Справа № 523/9011/15-ц
"27" липня 2015 р. м. Одеса.
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - Погрібного М.О.
При секретарі - Вальчук Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Одесі (зала судових засідань №14) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилою площею, -
Позивачка просить визнати відповідача таким, що втратив право користування належною їй на праві власності житловою площею у житловому будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову, вона посилалася на те, що зазначений житловий будинок належать їй на праві власності на підставі договору дарування від 19 серпня 2008 року. Раніше вказаний будинок на праві власності належав її дочці ОСОБА_3, яка в 1997 році дозволила прописатися та проживати в будинку ОСОБА_2, який доводився їй, ОСОБА_1, на той час чоловіком.
У 2001 році. відповідач забрав у сі належні йому речі і покинув будинок, оскільки вона фактично припинила з ним шлюбні відносини, які офіційно розірвала 27 червня 2006 року.
Фактичне місце знаходження відповідачки їй до теперішнього часу не відоме. При цьому, відповідач залишився бути зареєстрованим на її жилій площі, чим порушуються її права власника, оскільки їй доводиться оплачувати комунальні послуги по будинку із розрахунку кількості зареєстрованих у ньому осіб, в тому числі і відповідача, який ніякої участі в утримані будинку не приймає.
Тому вважає, що не проживаючи на спірній жилій площі, відповідач втратив право користування нею і на підставі ст. 405 ЦПК України просить її позовні вимоги задовольнити.
Позивач подала до загальної канцелярії суду письмову заяву про повну підтримку своїх позовних вимог та з проханням розглянути справу без її участі. У разі неявки в судове засідання відповідача, просила розглянути справу в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не прибув. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку, встановленому законом, замовною поштою за місцем реєстрі його проживання. Згідно довідки поштового відділення, вручити відповідачу повістку не надалося можливим, оскільки він там не проживає.
За заявою та згодою позивачки, суд розглянув справу в заочному порядку, відповідно до ст. ст. 224-226 ЦПК України.
Вивчив матеріали справи, суд вважає, що на підставі доказів, наданих позивачкою, позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачці, на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого Договору дарування №1533 від 19 серпня 2008 року, зареєстрованого 27 серпня 2008 року в Одеському МБТІ та РОН (л.с. №№9, 10).
У вказаному житловому будинку значиться зареєстрованим відповідач по справі ОСОБА_2, 1947 року народження, що підтверджується довідкою №55, виданої органом самоорганізації населення «мікрорайону «Куяльницький»» (л.с. №7).
Відповідач ОСОБА_2, являвся колишнім чоловіком позивачки і її членом сім'ї. В зазначеному житловому будинку відповідач не проживає з 2001 року, залишившись бути зареєстрованим по будинку, як нібито проживаючий, що підтверджується зазначеною вище довідкою (л.с.№7).
Згідно ст. 405 ЦК України - члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
При таких обставинах суд вважає, що відповідач ОСОБА_2, 1947 року народження, не проживаючи в зазначеному вище житловому будинку, як колишній член сім'ї власника більше року, втратив право користування жилою площею в будинку.
Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" - громадянин України, а також іноземець чи особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язанні протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Згідно ч.ч. 1-5 ст. 29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно
обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до
чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів)
або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України; ст. ст. 29, 405 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, 1947 року народження, таким, що втратив право користування жилою площею в житловому будинку АДРЕСА_1, що на праві власності належать ОСОБА_1.
Копію рішення направити позивачам і відповідачу.
Рішення, як заочне, може бути переглянуто за заявою відповідача, яка подається до Суворовського районного суду м. Одеси протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку.
Суддя: