29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"22" квітня 2009 р.
Справа № 17/505
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СіНа" м. Каховка Херсонської області
до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Дунаївці
про стягнення заборгованості в розмірі 15200 грн. - основного боргу та 1040 грн. - пені
Суддя В.В. Димбовський
Представники сторін:
позивача: Матвєєв А.С. -за довіреністю №44 від 01.04.2009р.
відповідач: не з'явився
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 15200 грн. - основного боргу та 1040 грн. -пені, яка виникла в зв'язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №94 від 20.11.2008р.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані матеріалами справи та підтверджені поданими доказами.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
З огляду на викладене, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе, згідно ст. 75 ГПК України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
20.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СіНа" м. Каховка Херсонської області та Приватним підприємцем ОСОБА_1м. Дунаївці укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №94.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "СіНа" м. Каховка Херсонської області - зобов'язується продати і передати у власність Покупця - Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Дунаївці - сільськогосподарську продукцію, а Покупець належним чином приймає і оплачує її на умовах зазначених нижче.
Пунктами 1.2., 1.3., 1.4., 4.1. договору купівлі-продажу №94 сторони обумовили, що предметом даного договору є: цибуля товарна в сітках по 18-20 кг, в кількості 19 тон, ціна 1 тони -800 грн. Ціна договору з урахуванням ІІДВ складає: 15 200 грн. в т.ч. ПДВ. ІІоставка товару здійснюється на умовах: АДРЕСА_1. Самовивіз Покупцем 21.11.2008р.
Відповідно до умов договору оплата, за продукцію здійснюється покупцем шляхом готівкового розрахунку продавця. Оплата здійснюється згідно виставленого продавцем рахунку. Продавець оформляє накладну, податкову накладну й інші документи на фактично виконану оплату. (п. п. 3.1., 3.2. договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу цибулю товарну в кількості 19 тон на суму 15200 грн. згідно видаткової накладної №РН-0000045 від 20.11.2008р.
Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно договору купівлі-продажу №94 від 20.11.2008р. по оплаті продукції не виконав.
13.01.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СіНа" м. Каховка Херсонської області звернулося до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Дунаївці з претензією про сплату заборгованості за поставлену продукцію, що підтверджено поштовою квитанцією №4835 від 15.01.2009р. та поштовим повідомленням про вручення від 19.01.2009р.). Однак претензія залишена відповідачем без задоволення.
Згідно п. 5.3. договору сторони домовились, що за ухилення від оплати відповідно до п. 3.1. даного Договору Покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ від суми виставленого рахунку за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до даних умов договору позивач нарахував відповідачу за період з 21.11.2008р. по 04.03.2009р. 1040 грн. пені.
Таким чином, в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 15200 грн. - основного боргу та 1040 грн. -пені, нарахованої за період з 21.11.2008р. по 04.03.2009р.
На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
У відповідності до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Господарюючі суб'єкти повинні укладати угоди в письмовій формі, за винятком угод, зазначених у статті 206 Цивільного кодексу. Таким чином свобода вибору у підприємства, установи, організації, що укладає угоду, між усною та письмовою формами угоди є винятком, а обов'язкова письмова форма угоди - правилом.
Дво - або багатосторонні угоди (договори), які повинні укладатись в письмовій формі, можуть укладатись, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає. Відсутність відтиску печатки підприємства, установи, організації, на скріпленій підписом угоді не є порушенням форми угоди, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. З огляду на те, що відсутність відтиску печатки приватного підприємця ОСОБА_1 на скріпленому підписом договорі не є порушенням форми договору, договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №94 від 20.11.2008р. відповідає вимогам чинного законодавства.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.
У відповідності до ч. 1. ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отримання товару фізичною особою-підприємцем не вимагає подання довіреності у разі, якщо вона особисто одержує товар від підприємства за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Доказом отримання товару є наявність підпису фізичної особи-підприємця на накладній.
Враховуючи те, що на видатковій накладній №РН-0000045 від 20.11.2008р. наявний підпис фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідач прийняв продукцію від позивача на суму 15200 грн.
Оскільки умовами договору купівлі-продажу №94 від 20.11.2008р. не було визначено строк оплати товару, суд, з врахуванням ст. 692 ЦК України, приймає до уваги те, що обов'язок відповідача щодо оплати поставленого позивачем товару, виник одразу після його прийняття за накладною №РН-0000045 від 20.11.2008р.
Враховуючи те, що відповідачем не виконано зобов'язання, визначене умовами договору, правомірною є вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 15200 грн.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищенаведені норми та умови договору, в зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань, позивач правомірно нарахував відповідачу 1040 грн. пені за період з 21.11.2008р. по 04.03.2009р.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15200 грн. - основного боргу та 1040 грн. -пені є обґрунтованими, підтвердженими належними у справі доказами та підлягають задоволенню.
Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 174, 175, 193, 230, 692 Господарського кодексу України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 627, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 44, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СіНа" м. Каховка Херсонської області до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Дунаївці про стягнення заборгованості в розмірі 15200 грн. - основного боргу та 1040 грн. -пені задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СіНа" (м. Каховка Херсонської області, вул. Золіна, 83; р/р 26009010183001 в ХФ ВАТ „Індексбанк”, м. Херсон, МФО 352703, код ЄДРПОУ 32809847) 15200 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті гривень) -основного боргу та 1040 грн. (одну тисячу сорок гривень) пені, 162,40 грн. (сто шістдесят дві гривні сорок копійок) державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 1 - позивачу, 1 -відповідачу.