Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/592/15-ц
Провадження по справі № 2/514/236/15
20 липня 2015 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - М.В. Козирєва
за участю секретаря - О.В. Терзі
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1, з залученням заінтересованої особи - органу опіки Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, а саме: не займається вихованням сина, з 2009 року не бачив сина та не піклується про нього, тобто зовсім усунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. На позові наполягає.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про згоду з позовними вимогами позивача та про розгляд справи у його відсутність.
Ці обставини відповідають вимогам ч. 2 ст. 158 ЦПК України.
Представник служби у справа дітей Тарутинської РДА - Дерлі Ж.Г., яка діє згідно доручення, вважає позов обґрунтованим та не заперечує проти його задоволення.
В зв'язку з цим в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у зареєстрований шлюбі, який 07 жовтня 2009 року був розірваний Приморським районним судом м. Одеси (а.с. 8,9). Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10). Дитина мешкає з позивачем та знаходиться на її утриманні (а.с.12). Також, як вбачається з показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідач з 2009 року не бачеться зі своїм неповнолітнім сином та не піклується про нього (а.с. 11).
З копії витягу з протоколу комісії з питань захисту прав дитини Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 19 червня 2015 року № 6 вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини вирішила зобов'язати орган опіки та піклування Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача (а.с.31).
Відповідно до письмового висновку орган опіки та піклування Тарутинської РДА вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.30).
Відповідач, своєю заявою, завіреною приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О., не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_3 (а.с.32).
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (ст. 166 Сімейного кодексу України).
У відповідності до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав слід задовольнити, позаяк позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина є доцільним та відповідає найвищим інтересам дитини.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 243 гривень 60 копійок .
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу про його право, передбачене ст. 169 Сімейного кодексу України, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, під час розгляду якого буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 164, 180, 184 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 214 - 216 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1, з залученням заінтересованої особи - органу опіки Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Бендери Республіки Молдова, батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат в розмірі 243 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а якщо сторони не були присутні в судовому засіданні, рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя М.В. Козирєв