Справа № 521/8272/15-ц
Провадження № 2/521/3930/15
Іменем України
17 липня 2015 року
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Мирончук Н.В.
при секретарі: Варналій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Державного Підприємства СКБ "Молнія" про стягнення заборгованості по виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку,-
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного Підприємства СКБ "Молнія" про стягнення заборгованості по виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав наступне.
Позивач працювала на у Державному Підприємстві СКБ "Молнія", звідки 28 лютого 2015 року була звільнена, згідно ст. 38 КзпП за власним бажанням.
Проте, відповідач в день її звільнення і до часу звернення до суду не провів з нею повний розрахунок.
Посилаючись на ст. 117 КзпП України, позивач зазначила, що у разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Спору згідно розміру сум між нею та підприємством не має.
Середня заробітна плата її на день звільнення, зазначена у довідці.
З урахуванням вказаного, позивачка просить, стягнути на її користь з Державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія», суму середнього заробітку у розмірі 3334,71 гривен, за кожний місяць затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2015 року по день фактичного розрахунку.
Позивач в судове засідання не прибув, надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити та справу розглянути за його відсутності.
Відповідач до суду надав заяву на позов, у якій зазначив про те, що він не заперечує проти заявленого позову та просить розглянути справу без участі представника відповідача.(а.с.11).
Вивчивши і дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази по справі, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
ОСОБА_1, згідно Наказу №13-К, знаходилася в трудових відносинах з відповідачем, де працювала на посаді інженера-конструктора та 28 лютого 2015 року була звільнена з займаної посади, згідно ст. 38 КзпП за власним бажанням.(а.с.3)
Крім того, відповідно до зазначеного Наказу, прийнято також рішення стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію за використані дні щорічної відпустки за період з 10.04.2014 року по 28.02.2015 року у кількості 37 календарних днів. (а.с.3)
Згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.
Відповідно до Довідки відповідача № 121 від 30.03.2015 року, заборгованість по виплаті заробітної плати складає 3334,71 грн.(а.с.4)
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
В силу ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Проте, всупереч зазначеному законом, Державним Підприємством СКБ "Молнія" не було виплачено ОСОБА_1 при її звільненні всі суми, що належать їй від підприємства.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ухвалою суду від 25.05 2015 року, суд зобов'язував відповідача надати до суду ксерокопії документів.
Ухвалу суду від 25.05 2015 року, якою було зобов'язано відповідача надати до суду ксерокопії документів, відповідач отримав 13.06.2015 року.(а.с.21).
Проте, на підтвердження вказаного, відповідачем не надано до суду жодного доказу.
В силу ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
А тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що на час звернення з позовом позивача до суду, існувала заборгованість по нарахованій та не виплаченій відповідачем позивачу заробітної плати.
Приписами ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Враховуючи, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не виплатив позивачу нараховану заробітну плату, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Згідно вимог ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що стягнення суми середньомісячного заробітку за затримку проведення розрахунку, відповідає фактичним обставинам справи.
Виходячи з викладеного та системного аналізу наведених норм права, оскільки, відповідач не надав належних доказів на підтвердження своїх дій, а тому повинен сплатити суму визначеного ним же, розміру суми середньомісячного заробітку за затримку проведення розрахунку.
Отже в судовому засіданні встановлено, що затримка розрахунку при звільненні позивача з роботи мала місце. Враховуючи наведене, зібрані по справі докази та вищевказані норми цивільного законодавства, дозволяють задовольнити позов щодо стягнення розміру суми середньомісячного заробітку за затримку проведення розрахунку.
Оскільки, на час прийняття рішення по справі, відповідач не здійснив позивачу кінцевий розрахунок, тому компенсація повинна бути нарахована за всі місяці по фактичний час здійснення розрахунку.
Згідно п.п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Стосовно стягнення з відповідача судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову.
Відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, в даному випадку судовий збір у сумі 243,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного Підприємства СКБ "Молнія" про стягнення заборгованості по виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, по день фактичного розрахунку, задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська,45, ЄДРПОУ 14309623, поточний рахунок
№26002010123007 у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Одеса, МФО - 328618, ІПН- 143096215431), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН- НОМЕР_1, середнього заробітку у розмірі 3334,71 гривен (три тисячі триста тридцять чотири гривні) 71 коп. за кожний місяць затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2015 року по день фактичного розрахунку.
Зазначена сума визначена з вирахуванням всіх обов'язкових внесків та платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська,45, ЄДРПОУ 14309623, поточний рахунок
№26002010123007 у філії АТ «Укрексімбанк» в м.Одеса, МФО - 328618, ІПН- 143096215431), на користь держави, судовий збір у розмірі 243грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення.
Суддя Н.В. Мирончук