14 квітня 2009 р.
№ 11/37-08/02-2а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкін В.Е.,
Чернов Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянувши касаційну скаргу
Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного комітету України з державного матеріального резерву
на постанову
від 23 грудня 2008
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі
№ 11/37-08/02-2а господарського суду Вінницької області
за позовом
Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного комітету України з державного матеріального резерву
до
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про
зобов'язання виконати умови договору
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.10.2008 (суддя В.Матвійчук) позовна заява Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного комітету України з державного матеріального резерву повернута без розгляду з підстав не подання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки предметом позову є зобов'язання за договором купівлі-продажу в розмірі 5130000 грн., тому за приписами Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставка державного мита повинна становити 1% ціни позову, але не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 25500 грн., а не 85 грн., що сплачене позивачем як за позовну вимогу немайнового характеру.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 (судді: Л.Зарудяна, І.Вечірко, А.Ляхевич) ухвала господарського суду першої інстанції залишена без зміни з тих же підстав.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та ухвалу місцевого господарського суду скасувати, справу передати на розгляд господарському суду.
Скаржник вважає, що суди неправомірно відмовили у прийнятті позовної заяви всупереч приписів Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 року № 15. Натомість скаржник вважає, що суд повинен був прийняти позовну заяву до розгляду та при прийнятті рішення, у разі якщо суму державного мита, що підлягає сплаті, менша ніж та, що сплачена при поданні позову, стягнути зі сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Сторони не скористалися правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2007 предметом якого є зерно кукурудзи загальною вартістю 5130000 грн. суть позовних вимог є стягнення заборгованості в розмірі 5130000 грн.
Позивач при поданні позовної заяви сплатив державне мито за ставкою 85 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 736 від 17.09.2008.
Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до частини першої ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно з підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93 ставка державного мита становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум становить сума у розмірі 17 грн. відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV.
Оскільки фактично предметом спору є вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості розміром 5130000 грн., які повинні оплачуватися державним митом за ставкою, встановленою для позовів майнового характеру, висновки господарських судів щодо невідповідності сплаченого позивачем державного мита в розмірі 85 грн. приписам законодавства правомірні.
Додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення № 736 від 17.09.2008 про сплату 85 грн. не відповідає розміру ставки державного мита, що встановлена вищевказаними нормами законодавства, враховуючи розмір заявлених позивачем майнових вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, висновки господарських судів про повернення позовної заяви правомірні.
Доводи скаржника про неврахування приписів Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 року № 15, до уваги не приймаються з таких підстав.
За своєю суттю вимоги скаржника стосуються вирішення питання розподілу судових витрат, зокрема, державного мита, при вирішенні спору по суті, а тому на необхідність дотримання вимог процесуального закону при поданні позову та правомірності застосування судом підстав для повернення позовної заяви не впливають.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.10.2008 у справі № 11/37-08/02-2а господарського суду Вінницької області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун