14 квітня 2009 р.
№ 20/228
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Телесистеми України", м. Київ (далі -ЗАТ "Телесистеми України")
на рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2008 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009
зі справи № 20/228
за позовом ЗАТ "Телесистеми України"
до дочірнього підприємства "Старком Україна", м. Київ (далі -ДП "Старком Україна")
про визнання правочинів недійсними.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ЗАТ "Телесистеми України" -Комлєва С.В., Ляховича С.О.,
ДП "Старком Україна" -Андрієнко О.В., Солдатенка І.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ЗАТ "Телесистеми України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Старком Україна" про визнання недійсними з моменту вчинення:
договору від 01.12.2006 № 01/11-06 Ст-ТСУ (далі -Договір);
додаткової угоди від 01.12.2006 № 1 до Договору;
усіх додатків до Договору, в тому числі: від 29.12.2006 № 1, № 2 та № 3, від 15.01.2007 № 4, від 26.02.2007 № 5, від 26.03.2007 № 6 та № 7, від 15.03.2007 № 8, від 12.04.2007 № 9, від 01.03.2007 № 10, від 16.04.2007 №№11, 12, 13, 14, 15, 16 та 17, від 03.05.2007 № 18, від 01.06.2007 № 20, від 30.03.2007 № 21, від 28.04.2007 № 22, від 01.06.2007 № 23, від 14.05.2007 № 25, від 21.05.2007 № 27, від 07.05.2007 № 28, від 23.04.2007 № 29, від 21.05.2007 №№ 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 та 37, від 23.05.2007 № 40, від 22.06.2007 №№ 42 та 43, від 25.06.2007 № 49;
усіх актів приймання-передачі наданих послуг, у тому числі актів: від 28.02.2007 №ТСУ-1 та №ТСУ-1/1, від 01.03.2007 №ТСУ-2 та №ТСУ-2/1, від 22.03.2007 №ТСУ-3 та №ТСУ-3/1, від 30.03.2007 №ТСУ-4 та №ТСУ-4/1, №ТСУ-5 та №ТСУ-5/1, від 02.04.2007 №ТСУ-6 та №ТСУ-6/1, від 20.04.2007 №ТСУ-7 та №ТСУ-7/1, від 30.04.2007 №ТСУ-8, №ТСУ-8/1 та №ТСУ-9/1, від 03.05.2007 №ТСУ-10, №ТСУ-10/1, №ТСУ-11, №ТСУ-11/1, №ТСУ-12, №ТСУ-12/1, №ТСУ-13 та №ТСУ-13/1, від 22.05.2007 №ТСУ-14, №ТСУ-14/1, №ТСУ-15 та №ТСУ-15/1, від 29.05.2007 №ТСУ-16 та №ТСУ-16/1, від 31.05.2007 №ТСУ-17, №ТСУ-17/1, №ТСУ-18/1, №ТСУ-19 та №ТСУ-19/1, від 01.06.2007 №ТСУ-20 та №ТСУ-20/1, від 12.06.2007 №ТСУ-21 та №ТСУ-21/1, від 18.06.2007 №ТСУ-22 та №ТСУ-22/1, від 30.06.2007 №ТСУ-23, №ТСУ-23/1, №ТСУ-24, №ТСУ-24/1, №ТСУ-25, №ТСУ-25/1, №ТСУ-26, №ТСУ-26/1, №ТСУ-27, №ТСУ-27/1, №ТСУ-28, №ТСУ-28/1, №ТСУ-29, №ТСУ-29/1, №ТСУ-30/1, №ТСУ-31, №ТСУ-31/1, №ТСУ-32 та №ТСУ-32/1, від 04.07.2007 №ТСУ-33 та №ТСУ-33/1, від 09.07.2007 №ТСУ-34 та №ТСУ-34/1, від 31.07.2007 №ТСУ-35, №ТСУ-35/1, №ТСУ-36, №ТСУ-36/1, №ТСУ-37, №ТСУ-37/1, №ТСУ-38, №ТСУ-38/1, №ТСУ-39, №ТСУ-39/1, №ТСУ-40, №ТСУ-40/1, №ТСУ-41, №ТСУ-41/1, №ТСУ-42 та №ТСУ-42/1, від 01.08.2008 №ТСУ-43, №ТСУ-43/1, №ТСУ-44, №ТСУ-44/1, №ТСУ-45 та №ТСУ-45/1, від 02.08.2007 №ТСУ-46 та №ТСУ-46/1, від 07.08.2007 №ТСУ-47 та №ТСУ-47/1, від 09.08.2007 №ТСУ-48, №ТСУ-48/1, №ТСУ-49 та №ТСУ-49/1, від 21.08.2007 №ТСУ-50, від 27.08.2007 №ТСУ-51 та №ТСУ-51/1, від 31.08.2007 №ТСУ-52 та №ТСУ-52/1, від 12.09.2007 №ТСУ-53 та №ТСУ-53/1, від 27.09.2007 №ТСУ-54, №ТСУ-54/1, №ТСУ-55, №ТСУ-55/1, №ТСУ-56, №ТСУ-56/1, №ТСУ-57, №ТСУ-57/1, №ТСУ-58 та №ТСУ-58/1, від 28.09.2007 №ТСУ-59, №ТСУ-59/1, №ТСУ-60 та №ТСУ-60/1, від 30.09.2007 №ТСУ-61 та №ТСУ-61/1, від 01.10.2007 №ТСУ-62, №ТСУ-62/1, №ТСУ-63, №ТСУ-63/1, №ТСУ-64, №ТСУ-64/1, №ТСУ-65, №ТСУ-65/1, ЖГСУ-66, №ТСУ-66/1, №ТСУ-67, №ТСУ-67/1, №ТСУ-68, №ТСУ-68/1, №ТСУ-69, №ТСУ-69/1, №ТСУ-70, №ТСУ-70/1, №ТСУ-71, №ТСУ-71/1, №ТСУ-72 та №ТСУ-72/1, від 31.10.2007 №ТСУ-73, №ТСУ-73/1, №ТСУ-74, №ТСУ-74/1, №ТСУ-75, №ТСУ-75/1, №ТСУ-76, №ТСУ-76/1, №ТСУ-77, №ТСУ-77/1, №ТСУ-78 та №ТСУ-78/1, від 01.11.2007 №ТСУ-79, №ТСУ-79/1, №ТСУ-80, №ТСУ-80/1, №ТСУ-81, №ТСУ-81/1, №ТСУ-82, №ТСУ-82/1, №ТСУ-83, №ТСУ-83/1, №ТСУ-84, №ТСУ-84/1, №ТСУ-85, №ТСУ-85/1, №ТСУ-86, №ТСУ-6/1, №ТСУ-87, №ТСУ-87/1, №ТСУ-88, №ТСУ-89, №ТСУ-89/1, №ТСУ-90, №ТСУ-90/1 та №ТСУ-91, від 26.11.2007 №ТСУ-92, №ТСУ-92/1 та №ТСУ-93 (далі -акти приймання-передачі).
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2008 (колегія суддів у складі: суддя Мандриченко О.В. -головуючий, судді Головатюк Л.Д., Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 (колегія суддів у складі: суддя Моторний О.А. -головуючий, судді Кошіль В.В., Шапран В.В.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 92 і 241 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивовано тим, що:
у підписанні Договору генеральний директор ЗАТ "Телесистеми України" діяв з перевищенням повноважень, передбачених статутом позивача;
ДП "Старком Україна" не знало про такі обмеження повноважень директора, а тому до спірних правовідносин необхідно застосувати частину третю статті 92 ЦК України;
ЗАТ "Телесистеми України" у подальшому здійснило дії, спрямовані на схвалення Договору, що унеможливлює визнання його недійсним.
ЗАТ "Телесистеми України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення зі справи скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову в частині визнання недійсними Договору, додаткової угоди від 01.12.2006 № 1 до Договору і додатків до Договору. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, зокрема, про те, що судовими інстанціями:
не враховано, що відповідач не міг не знати про обмеження повноважень генерального директора позивача, оскільки додаткова перевірка повноважень представників сторін та вивчення їх статутів в укладенні угод є звичаєм ділового обороту, про дотримання якого може свідчити наявність другого підпису на Договорі з боку ДП "Старком Україна", де посада зазначена як "фінансовий контролер". Крім того, статутні документи позивача відкриті для загалу, вони безперешкодно надаються контрагентам у вчиненні правочинів та розміщені у мережі Інтернет;
не дано оцінки тому факту, що усі правочини та дії, на здійснення яких, як на схвалення Договору "покликається суд", вчинені тією самою фізичною особою, повноваження якої оспорюються ДП "Старком Україна", а доказів схвалення їх іншим компетентним органом управління позивача не наведено.
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Старком Україна" заперечує проти доводів позивача і просить судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 01.12.2006 ЗАТ "Телесистеми України" і ДП "Старком Україна" укладено Договір, відповідно до умов якого:
? відповідач в порядку і на умовах, визначених Договором і законодавством України, згідно із завданням позивача та за винагороду зобов'язується надавати позивачеві такі послуги з медіа-планування:
стратегічне медіа-планування: розробка медіа-стратегії для всіх типів медіа, окрім реклами в Інтернеті; стратегічний вибір медіа, які використовуються для розміщення реклами; надання рекомендацій щодо розподілу рекламного бюджету серед різних типів медіа;
тактичне медіа-планування: розробка медіа-планів; розрахунок розподілу GRP (пункт 2.1 Договору);
? всі послуги, вказані в пункті 2.1 Договору, надаються на підставі відповідних додатків до Договору, що містять умови надання медіа-послуг відповідно до певного типу медіа та відповідно до замовлення клієнта (пункт 2.2 Договору);
? протягом 15 робочих днів після закінчення кожного календарного місяця ДП "Старком Україна" зобов'язаний надавати позивачеві звіти про надання послуг за минулий місяць електронною поштою і оригінали первинних бухгалтерських документів (рахунки та акти приймання-передачі послуг), а також документи податкового обліку (податкових накладних) щодо надання послуг за Договором, оформлені відповідно до вимог законодавства України. До актів приймання-передачі наданих послуг додаються необхідні докази витрат, здійснених відповідачем на користь позивача у розрахунках з підрядниками/виконавцями та іншими третіми особами, у вигляді копій первинних, розрахункових і платіжних документів, як-от договорів, додатків, доповнень, додаткових угод до них, рахунків, актів виконаних робіт (підпункт 3.1.4 пункту 3.1 Договору);
? звіти, надані ДП "Старком Україна" позивачеві, вважатимуться прийнятими ЗАТ "Телесистеми України" без будь-яких зауважень, якщо відповідач не заявить письмових заперечень протягом трьох робочих днів з дня їх одержання. Якщо протягом 5 робочих днів відповідач не одержить підписаний позивачем акт приймання-передачі наданих послуг або вмотивовану відмову від прийняття послуг, вони вважаються прийнятими з додержанням усіх умов Договору. В цьому випадку на акті приймання-передачі наданих послуг робиться запис: "Зауважень від Клієнта у визначений термін не надійшло", після чого цей акт вважатиметься підставою для здійснення розрахунків за Договором (підпункт 3.1.5 пункту 3.1 Договору);
? вартість послуг відповідача з розміщення реклами, порядок і строки оплати цих послуг визначаються сторонами шляхом підписання додатків до Договору; зазначена вартість послуг збільшується на суми ПДВ та ПНР (пункт 5.3 Договору);
? остаточний розрахунок з відповідачем позивач здійснює на підставі акта виконаних робіт, підписаного обома сторонами протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку відповідача (пункт 5.9 Договору);
- 01.12.2006 сторонами було підписано додаткову угоду №1 про узгодження вартості послуг за Договором;
- згідно з додатком від 29.12.2006 №1 до Договору сторонами визначено вартість послуг, що складає без урахування податків 6 772 994,35 грн., а всього з ПДВ та ПНР 8 161 458,19 грн.;
- сторонами були укладені також додатки: від 29.12.2006 № 2 та № 3, від 15.01.2007 № 4, від 26.02.2007 № 5, від 26.03.2007 № 6 та № 7, від 15.03.2007 № 8, від 12.04.2007 № 9, від 01.03.2007 № 10, від 16.04.2007 №№11, 12, 13, 14, 15, 16 та 17, від 03.05.2007 № 18, від 01.06.2007 № 20, від 30.03.2007 № 21, від 28.04.2007 № 22, від 01.06.2007 № 23, від 14.05.2007 № 25, від 21.05.2007 № 27, від 07.05.2007 № 28, від 23.04.2007 № 29, від 21.05.2007 №№ 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 та 37, від 23.05.2007 № 40, від 22.06.2007 №№ 42 та 43, від 25.06.2007 № 49;
- Договір, додаткова угода і додатки до нього від імені ЗАТ "Телесистеми України" підписано генеральним директором названого товариства Ворожбитом Віталієм Васильовичем, обраного на зазначену посаду загальними зборами акціонерів, що підтверджується витягом із протоколу загальних зборів акціонерів від 05.06.2006;
- згідно з розділом 9 статуту ЗАТ "Телесистеми України" (в редакціях від 09.11.2006 і від 17.07.2007) органами управління та контролю в компанії є: збори акціонерів, наглядова рада, дирекція на чолі з генеральним директором і ревізійна комісія;
