Номер провадження: 11-кп/785/931/15
Номер справи місцевого суду: 511/3642/14-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.07.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
представника н/л потерпілого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170390001301 від 14.08.2013 року за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 квітня 2015 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калантаївка, Роздільнянського району, Одеської області, громадянина України, військовозобов'язаного, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого утриманців, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 6 місяців з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі відкритого типу.
Цивільний позов законного представника ОСОБА_10 , в інтересах малолітнього ОСОБА_9 задоволено повністю.
З ОСОБА_7 стягнуто на користь:
- ОСОБА_10 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9 , майнову та моральну шкоду у загальній сумі 69 286,02 гривень, та судові витрати на загальну суму 3 941,08 гривень ;
- держави, судовий збір на загальну суму 743 грн.60 коп.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався.
Вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та цинізмом (хуліганство).
Вказане кримінальне правопорушення було скоєне обвинуваченим за наступних обставин.
14.08.2013 року близько 16.00 годин, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2106, під'їхав до домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , до свого знайомого ОСОБА_9 , якого на той час за місцем мешкання не було, про що йому стало відомо від брата останнього малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сівши за кермо вказаного автомобіля ОСОБА_7 поїхав в кінець даної вулиці, де зупинився біля будинку 59 розташованого по вул. Шевченко, у зв'язку з тим, що скоїв зіткнення із бетонним стовпом, який лежав на землі поряд з вхідними воротами домоволодіння.
У той же час, 14.08.2013 р. близько 16.30 год., до ОСОБА_7 , який стояв на вулиці поряд із автомобілем, підійшов малолітній ОСОБА_9 та зробив останньому зауваження, на що ОСОБА_7 безпричинно, порушуючи громадський порядок у громадському місці, з особливою зухвалістю, почав застосовувати до малолітнього ОСОБА_9 фізичне насильство, в присутності сторонніх осіб, на протязі тривалого часу. Вказане насилля виразилося в нанесенні одного удару головою в область обличчя ОСОБА_9 , після чого останній відштовхнув ОСОБА_7 від себе. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 схопив ОСОБА_9 за одяг, вони удвох впали в салон автомобіля, на місце водія, де ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 ще декілька ударів кулаком в обличчя та один удар головою у обличчя. Підбігша на місце події ОСОБА_11 почала витягувати ОСОБА_9 з автомобіля, на що ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 третій удар головою у обличчя, внаслідок чого своїми навмисними діями спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, перелому кісток носа з синцем в області зовнішнього носа, які згідно висновку судово-медичного експерта №277 від 16.09.2013 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
14.08.2013 року, близько 16.45 год., ОСОБА_7 , продовжуючи чинити хуліганські дії, керуючи автомобілем ВАЗ 2106, знов повернувся до домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , де мешкає малолітній ОСОБА_9 , та тримаючи у руці металевий предмет, схожий на монтировку, в присутності сторонніх осіб, з явною неповагою до суспільства та особистою зухвалістю, зайшов на територію подвір'я даного домоволодіння. Наближаючись до ОСОБА_9 обвинувачений почав висловлювати на його адресу погрози вбивством та замахнувся на нього вищевказаним предметом, але дії останнього були зупинені сторонніми особами.
Не погодившись із вироком суду, обвинувачений подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.04.2015 року змінити, звільнити його від кримінальної відповідальності з випробуванням, застосувати ст.75 КК України та покласти на нього обов'язки відповідно до ст.76 КК України.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, обвинувачений посилається на те, що при винесенні вироку суд застосував до нього покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України, зокрема, на його думку, судом не враховано, що він раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався та має позитивну характеристику.
Крім того, в апеляційній скарзі обвинувачений стверджує, що вину свою при проведенні судового засідання він не визнавав тільки тому, що деякі факти викладені в обвинувальному акті та учасниками процесу не в повному обсязі відповідали тим подіям що сталися, однак на теперішній час не виправдовує свої дії та розкаюється за завдані тілесні ушкодження.
Крім того, в апеляційній скарзі обвинувачений посилається на те, що на даний час він працевлаштувався без офіційного оформлення і бажає відновити стан здоров'я потерпілого та відшкодувати йому моральну шкоду, у зв'язку з чим вважає, що позбавлення його волі на певний проміжок часу унеможливить відшкодувати шкоду потерпілому.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його адвоката, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора та представника потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, неповнолітнього потерпілого, який також погодився з апеляційною скаргою обвинуваченого та просив не обмежувати його волі, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.
Вина ОСОБА_7 у скоєнні злочину, за який його засуджено, підтверджується матеріалами справи, які були добуті в період досудового розслідування та у повному обсязі перевірені під час судового розгляду.
Під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 не визнавав своєї провини, що суд вірно розцінив як його захисну позицію і бажання ухилитися від кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.
При цьому під час розгляду, кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого, останній пояснив, що вину свою у судовому засіданні суду першої інстанції він не визнавав оскільки деякі факти не в повному обсязі відповідали тим подіям що сталися. Крім того обвинувачений пояснив, що на теперішній час він розкаюється за свої дії та завдані тілесні ушкодження, та просив пробачення у потерпілого та його представника.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.1 ст. 296 КК України, оскільки він скоїв грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та цинізмом (хуліганство).
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції визнав обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - позитивні характеристики з місця проживання, те, що обвинувачений до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий. Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом першої інстанції визнано - вчинення злочину щодо малолітнього, вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_7 , суд, відповідно до положень ст.ст. 65-67 КК України, врахував також характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, його соціальне та сімейне становище.
Врахувавши всі пом'якшуючі та обтяжуючі вину обвинуваченого обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що, згідно ч.2 ст.65 КК України, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових злочинів, буде призначення йому покарання у вигляді обмеження волі, яке полягає у триманні обвинуваченого в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці (ч.1 ст.61 КК України).
Разом з тим, з урахуванням думки потерпілого про те, що він погоджується з апеляційною скаргою обвинуваченого, оскільки не бажає обмеження його волі, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити ОСОБА_7 призначене судом першої інстанції покарання, але не застосовувати відносно нього дії ст.ст.75, 76КК України.
З огляду на вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вироку суду першої інстанції зміні, у частині призначення йому покарання.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України колегія суддів з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 квітня 2015 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 6 місяців з відбуванням покарання кримінально-виконавчій установі відкритого типу змінити в частині призначення покарання, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня початку виконання вироку.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4