09 квітня 2009 р.
№ 50/129-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги
Акціонерного товариства “Агросервіс-Україна”
на рішення
від 19.08.2008 року
у справі
№ 50/129-08
господарського суду
Харківської області
за позовом
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до третя особа:
Акціонерного товариства “Агросервіс-Україна” Харківська міська рада
про
визнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
не з'явились
від відповідача: третя особа:
не з'явились не з'явились
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Усатий В.О.) від 19.08.2008 року по справі № 50/129-08 позовні вимоги задоволено; визнано за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 право власності на громадський будинок літ“Б-2”, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 2043,2м2, з неї: загальна площа підвалу -1240,5м2, загальна площа першого поверху -402,6м2, загальна площа другого поверху -400,1м2.
В касаційній скарзі АТ “Агросервіс-Україна” просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2008 року та передати справу на новий розгляд, посилаючись на те, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: абз.3 ч.2 ст.331, ст.367, ст.ст.1132, 1134 ЦК України, ст.ст.1, 41, 12, 43 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Враховуючи повноваження, надані ч.2 ст.1116 ГПК України, Вищий господарський суд України не приймає відмови від касаційної скарги Акціонерного товариства “Агросервіс-Україна”, оскільки такі дії суперечать законодавству і порушують право держави на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, яке полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, та здійсненні державної реєстрації права власності.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства “Агросервіс-Україна” про визнання права власності на громадський будинок літ“Б-2”, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 2043,2м2, з неї: загальна площа підвалу -1240,5м2, загальна площа першого поверху -402,6м2, загальна площа другого поверху -400,1м2. Позов вмотивовано тим, що позивач є дольовиком та інвестором спірного об'єкту будівництва на підставі укладених з відповідачем договорів, проте, після закінчення будівництва останній ухиляється від підписання актів приймання-передачі об'єкту; позивача не вказано в якості власника у виготовленому КП “Харківське МБТІ” паспорті на громадський будинок по АДРЕСА_1; факт правильності та повноти виконання архітектурних, будівельних, санітарних, протипожежних норм і правил підтверджується технічним висновком, виготовленим ТОВ “Харківреконструкція” у липні 2008 року. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на п.1 ч.1 ст.16, ч.1 ст.321, ст.ст.331, 392, ч.1 ст.526 ЦК України, ст.41 Конституції України.
Задовольняючи позов, суд виходив із доведеності позовних вимог.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим рішення місцевого суду вказаним вимогам не відповідає з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, між Громадянином ОСОБА_1(Інвестор) та Акціонерним товариством “Агросервіс-Україна” (Забудовник) укладені договори та додатки до них про участь у будівництві спірного об'єкту: нежилих приміщень першого та другого поверху громадського будинку літ“Б-2”, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 2043,2м2.
Пунктами 2.1, 2.4 вказаних договорів передбачено, що Інвестор є володільцем майна, яке набуте, отримане або створене за рахунок його внеску, переданого Забудовнику; оформлення права власності на паркувальні місця здійснюється у відповідності з законодавством України.
В силу положень ч.1 ст.202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, за двосторонніми правочинами, якими є договори про участь у будівництві, права виникли саме у фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 за захистом яких фізична особа - підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського суду.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Беззаперечним є те, що склад сторін по справі відповідає приписам ст.1 ГПК України. Проте, судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили, що характер правовідносин, щодо яких виник спір, носить господарський характер. Той факт, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем (судом з посиланням на докази цей факт не встановлено) сам по собі не доводить існування у сторін спору господарських правовідносин, а також не доводить наявності права вимоги до відповідача саме у підприємця ОСОБА_1
Колегія суддів також відзначає, що застосувавши до правовідносин сторін ст.331 ЦК України, суд не звернув уваги, що відповідно до абзацу 3 ч.2 цієї норми, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Разом з тим, згідно приписів ст.392 ЦК України позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Судове рішення про задоволення вимог, ухвалене по такому предмету спору, базується на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів, а лише є категоричним та обов'язковим до виконання велінням, в якому уособлюється авторитет і сила судової влади. Однак, судом не було встановлено чи здійснено державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт і чи могло на цей об'єкт у будь-кого виникнути право власності.
Крім того, колегія суддів критично ставиться до встановлення судом факту прийняття саме спірного об'єкту державною комісією до експлуатації, оскільки такого не вбачається з матеріалів справи, зокрема, акта державної приймальної комісії №1368 від 19.12.2007 року, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради (а.с.171-178), в яких йдеться про прийняття до експлуатації першого та другого пускових комплексів першої черги будівництва по вул.Чернишевського,31 в м.Харкові, а не Чернишевського, 31-А.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Акціонерного товариства “Агросервіс-Україна” на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2008 року у справі
№ 50/129-08 задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2008 року у справі № 50/129-08 скасувати.
Справу № 50/129-08 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С.Бакуліна О.Глос