14 квітня 2009 р.
№ 48/278
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову
від 16.12.08 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№48/278 господарського суду м. Києва
за позовом
ОСОБА_1
до
1.ОСОБА_2 2.Київського університету туризму, економіки і права
3-ті особи:
1.Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація 2.Міністерство освіти і науки України
про
визнання недійсним рішень загальних зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права від 26.05.08
у справі взяли участь представники
позивача: не з'явились
відповідачів: не з'явились
Клопотання ОСОБА_2 про перенесення дати судового засідання колегією суддів відхилено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.08. (суддя Сулім В.В.) на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України вжито заходи до забезпечення позову -заборонено: Міністерству освіти і науки України затверджувати Статут Київського університету туризму, економіки і права, затверджений в новій редакції зборами засновників університету 26.05.08; Дніпровській районній раді у м. Києві проводити державну реєстрацію змін і доповнень до установчих документів університету, а також вносити будь-які зміни до відомостей про університет, що містяться в ЄДРПОУ, які пов'язані або не пов'язані із змінами до установчих документів університету, або такі, що підлягають або не підлягають державній реєстрації.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.08 (колегія суддів у складі суддів: Шипко В.В., Борисенко І.В., Скрипка І.М..) ухвалу суду першої інстанції скасовано з огляду на те, що судом першої інстанції не було витребувано та не досліджено нову редакцію статуту , в якій би зазначалось про відповідні зміни до Статуту, пов'язані з можливістю зміни організаційно-правової форми університету, взагалі не встановлено факт існування нової редакції статуту на момент прийняття спірної ухвали.
Не погоджуючись прийнятою постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм процесуального права.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Приймаючи постанову про скасування ухвали місцевого господарського суду апеляційний господарський суд виходив з того, що положення ст. 66 ГПК України вимагають від заявника доведеності наявності обставин, які свідчать про утруднення або неможливість виконання судового рішення. Водночас, судом першої інстанції не було витребувано та не досліджено нову редакцію статуту університету, тому вжиття заходів до забезпечення позову є передчасним.
Наведені мотиви для скасування ухвали місцевого господарського суду слід визнати безпідставними, оскільки останні не ґрунтуються на положеннях ст. ст. 66, 67 ГПК України.
Стаття 66 ГПК України не ставить право суду вжити заходи до забезпечення позову від наявності чи відсутності доказів підтвердження (непідтвердження) наявності нового статуту.
Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд помилково здійснив оцінку доказів, які мають значення для розгляду справи по суті, сам встановив обставини справи та скористався висновками за наслідком вчинення вказаних дій для спростування мотивів ухвали місцевого господарського суду -у відсутності правових підстав для цього, не врахувавши того, що справа місцевим господарським судом по суті не розглядалась.
Окрім цього, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що предмет спору дійсно пов'язаний з підставами забезпечення позову і не виходять за його межі, а вжиття заходів забезпечення позову не перешкоджатиме у здійсненні господарської діяльності університету.
Таким чином постанова винесена з порушенням вимог процесуального законодавства і підлягає скасуванню.
Під час розгляду справи по суті суду необхідно витребувати довідку із ЄДРПОУ та з'ясувати організаційно - правову форму Київського університету туризму, економіки і права для з'ясування чи є спір корпоративним.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.08 у справі №48/278 господарського суду м. Києва скасувати. Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.10.08 залишити в силі.
Справу направити до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун