08 квітня 2009 р.
№ 1/31-7/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову
від 18.11.08 Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№1/31-7/12
господарського суду
Львівської області
за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1
до
Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради
треті особи
1. Львівська міська рада 2. Виконавчий комітет Львівської міської ради
про
визнання неправомірною бездіяльності
за участю представників сторін
від позивача:
ОСОБА_1; ОСОБА_2, дов.
від відповідача:
у засідання не прибули
від третіх осіб:
у засідання не прибули
Рішенням від 06.05.05 господарський суд Львівської області (суддя Білоус Б.О.) задовольнив позов суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, визнавши неправомірною бездіяльність Управління комунального майна Львівської міської ради щодо вчинення дій та оформлення документів, необхідних для приватизації способом викупу позивачем нежитлового будинку за адресою АДРЕСА_1; зобов'язавши відповідача виконати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №449 від 21.09.01 у частині приватизації позивачем способом викупу спірного будинку, вчинити дії та виготовити документи, необхідні для проведення цього процесу приватизації, а також укласти з позивачем договір купівлі-продажу спірного будинку в наданій позивачем редакції та провести його оформлення згідно норм чинного законодавства України.
Постановою від 18.11.08 Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Зварич О.В. -головуючого, Юрченка Я.О., Якімець Г.Г.) рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, припинивши провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідача, а в решті позову відмовивши.
Постанова мотивована ненаданням позивачем доказів прийняття міською радою рішення про приватизацію та фізичної наявності спірного нежитлового приміщення і його поліпшення, що свідчить про відсутність правових підстав для вчинення дій та виготовлення документів, необхідних для проведення процесу приватизації. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запропонований позивачем проект договору купівлі-продажу не відповідає положенням ч. 3 ст. 6 ЦК України, а оскарження бездіяльності органу приватизації не підвідомче господарським судам.
Ухвалою від 19.03.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Касатор доводить невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам у справі та чинному законодавству.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення конкурсної комісії з питань розподілу нежитлових приміщень, оформленого протоколом засідання №7 від 12.11.99 між Управлінням комунального майна, правонаступником якого є відповідач, та позивачем укладено договір оренди №7669 від 12.01.2000 про надання в оренду позивачеві нежитлових приміщень площею 185,59 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (1-ий поверх) терміном з 12.11.99 до 19.11.04, тобто на 5 років.
На виконання рішення конкурсної комісії та для укладення вказаного договору оренди відповідно до ст. 29 Положення про порядок проведення експертної оцінки державного майна при приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 02.02.95 №100, ДП "Бюро-Львів" Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки Управління житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації виконано звіт про експертну оцінку спірного об'єкта станом на 12.01.2000, згідно з яким експертна вартість об'єкта оцінки станом на 12.01.2000 для визначення ставки орендної плати становила 4598 грн.
Як доводив позивач з посиланням на матеріали справи, спірний об'єкт передавався позивачу в оренду з метою подальшої його приватизації, в зв'язку з чим позивачем направлялися відповідачу відповідні заяви.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з матеріалами справи спірне нежитлове приміщення є об'єктом приватизації відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради №449 від 21.09.01 та експертної оцінки об'єкту здійсненою у процесі приватизації. Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про фізичну відсутність спірного об'єкту.
Переглянувши справу в касаційному порядку, судова колегія дійшла висновку, що факт наявності або відсутності спірного нежитлового приміщення не був повно встановлений попередніми судовими інстанціями, зокрема з визначенням позиції органу самоврядування, що здійснює функції власника комунального майна, встановленням усіх обставин фактичного використання цього об'єкту за призначенням, дійсності його приватизації, а не земельної ділянки, на якій він розташований. Також судами належним чином не досліджено законність дій власника комунального майна, його виконавчих органів при здійсненні приватизації.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.08 та рішення господарського суду Львівської області від 06.05.05 у справі №1/31-7/12 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький