16 квітня 2009 р.
№ 14/119/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого,
Мамонтової О.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ "Ніконд"
на постанову та на рішення
Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року рішення господарського суду Миколаївської області від 05.11.2008 року
у справі господарського суду
Миколаївської області
за позовом
ОСОБА_1
до 3-ті особи:
ВАТ "Ніконд" ОСОБА_2, ТОВ "Ніконджитлобудсервіс", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області
про
визнання недійсним рішення розширеного засідання Правління від 05.10.1999 року,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
ОСОБА_1,
- відповідача:
не з"явився,
- третіх осіб:
ОСОБА_2,
У березні 2008 року ОСОБА_1звернулась до господарського суду з позовом до ВАТ "Ніконд" про визнання недійсним рішення розширеного засідання Правління ВАТ "Ніконд" від 05.10.1999 року про заснування ТОВ "Ніконджитлобудсервіс" та передачу в якості внеску до статутного фонду останнього житлових будинків загальною вартістю 2395592,17 грн.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, просив суд визнати недійсним рішення розширеного засідання Правління ВАТ "Ніконд" від 05.10.1999 року та в частині внесення до статутного фонду житлового будинку (гуртожитку) по вул. Космонавтів, 128 у м. Миколаєві, повернути у первісний стан.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.11.2008 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення розширеного засідання Правління ВАТ "Ніконд" від 05.10.1999 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року рішення місцевого господарського суду від 05.11.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ВАТ "Ніконд" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року та рішення місцевого господарського суду від 05.11.2008 року скасувати, провадження у справі припинити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ "Ніконд" створено шляхом корпоратизації державного підприємства, вищим органом товариства є загальні збори акціонерів, до компетенції яких пунктом 12.1.1 Статуту (у первісній редакції), віднесено, зокрема, створення дочірніх підприємств, філій та представництв, інших юридичних осіб.
Як з'ясовано судами, оскаржуване рішення прийнято правлінням ВАТ "Ніконд" 05.10.1999 року та оформлено протоколом № 52.
Відповідно до зазначеного рішення ВАТ "Ніконд" в особі ДП "Водопій" виступило засновником ТОВ "Ніконджитлобудсервіс" та передало в якості внеску до статутного фонду останнього два житлові будинки.
Господарський спір у даній справі виник через те, що рішення про заснування ТОВ "Ніконджитлобудсервіс" та передачу майна в якості статутного внеску всупереч положенням первісної редакції статуту ВАТ "Ніконд" прийнято не загальними зборами його акціонерів, а правлінням, що, на думку позивача, свідчить про перевищення повноважень правління та наявність правових підстав для визнання зазначеного рішення недійсним.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання оскаржуваного рішення недійсним, суди попередніх інстанцій погодились з доводами позивача та не прийняли до уваги, що 12.06.1999 року загальними зборами ВАТ "Ніконд" затверджено зміни до статуту ВАТ "Ніконд".
Вказаними загальними зборами учасників затверджено, що питання про створення, ліквідацію та реорганізацію інших юридичних осіб не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів; крім того, правлінню товариства надано право, зокрема, передавати у вигляді внеску до статутного фонду нерухоме майно, яке складає до 15 відсотків сукупної залишкової вартості майна на час укладання угоди.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що приймаючи рішення про внесення змін до статуту, загальні збори учасників ВАТ "Ніконд" фактично уповноважили виконавчий орган товариства -правління - на створення інших юридичних осіб та на розпорядження майном вказаної вартості.
Судова колегія зазначає, що задовольняючи позов, господарські суди не надали належної юридичної оцінки, а відповідно і не врахували, що рішення загальних зборів учасників, яким були затверджені зміни до статуту, не було оскаржене у судовому порядку, є чинним, а зазначені зміни до статуту 13.04.2000 року пройшли державну реєстрацію у відповідному порядку.
Окрім того, положеннями статті 7 Закону України "Про господарські товариства" дійсно встановлена обов'язковість державної реєстрації змін до установчих документів, проте, зі змісту зазначеного закону, не вбачається пов'язаність дійсності внесених змін саме з моментом державної реєстрації. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що обов'язковим є сам факт проведення реєстрації.
Відтак, приймаючи рішення про визнання недійсним оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято з перевищенням повноважень правління, суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували питання набрання чинності змін до установчих документів та не дали належної правової оцінки доводам відповідача про дійсність внесених змін саме з моменту їх погодження та затвердження загальними зборами учасників господарського товариства.
За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність на момент прийняття оскаржуваного рішення у правління ВАТ "Ніконд" повноважень на створення юридичної особи та передачі до її статутного капіталу нерухомого майна є передчасним.
Поза увагою судів залишились і доводи відповідача про наявність доказів подальшого фактичного схвалення загальними зборами учасників передачі спірного будинку іншій юридичній особі.
Окрім того, з огляду на додані до касаційної скарги документи та матеріали справи, не достатньо обґрунтованим є і висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач дізнався про вибуття з розпорядження відповідача зазначених житлових будинків у 2006 році, а, отже, звернувся до суду за захистом своїх прав в межах строку позовної давності.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи даний господарський спір, суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки обставинам правомірності набуття відповідачем права власності на передані житлові будинки та знаходження цих будинків на балансі останнього.
Зокрема, судами не прийнято до уваги, що частиною 2 пункту 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у редакції, яка діяла на момент корпоратизації державного підприємства, було передбачено, що в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
З огляду на приписи частини 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, належним чином встановити правовий режим переданих будинків та співвідношення їх вартості зі статутним капіталом відповідача, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 та статті 38 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 05.11.2008 року у справі № 14/119/08 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий, суддя М.М.Черкащенко
Судді О.М.Мамонтова
Л.В.Стратієнко