КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №2-6420/10
Провадження №
25.10.2010
25 жовтня 2010 року суддя Київського районного суду м. Полтави Калько О.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним,-
22 жовтня 2010 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним.
З позовної заяви вбачається, що місцезнаходженням відповідача ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» є Октябрський район м. Полтави, а відповідач ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а позови до фізичних осіб відповідно до ч.І ст.109 ЦПК України пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що ц були зазначені в-"' арі.
Отже, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами ' виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування, а тому відсутні підстави для розгляду справи в суді за місцем проживання позивача.
Відповідно п. 4 ч. З ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ч. З ст. 121, 209, 210 ЦПК України, -
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним.
Роз'яснити позивачу право звернення до суду за місцезнаходженням, або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний термін з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.С. Калько