- повноваження генерального директора позивача визначені у пункті 12.4 статуту ЗАТ "Телесистеми України". Так, до компетенції генерального директора належать, зокрема, укладення від імені компанії договорів (угод), надання розпоряджень щодо здійснення компанією юридичних дій, за винятком трудового контракту між компанією та генеральним директором, договорів щодо виконання обов'язків голови ревізійної комісії та корпоративного директора, а також значних договорів (угод, дій) компанії. Повноваження щодо підписання значних договорів (угод, дій) компанії генеральний директор отримує тільки за умови попереднього погодження наглядовою радою відповідного проекту договору (угоди, дії);
- відповідно до статуту позивача значними для ЗАТ "Телесистеми України" вважаються будь-які договори (угоди, дії), що тягнуть за собою виникнення грошових (майнових) зобов'язань компанії на суму, що перевищує еквівалент 100 000 грн., та про відчуження компанією нерухомості, основних засобів, земельних ділянок незалежно від суми угоди;
- позивачем здійснювався ряд платежів за Договором, що підтверджується банківською випискою відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" за період з 01.01.2007 по 30.06.2008;
- сторонами Договору підписувалися акти приймання-передачі;
- сторонами Договору здійснювалося листування у процесі виконання Договору, про що свідчать, зокрема: гарантійний лист позивача від 11.07.2007 № 1605/07 про погашення заборгованості, що утворилась перед ДП "Старком Україна" за послуги, надані у період лютий -травень 2007 у сумі 7 995 295,13 грн.; лист ЗАТ "Телесистеми України" від 11.03.2008 №1/2-юр про надання документів для проведення аудиту взаємовідносин з ДП "Старком Україна"; лист позивача від 28.03.2008 № 1/7-юр про надання документів у зв'язку з проведенням аудиту, підписаний корпоративним директором Скрицьким А.Н.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для визнання недійсними Договору, додаткової угоди і додатків до Договору та актів приймання-передачі.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частин другої -п'ятої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 47 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Абзацом першим частини третьої статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Договір, додаткова угода та додатки до Договору підписані від імені позивача генеральним директором товариства Ворожбитом В.В. без погодження проекту такої угоди з наглядовою радою ЗАТ "Телесистеми України"; відповідне обмеження повноважень передбачене статутом позивача.
В абзаці ж другому наведеної частини статті 92 ЦК України зазначено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивачем не доведено факту обізнаності ДП "Старком Україна" щодо обмеження повноважень генерального директора на підписання значних договорів (у тому числі Договору), передбачених пунктом 12.4 статуту ЗАТ "Телесистеми України".
Разом з тим, ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не дано оцінки доводам позивача про те, що сторонами в укладенні договору за звичаями ділового обороту перевірялися повноваження представників сторін та вивчалися статутні документи та не досліджено питання щодо того, чи могло ДП "Старком Україна" за всіма обставинами не знати про обмеження повноважень генерального директора позивача.
Крім того, відповідно до приписів статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
У висновку про схвалення позивачем оспорюваних правочинів попередні судові інстанції виходили з того, що:
- позивачем здійснювався ряд платежів за Договором, що підтверджується банківською випискою відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" за період з 01.01.2007 по 30.06.2008;
- сторонами підписувалися акти приймання-передачі наданих послуг;
- сторонами Договору здійснювалося листування, про що свідчать, зокрема: гарантійний лист позивача від 11.07.2007 № 1605/07 про погашення заборгованості, що утворилась перед ДП "Старком Україна" за послуги, надані у період лютий -травень 2007 у розмірі 7 995 295,13 грн.; лист ЗАТ "Телесистеми України" від 11.03.2008 №1/2-юр про надання документів для проведення аудиту взаємовідносин з ДП "Старком Україна"; лист позивача від 28.03.2008 № 1/7-юр про надання документів у зв'язку з проведенням аудиту, підписаний корпоративним директором Скрицьким А.Н.
Проте жодною з попередніх судових інстанцій не дано оцінки доводам ЗАТ "Телесистеми України" про те, що усі дії позивача, спрямовані на схвалення Договору, вчинялися тією самою особою, що й підписувала Договір з перевищенням наданих їй повноважень.
Таким чином, господарські суди першої і апеляційної інстанцій, не з'ясувавши наведених питань, припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Телесистеми України" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 зі справи № 20/228 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов