14 квітня 2009 р.
№ 12/2379
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Палій В.М.,
судді Васищака І.М.,
судді Грека Б.М.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 10.02.2009р.
у справі №12/2379
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про розірвання договору та стягнення 173220,78 грн.,
та
за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до фізичної особи - підприємцяОСОБА_2
про розірвання договору та стягнення 92959,00 грн.,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у справі №12/2379.
Вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржникові з таких підстав.
Основні вимоги, що пред'являються до форми і змісту касаційної скарги, викладені у статті 111 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України. Так, зокрема, відповідно до ч.4 названої статті, до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
В силу ст.46 ГПК України, державне мито сплачується в доход держаного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, при цьому, відповідно до ст.45 ГПК України, позовні заяви і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, а порядок сплати -Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15.
За змістом ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, одним з об'єктів справляння державного мита є касаційна скарга на рішення та постанови суду.
Розмір ставок державного мита визначений ст.3 вказаного Декрету. Зокрема, відповідно до підпункту “г” п.2 вказаної норми, ставка державного мита з касаційних скарг на рішення та постанови встановлена у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Так, в силу підпункту “а” п.2 ст.3 Декрету, з позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відповідно до підпункту “б” п.2 ст.3, з позовних заяв немайнового характеру -5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).
У даній справі, були заявлені первісні та зустрічні позовні вимоги як немайнового характеру: про розірвання договору, так і майнового характеру: стягнення сум.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.09.2008 року первісний позов було залишено без розгляду на підставі ч.1 п.5 ст.81 ГПК України.
Відповідно до оскаржуваної постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.02.2009р., було повністю скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 29.09.2008р., прийнято нове рішення, яким в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Як вбачається з поданої скарги, скаржник оспорює ухвалену постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у повному обсязі. Просить її скасувати та залишити без змін рішення Господарського суду Черкаської області від 29.09.2008р.
Отже, до касаційної скарги скаржником мали бути додані докази сплати державного мита, обчисленого виходячи із ставок державного мита з касаційних скарг, з урахуванням ставок державного мита, встановлених для позовів як майнового характеру -50 відсотків ставки з оспорюваної суми (464,80 грн.), так і немайнового характеру (42,50 грн.), а всього 507,30 грн.
Разом з тим, до касаційної скарги скаржником додана квитанція №3434.16.2 від 06.03.2009р., відповідно до якої до державного бюджету сплачено державне мито лише у сумі 465,00 грн., тобто менше ніж встановлено.
Допущене скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.
Керуючись п.4 статті 1113 ГПК України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у справі №12/2379 та додані до неї документи повернути.
2. Видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1довідку на повернення з державного бюджету 465,00 грн. державного мита, перерахованого відповідно до квитанції №3434.16.2 від 06.03.2009р.
Головуючий, суддя В.М.Палій
Суддя І.М.Васищак
Суддя Б.М.Грек