07 квітня 2009 р.
№ 12/132-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачів
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року
у справі
№ 12/132-08 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до
- Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради - Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
про
визнання права власності
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 06.04.2009 року у зв'язку з виходом судді Полянського А.Г. з відпустки, для розгляду касаційної скарги у справі № 12/132-08 господарського суду Дніпропетровської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий - Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.
У вересні 2008 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання за позивачем права власності на кафе з літньою площадкою, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, без додаткового вводу в експлуатацію.
03.10.2008 року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач подав уточнення до позовної заяви, в яких просить суд визнати за ним право власності на павільйон-кафе з літньою площадкою, яке складається з приміщень кафе і зблокованих з кафе підсобних приміщень: в кафе -зал для відвідувачів площею 72, 0 м2 з тамбуром при головному вході, барна стійка та тамбур біля другого запасного (підсобного) виходу, приміщення мийної площею 4, 7 м2, туалет площею 1, 4 м2, зблоковані з кафе підсобні приміщення -комора площею 4, 2 м2 і 3, 7 м2, тамбур площею 1,5 м2 і склад площею 24, 1 м2, загальною площею 111, 6 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, без додаткового вводу в експлуатацію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна будівля побудована з дотриманням усіх санітарно-технічних та будівельних вимог чинного законодавства і відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, суд може визнати за позивачем право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Позивач з 2001 року фактично є користувачем земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 року (суддя: Жукова Л.В.), по справі № 12/132-08 господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Визнано за Приватним підприємцем -фізичною особою ОСОБА_1право власності на павільйон-кафе з літньою площадкою, яке складається з приміщень кафе і зблокованих з кафе підсобних приміщень: в кафе - зал для відвідувачі площею 72, 0 м2 з тамбуром при головному вході, барною стійкою та тамбуром біля другого запасного (підсобного) виходу, приміщення мийної площею 4, 7 м2, туалет площею 1,4 м2, зблоковані з кафе підсобні приміщення -комора площею 4, 2 м2 і 3, 7 м2, тамбур площею 1, 5 м2 і склад площею 24, 1 м2, загальною площею 111, 6 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, без додаткового вводу в експлуатацію.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на статті 331, 376 Цивільного кодексу України зазначає про те, що вважає за можливе визнати право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за позивачем без додаткових актів введення в експлуатацію, оскільки готовність будівлі визначена будівельно-технічним висновком та не потребує іншого додаткового дослідження готовності до експлуатації, тобто прийняття до експлуатації та складання акта прийняття в експлуатацію.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року (судді: Євстигнеєв О.С. -головуючий, Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) по справі № 12/132-08 господарського суду Дніпропетровської області рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 року у справі № 12/132-08 скасовано.
Прийнято нове рішення. У позовних вимогах відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради 250, 00 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Мотивуючи постанову, апеляційний господарський суд з посиланням на статтю 125 Земельного кодексу України, статтю 376 Цивільного кодексу України, зазначає про те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.
Не погоджуючиcь з постановою, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року по справі № 12/132-08 господарського суду Дніпропетровської області, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 року залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 33, 99 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що апеляційний господарський суд не з'ясував всіх обставин справи в їх сукупності, розглянув справу упереджено й неповно.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено судом, відповідно до ордеру на установку кіоску і тимчасових збірно-розбірних споруд, виданого виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради від 08.11.2000 року, Приватному підприємцю ОСОБА_1 було надано право на зайняття місця та встановлення павільйону на зупиночному комплексі за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до акта приймання-встановлення кіоску від 08.11.2000 року, затвердженого заступником голови Бабушкінського райвиконкому, комісія оглянула кіоск площею 4,1 х 6,7 = 27,5м2 на зупиночному комплексі по АДРЕСА_1і вирішила вважати даний кіоск прийнятим.
Судом також встановлено, що 01.12.2000 року між позивачем та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було укладено договір № 106/12 на право тимчасового користування землею, за умовами якого позивачу була надана у тимчасове користування земельна ділянка площею 27,5 + 40 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1строком на один рік для фактичного розміщення павільйону у зупиночному комплексі та літного майданчика (пункти 1.1, 1.2 договору).
Строк дії договору було продовжено до вересня 2002 року, про що свідчать відмітки на договорі.
Судом встановлено, що позивачем в період з січня 2001 року по липень 2002 року було здійснено самочинну добудову до приміщення кіоску -літньої площадки. В результаті проведення зазначеної добудови утворилося нежитлове приміщення кафе з літньою площадкою.
Будівництво нерухомого майна здійснено позивачем, що підтверджується копією договору підряду від 15.01.2001 року, за яким позивач виступив замовником будівництва, а Приватне підприємство "Транскомплект" -підрядником.
Зазначене підтверджується і актом прийому-здачі до договору підряду від 15.01.2001 року, складеного та підписаного замовником та підрядником 05.07.2002 року, відповідно до якого підрядник передав, а замовник прийняв об'єкт договору підряду -павільйон кафе з літнім майданчиком, загальною площею 111,6 м2.
Відповідно до Розпорядження міського голови № 829-р від 06.06.2008 року торгівельному павільйону по вул. Героїв Сталінграду у м. Дніпропетровську присвоєна адреса - АДРЕСА_1
Згідно висновку спеціаліста №1850-08 від 24.09.2007 року будівельно-технічного дослідження, наданого Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз технічний стан, конструктивні елементи, планування, площі, санітарно-інженерне обладнання нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1відповідає нормам ДБН В.2.2-9-99 "Громадські будинки та споруди. Основні положення", що пред'являються до нежитлових приміщень.
Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Судом апеляційної інстанції відзначено, що умовами визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно є надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно.
При цьому, судом звернуто увагу на те, що земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти самочинного будівництва, площею 67,5м2 знаходилася у користуванні позивача на підставі договору на право тимчасового користування землею від 01.12.2000 року, строк дії якого закінчився у вересні 2002 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з жовтня 2002 року позивач не має права користуватися земельною ділянкою площею 67,5м2, а під уже збудоване нерухоме майно земельна ділянка позивачу не надавалася.
Судом також звернуто увагу на те, що площа самочинно збудованого об'єкта складає 111,6 м2, що значно перевищує площу земельної ділянки, яка знаходилася у користуванні позивача 67,5м2.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Однак, зазначені документи у позивача відсутні, а відтак, позивач не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2не має жодного документа, який підтверджує його участь у будівництві спірного майна.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги від 20.11.2008 року відправлена сторонам 24.11.2008 року (а.с.87).
05.12.2008 року у зв'язку з відрядженням судді Євстигнеєва О.С. розгляд справи № 12/132-08 було перенесено на 23.12.2008 року, про що повідомлено сторони 05.12.2008 року за адресами: позивач - АДРЕСА_2, відповідач-1 - 49069, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, 70, відповідач-2 -АДРЕСА_3
За таких обставин, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року у справі № 12/132-08 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова