08 квітня 2009 р.
№ 7/107-75
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Волковицька Н.О., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційних скарг
Підгайцівської сільської ради
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2008
у справі
господарського суду Волинської області
за позовом
Суб?єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до
Підгайцівської сільської ради
треті особи:
1.Луцький районний відділ земельних ресурсів, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт", 3.Управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації
про
визнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
ОСОБА_2-дов. ВКТ №441339 від 10.10.2008
від відповідача:
не з?явилися
3-тя особа:
1. не з?явилися, 2. не з?явилися, 3. не з??явилися
Рішенням від 04.09.2008 господарського суду Волинської області позовні вимоги задоволено частково.
Визнано за СПД ФО ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 2,6256 га. за адресою: АДРЕСА_1
В решті частині позовних вимог відмовлено.
Постановою від 06.11.2008 Львівського апеляційного господарського суду рішення від 04.09.2008 Волинського господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов?язання посадових осіб Підгайцівської сільської ради підписати державний акт серії ЯД № 273134 скасовано, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким провадження у справі припинено.
В іншій частині рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2008 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що позивач добросовісно набув право власності на земельну ділянку розміром 2,6256 га, яка знаходиться за адресою:АДРЕСА_1
Не погоджуючись з судовими рішеннями Підгайцівська сільська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушенні норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 126 Земельного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України,
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що 15.04.2005 ОСОБА_3та ОСОБА_1уклали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно якого останній купив у ОСОБА_3нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Підгайцівської сільскої ради від 23.09.2005 за № 22-19 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,6256 га для продажу у власність, площею 2,6256 га для будівництва та обслуговування пункту технічного обслуговування автомобілів, автомийки, офісу та автостоянки за рахунок земель Підгайцівської сільської ради.
31.10.2006 Підгайцівська сільська рада та СПД ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.
За договором купівлі-продажу земельної ділянки СПД ОСОБА_1 сплатив Підгайцівській сільській раді кошти в сумі 210 369,00грн.
На підставі рішень відповідача та виготовленої технічної документації на ім'я підприємця ОСОБА_1виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯД №273134), який голова Підгайцівської сільської ради відмовився підписати. Тому неможливо здійснити реєстрацію договору у Державному реєстрі правочинів.
У відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Нормами ст.ст. 123, 127, 128 Земельного кодексу України визначено умови та порядок набуття громадянами та юридичними особами земельних ділянок, що включає, зокрема, розроблення та погодження проекту відведення земельної ділянки. Крім цього, продаж земельних ділянок комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.
Відповідно до п. 6.1. вказаного договору купівлі - продажу земельної ділянки, сторонами передбачено, що право власності на земельну ділянку у покупця виникає з моменту: реєстрації договору в Державному реєстрі правочинів; виконання покупцем своїх зобов'язань, передбачених п.2.1. договору (щодо сплати вартості земельної ділянки); отримання Державного акту на право власності на землю та реєстрації його в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю.
Згідно п. 10.2. вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки передбачено, що договір після реєстрації в реєстрі правочинів і документ про оплату вартості за землю є підставою для видачі державного акта на право приватної власності на землю.
У відповідності до ст.ст.126,128 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню, а документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
Господарські суди дійшли висновку, що позивач добросовісно набув право власності на земельну ділянку розміром 2,6256 га, яка знаходиться за адресою:АДРЕСА_1
Відповідно до п. 2.9. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 за №43, передбачено, що заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи.
Згідно п. 2.14. даної Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку складається в двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність, та відповідним державним органом земельних ресурсів.
Факт повної оплати позивачем вартості земельної ділянки господарським судом встановлений та відповідачем не заперечується.
Відповідно до вимог п. 6,8 Указу Президента України "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 19.01.1999 за №32/99, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об'єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці. Продавець має право відмовити покупцеві у продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення у разі:
неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення;
виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
якщо стало відомо, що стосовно покупця порушена справа про банкрутство або про припинення діяльності юридичної особи.
Вимоги даного Указу кореспондуються з нормами ст. 128 Земельного кодексу України.
За приписами п. 11 даного Указу право власності на придбану земельну ділянку виникає після одержання державного акта на право власності на землю, який видається покупцеві за умови сплати ним вартості придбаної земельної ділянки.
Позовні вимоги позивача грунтуються на договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 31.10.2006., посвідченого нотаріально, умови якого підприємцем ОСОБА_1 виконані належним чином. Договір не розірвано сторонами та він не визнаний недійсним в установленому законодавством порядку.
Отже, господарські суди правомірно дійшли висновку, що підприємцем ОСОБА_1 добросовісно виконані зобов'язання, наслідком чого повинно бути оформлення за позивачем права власності на земельну ділянку, підписання державного акту та його державна реєстрація.
Відповідно до положень ст.ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
За п. ч. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення чи вчинити певні дії.
В силу п. 7 ч. 1 ст. 3 України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Обов'язок з підписання державного акту на право власності на земельну ділянку, відповідно до п. 2.14. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647 (із змінами та доповненнями), покладено на орган, який прийняв рішення про надання земельної ділянки у власність, та відповідний державний орган земельних ресурсів.
А тому, суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що вчинення дій посадовими особами з підписання державного акту повинно здійснюватися на основі законодавства. Вимога позивача зобов'язати посадових осіб Підгайцівської сільської ради підписати державний акт є адміністративним позовом та підлягає розгляду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Тому, суд апеляційної інстанції правомірно припинив в цій частині позовних вимог провадження у справі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Львівським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 06.11.2008 Львівського апеляційного господарського суду зі справи № 7/107-75 залишити без змін.
Головуючий В.С.Божок
Судді: Н.О.Волковицька
Г.П.Коробенко