за спірним рішенням районної ради була передана у власність Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «АВІА»м. Кременчук, є складовою земельної ділянки в 441,15 га, виділеної у постійне користування відповідно до рішення Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 28.01.2000р. Кременчуцькому льотному коледжу для потреб аеропорту з оформленням Державного акту серія ІІ-ПЛ №002291. Жодні зміни до цього акту не вносилися.
На момент виділення в постійне користування земельної ділянки Кременчуцький льотний коледж був самостійним суб'єктом господарювання і підпорядковувався Міністерству освіти України. На сьогодні коледж є структурним підрозділом позивача -НАУ без права юридичної особи.
У відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України від 13.03.1992р. 2196 - XII з наступними змінами і доповненнями, який діяв на момент передачі земельної ділянки у власність, передача земельних ділянок у власність проводилась в порядку визначеному ст. 17 і ст. 19 зазначеного Кодексу.
Ст. 17 цього кодексу передбачала, що передача у власність земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні громадян чи юридичних осіб, проводиться місцевими Радами народних депутатів після їх вилучення в порядку встановлена 31 і ст. 32 цього кодексу. Ст. 31 встановлює, що вилучення земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішення місцевих Рад народних депутатів.
Як передбачає ст. 27 Земельного кодексу України, право користування земельної ділянки чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки.
Кременчуцький льотний коледж добровільно відмовився від земельної ділянки площею 5760 кв. м. для подальшої її передачі ТОВ «НВО «АВІА», що підтверджується листом від 19 березня 2001 року. Міністерство освіти України, якому був підпорядкований коледж, згоди на добровільну відмову від зазначеної земельної ділянки, яка знаходилась на території аеродрому коледжу, не надавало.
Кременчуцький льотний коледж є вищим державним навчальним закладом. Згідно п. 77 Положення про державний вищий навчальний заклад, затверди Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 05.09.1996 року, встановлено, що метою забезпечення діяльності вищого навчального закладу його засновник передає у користування та оперативне управління закладу об'єкти права власності (споруди, будівлі, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно споживчого, соціально-культурного та іншого призначення), що належить власнику на правах власності.
Відповідно до п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»від 15 грудня 1992 року здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи виконавчої влади.
Статтею 12 Закону України «Про освіту»встановлено, що Міністерство України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.
Крім цього, у відповідності до п. 4 ст. 63 Закону України «Про освіту»«основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків передбачених законодавством».
За наведеного позивач резюмує, що вищий навчальний заклад, відмовляючись від земельної ділянки, на якій було розташовано учбове господарство, мав отримати згоду Міністерства освіти України, оскільки не був власником переданого йому майна та об'єктів, а здійснював лише оперативне управління закріпленим за ним державним майном в розрізі статутних повноважень.
Відповідач позовні вимоги відхилив за мотивами відзиву на позов від 20.05.2009р. №162, розцінюючи вимоги позивача як безпідставні, оскільки оспорюване рішення ради було прийняте в розрізі норм законодавства, що діяло на той час.
Третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання “АВІА”, м. Кременчук подало заяву до суду, датовану 21.05.2009р., вх. №06586 від 21.05.2009р., про застосування позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідача та третьої особи, дослідивши надані сторонами докази, суд - в с т а н о в и в, що вимоги позивача задоволенню не підлягають за наступного:
І. За визначенням ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Це положення закріплено в ст. 257 ЦК України. Такий же строк позовної давності був визначений і ст. 71 Цивільним кодексом УРСР, що діяв на момент прийняття райрадою-відповідачем спірного рішення.
Перебіг позовної давності, за ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з л.1 ст.29 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час виникнення правовідносин, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Кременчуцький льотний коледж був самостійним суб'єктом господарювання, що не заперечує сам позивач, а з 28.05.2003 року Кременчуцький льотний коледж увійшов до складу Національного авіаційного університету.
Кременчуцький льотний коледж припинив свою діяльність і згідно довідки № 14334/06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 08.08.2006 року до державного реєстру внесені зміни про те, що Кременчуцький льотний коледж втратив статус юридичної особи.
Згідно ст.80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові .
Аналогічне положення міститься і у ст. 267 чинного Цивільного кодексу України. При цьому остання норма в третій її частині визначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішенням.
Така заява, як зазначалось вище, подана третьою особою -Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «АВІА», яка відповідно до приписів ст. 27 ГПК України користується процесуальними правами сторони, крім зміни підстав і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Як вбачається з матеріалів справи та викладених обставин Кременчуцький льотний коледж ще в березні 2001 року листом в добровільному порядку відмовився від вказаної земельної ділянки для передачі цієї ділянки в оренду з послідуючим викупом.
В подальшому був укладений договір оренди та договір купівлі-продажу земельної ділянки.
Також, між Кременчуцьким льотним коледжем та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «АВІА»після здійснення продажу земельної ділянки був укладений договір на встановлення земельного сервітуту від 06.12.2002р.
Актом від 17.12.2002 року, тобто після здійснення продажу земельної ділянки, встановлені та погоджені межі землекористування між Кременчуцьким льотним коледжем та ТОВ «Науково-виробниче єднання «АВІА».
Всі вказані документи скріплені підписом керівника та печаткою Кременчуцького льотного коледжу.
Крім зазначеного, в своєму позові ( справа №22/67-2/25) Національний авіаційний університет зазначає, що «… 29 квітня 2004 року колегія Міністерства освіти і науки України прийняла рішення у відповідності до якого заборонила відчуження земельних ділянок без погодження з Міністерством освіти і науки. Кременчуцький льотний коледж, який увійшов до складу Національного авіаційного університету, провів інвентаризацію виділених в постійне користування земельних ділянок, про що повідомив позивача листом № 1.14-510 від 25.05.2004 року. Отже Національному авіаційному університету стало відомо про вилучення земельних ділянок, які були в постійному користуванні Кременчуцького льотного коледжу, лише 25 травня 2004 року (вх. №589 від 25.05.2004 року) …»
За таких обставин Кременчуцькому льотному коледжу та Національному авіаційному університету було відомо про прийняття рішення Кременчуцькою районною радою Полтавської області про продаж земельної ділянки, але в межах встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності останній (НАУ) не скористався правом звернення до суду щодо оцінки спірного рішення на предмет відповідності його чинному законодавству.
Позов від 21.04.2009р., що є предметом розгляду у цій справі, поданий за пропуском 3-річного строку позовної давності. При цьому, доводи щодо причин пропуску такого строку позивачем не наводяться, як і не залучені докази в підтвердження цих причин.
ІІ. ТОВ «НВО «АВІА»придбало у Кременчуцького льотного коледжу споруди, а саме частину резервуарів складу паливно-мастильних матеріалів згідно договору купівлі-продажу №70 від 20.12.2000р.
Згода на продаж цього майна Кременчуцькому льотному коледжу була надана Міністерством освіти і науки України, про що свідчить лист №1/11-2466 від 21.09.2000р. Цією згодою були виконані вимоги Декрету КМУ «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»№8-92 від 15.12.1992р.
За визначенням «ДБН України. Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.», затв. наказом Держкоммістобудування України №48 від 05.10.1994р., споруда -це об'ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система, яка складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо.
Придбана третьою особою - ТОВ «НВО «АВІА»за зазначеним договором частина резервуарів складу паливно-мастильних матеріалів відповідає зазначеним ознакам споруди.
У відповідності до ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Отже, при переході права власності на вищевказані споруди до «НВО «АВІА»перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені споруди.
Цей висновок підтверджується пп. «г»п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»№ 7 від 16.04.2004 року, де зазначено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Земельна ділянка площею 0,83 га, щодо якої було прийняте спірне рішення відповідача, до моменту відчуження третій особі -ТОВ «НВО «АВІА», належала українському народу, від імені якого це право здійснювала Рокитненська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, надаючи її в користування в т.ч. і Кременчуцькому льотному коледжу. Цільове призначення земельної ділянки при цьому не змінювалося.
Таким чином, вказана земельна ділянка не відносилась до об'єктів власності ні Кременчуцького льотного коледжу, ні Міністерства освіти і науки України, а отже стосовно неї не підлягає застосування Декрет КМУ №8-92 в частині необхідності отримання згоди від Міносвіти на відмову від користування земельною ділянкою.
Згідно ст. 27 ЗК України 1990 року право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки.
Листом від 19.03.2001р. на адресу Рокитненської сільської ради та Кременчуцької районної ради Кременчуцький льотний коледж добровільно відмовився від земельної ділянки площею 5760 кв. м для подальшої передачі земельної ділянки в користування ТОВ «НВО «АВІА»на умовах договору оренди з послідуючим викупом без зміни цільового призначення земель.
В подальшому був уточнений розмір земельної ділянки, а саме 0,83 га (згідно пояснювальної записки за рахунок обваловки резервуарів), та підписані всі висновки, в т.ч. і Кременчуцьким льотним коледжем, щодо передачі земельної ділянки площею 0,83 га.; узгоджені межі земельної ділянки на місцевості та підписані сервітути щодо користування земельними ділянками, у т.ч. з коледжем.
Земельна ділянка площею 0,83 га після відмови Кременчуцького льотного коледжу від користування стала вільною і на підставі рішення Рокитненської сільської ради від 11.07.2001р. остання була надана в оренду ТОВ «НВО «АВІА»з послідуючим викупом. Цим же рішенням сільської ради було і припинено право користування нею Кременчуцьким льотним коледжем.
Нотаріально посвідчений договір оренди землі від 18.07.2001р. в його п.1.1 надавав орендарю - ТОВ «НВО «АВІА»переважне право викупу цієї земельної ділянки.
21 грудня 2001 року 19 сесією 23 скликання Кременчуцької районної ради прийнято рішення, яке є предметом спору у цій справі, про передачу у власність ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «АВІА»земельної ділянки площею 8320 кв. м цільового призначення: для підприємств іншого призначення на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, за п. 3 якого доручено Кременчуцькій районній державній адміністрації Полтавської області підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.
Вказане рішення районної ради прийнято у відповідності до законодавства України, що діяло на момент його винесення.
Зокрема, п. 21 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно ст. 4 Указу Президента України «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення (щодо земель державної власності) є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим.
При цьому рішення про продаж земельних ділянок зазначені органи виконавчої влади приймають за попереднім погодженням цих питань на сесіях відповідних рад.
Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка була вільною від будь-яких обмежень та передавалась у власність ТОВ «НВО «АВІА»як власнику споруд.
За таких обставин, рішення Кременчуцької районної ради Полтавської області, що є предметом спору, ніяким чином не порушувало цивільні права або інтереси Кременчуцького льотного коледжу та не порушує цивільні права або інтереси Національного авіаційного університету -позивача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, суд -
1. В позові відмовити.
2. Копію цього рішення надіслати сторонам та третій особі за адресами, зазначеними в її вступній частині.
СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.
Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після
закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного
подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили
після розгляду справи апеляційною інстанцією.